Можливості застосування противірусного препарату Кагоцел® для профілактики та лікування грипу та

Продемонстровано ефективність застосування препарату Кагоцел® для профілактики грипу та інших ГРВІ у дітей віком 3–6 років із часто рецидивуючими бактеріальними та вірусними інфекціями верхніх дихальних шляхів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: противірусна терапія, грип, гострі респіраторні інфекції, ГРВІ у дітей, епідеміологія, інфекційні хвороби, педіатрія

До високої схильності до захворюваності на ГРВІ привертають анатомічні особливості будови респіраторного тракту у дітей, поступова втрата антитіл, отриманих від матері, незрілість власних імунних механізмів. Імунна відповідь дітей перших 5–7 років життя обумовлена неспроможністю макрофагально-фагоцитарної ланки, зниженням продукції імуноглобулінів (Ig) класів G та A, факторів комплементу, незрілістю Т- та В-лімфоцитів. Відомо, що резистентність до інфекцій залежить від генетично детермінованої активності імунокомпетентних клітин (ІКК) людини до вироблення інтерферону (ІФН). Розвиток інфекційного процесу при гострих респіраторних інфекціях (ГРІ) реалізується у разі наявного дефіциту синтезу ІФН та інших цитокінів, які є гуморальними продуктами ІКК.

Частим проявом ГРВІ у дітей перших років життя буває гострий обструктивний (стенозуючий) ларинготрахеобронхіт, який розвивається на тлі гіперчутливості дихальних шляхів. За даними нашої клініки,цей синдром найчастіше зустрічається у дітей другого та третього року життя. Доведено, що при первинному і переважно при рецидивному гострому обструктивному ларинготрахеобронхіті запальна реакція в респіраторному тракті розвивається за типом гіперчутливості негайного типу (ГНТ) або гіперчутливості уповільненого типу (ГЗТ). Більш виражений набряк, що лежить в їх основі, обумовлений алергічними реакціями на тлі надлишкової продукції лейкотрієнів, прозапальних цитокінів, накопичення імунних комплексів «IgE – антиген», що індукують викид біологічно активних речовин (БАВ) – гістаміну, серотоніну та ін. та нижніх дихальних шляхах за ексудативно-деструктивним варіантом [9].

У реальній практиці найчастіше лікарі ставлять діагноз «ГРВІ» клінічно, до отримання результатів специфічних лабораторних тестів (методами полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) та імуноферментного аналізу (ІФА)), що багато в чому визначає і тактику лікування – необхідність вибору та призначення препаратів, що мають широким спектром противірусної дії, що підвищують неспецифічну резистентність організму, а також безпечні при використанні у дітей, особливо у разі несприятливого алергоанамнезу [10]. До препаратів, що стимулюють неспецифічний захист організму, пред'являються певні вимоги: вони мають бути ефективними, доступними, безпечними та зручними при прийомі (насамперед це стосується неін'єкційного способу застосування). Цим умовам відповідає вітчизняний індуктор ІФН противірусний препарат Кагоцел®, який добре зарекомендував себе у численних експериментальних та клінічних дослідженнях у дорослих та дітей. У 2006 р. у НДІ вірусології ім. Д.І. Івановського противірусна активність препаратуКагоцел® була вивчена та показана у культурі клітин, заражених високопатогенним вірусом грипу А (Н5N1).

У 2009 р. у НДІ грипу СЗО РАМН та НДІ вірусології ім. Д.І. Івановського проводилися дослідження, в ході яких вивчалася вірус-інгібуюча активність препарату Кагоцел® щодо вірусу грипу А (H1N1/Каліфорнія/07/09) у культурі клітин та була встановлена висока ефективність препарату [11–12]. У 2007–2009 роках. у НДІ вірусології ім. Д.І. Івановського, ДП ДНЦ «Інститут імунології ФМБА», на кафедрі інфекційних хвороб у дітей педіатричного факультету ГОУ ВПО РГМУ Росздрава проведено рандомізовані сліпі плацебоконтрольовані дослідження безпеки та ефективності застосування препарату Кагоцел® для лікування та профілактики грипу та інших ГРВІ [1] .

Противовирусный препарат Кагоцел® (ООО «НИАРМЕДИК ПЛЮС», Украина, регистрационный номер Р N002027/01 от 19.11.07) представляет собой высокомолекулярное соединение, синтезированное на основе натриевой соли карбоксиметилцеллюлозы и низкомолекулярного природного полифенола, получаемого из растительного сырья (хлопчатника) путем химического синтеза . Кагоцел® випускається у формі таблеток, що містять 12 мг активної речовини кагоцел®. Основним механізмом дії препарату Кагоцел® є здатність індукувати утворення в організмі людини так званого пізнього ІФН, що є сумішшю ІФН-альфа та ІФН-бета, що мають високу противірусну активність. Кагоцел® викликає продукцію ІФН практично у всіх популяціях клітин, що беруть участь у противірусній відповіді організму: Т- та В-лімфоцитах, макрофагах, гранулоцитах, фібробластах, ендотеліальних клітинах.

