Навіщо ми брешемо, Ольга Кацу - Українськапортал поезії
Мені варто було себе послухати раніше, Мені варто було змиритися з вироком, І їдкий шар густої та курної фальші Стерти, відкривши себе поглядом, що стежать.
Обман лише слово і не більше, Адже всі обмани - діти брехливих слів, Чим густіша мережа слів, тим триває довше Потік брехні та передзвін сталевих оків.
Слова все в'язнуть, все заплутуючи більше, Гримлять так важко, протираються в житі, Ну а в міру, як трясовина стане густіша, Тим глибше ноги будуть скуті на брехні.
Навіщо ми брешемо? Навіщо плетемо ми сіті? Адже в свій же невід незабаром потрапимо, Такий рибалка сьогодні кожен третій. Тоді навіщо ми собі силки плетемо?
Гарний вірш, Ольго! Цікаве порушили питання. Думаю, кожен задумався після прочитання.
Єдине, на мою думку, 3 катрен є зайвим у такому вигляді, як він є, т.к. він повторює і слова та думки 2-го. Якщо його прибрати або доопрацювати, вклавши інший, розширений зміст, то від цього вірш лише виграє. Вибачте за відвертість, але мені так здалося. З ув. Аза
Я вилікую брехню часом - найкращим із лікарів!
За брехню кожному Бог по заслугах віддасть.
З одного боку - мені довіритися нема кому,
З іншого боку – хоч ніхто не зрадить.
Чудово, дякую за таку цікаву відповідь!
З повагою та творчих Вам успіхів!
У мене подвійне відчуття. З одного боку, є цікаві думки. З іншого - мені здається, все це можна подати яскравіше і стисліше. Багато води вийшло, імхо.
"Адже всі обмани - діти брехливих слів" - безглузда красивість, адже "брехня" і "обман" - по суті те саме. Діти себе?