Ефективність та безпека препарату Кагоцел® при лікуванні ГРВІ у дітей віком 2–6 років

Матеріали та методи

У дослідженні з оцінки клінічної ефективності та безпеки препарату Кагоцел® брали участь 60 дітей віком від 2 до 6 років. З них на момент вступу до інфекційного відділення Морозівської ДГКБ у 41 дитини відзначалися клінічні ознаки ГРВІ у формі стенозуючого ларинготрахеїту зі стенозом гортані 1-го ступеня, у 13 дітей – зі стенозом 2-го ступеня, у 6 дітей був ларингіт без ознак стенозу (із них у 4 – у вигляді ларинготрахеобронхіту та у 2 – з ознаками бронхообструкції). З дослідження виключалися хворі, які брали участь в інших клінічних випробуваннях протягом 4 тижнів; хворі з підвищеною чутливістю до будь-якого компонента препарату Кагоцел®; страждають хронічними нирковими, ендокринними, гематологічними, імунними, неврологічними, психічними, серцево-судинними захворюваннями, а також з іншими захворюваннями/станами, які, на думку лікаря, могли вплинути на результати дослідження; діти, які отримували лікування будь-якими імуномодуляторами протягом 28 днів, що передували 1-му дню дослідження. Пацієнти були розподілені за випадковою ознакою на 2 групи: випробувана (група 1) та порівняння (група 2), по 30 дітей у кожній. Діти в обох групах були зіставні за віком, статтю та клінічними проявами ГРВІ.

У першу групуувійшли 12 дівчаток та 18 хлопчиків. У 19 хворих був стеноз гортані 1-го ступеня (у тому числі у 3 – у поєднанні з проявами бронхообструкції), у 7 пацієнтів – стеноз горла 2-го ступеня, у 4 дітей спостерігалися лише симптоми ларингіту без ознак стенозу. Рецидивний круп діагностовано у 6 дітей. З супутньої патології у 4 дітей відмічено отит, у 1 дитини – кон'юнктивіт, у 3 – дисбактеріоз, у 1 – бронхіальна астма та у 1 – гастроентерит.Антибактеріальна терапія проводилася у 11 хворих у зв'язку з отитом та бронхітом вірусно-бактеріальної етіології.

До другої групитакож увійшли 12 дівчаток і 18 хлопчиків. Клінічні прояви стенозу гортані 1-го ступеня відзначені у 22 хворих (з них у 1 із ознаками бронхообструкції), 2-го ступеня стенозу – у 6 дітей. У 6 дітей мав місце стенозуючий ларинготрахеобронхіт, у 2 – ларингіт без ознак стенозу, у 4 – рецидивний круп. З супутньої патології у 4 дітей виявлено отит, у 1 дитини – кон'юнктивіт, у 3 – дисбактеріоз, у 2 – реактивний панкреатит, у 1 – кандидоз. Антибактеріальна терапія проводилася у 9 хворих у зв'язку з отитом та бронхітом вірусно-бактеріальної етіології.

Пацієнти першої групи отримували Кагоцел протягом 4 днів по 1 таблетці 2 рази на день протягом перших 2 днів, потім по 1 таблетці 1 раз на день протягом наступних 2 днів. Діти у другій групі отримували плацебо за такою самою схемою протягом 4 днів. Усі пацієнти, незалежно від групи, отримували симптоматичне лікування в повному обсязі (інгаляції, мікстура від кашлю, краплі в ніс, жарознижувальні препарати за показаннями та десенсибілізуючі засоби), за винятком противірусних препаратів та імуномодуляторів. Хворим на бактеріальні ускладнення проводилася терапія антибіотиками широкого спектра дії (цефалоспоринами або макролідами). Облік основних клінічних симптомів відповідно до індивідуальної карти хворого проводився до початку лікування, щодня протягом 5 днів від початку прийому препарату та при необхідності на 7-й та 9-й дні. У всіх учасників дослідження в 1-й день (до лікування) та на 5-й (після лікування) проводилися загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові. Вірусологічні дослідження проводилися методом ПЛР у всіх хворих,включених у дослідження, до призначення терапії (перший день дослідження).

Клінічна ефективність препарату оцінювалася на підставі частоти та тривалості основних симптомів хвороби та динаміки лабораторних показників. При цьому враховувалися терміни нормалізації температури та зникнення симптомів токсикозу (інтоксикації); терміни зворотного розвитку катаральних симптомів, сухого кашлю та початку продукції мокротиння, зникнення симптомів ларингіту, стенозу гортані та бронхіту; виникнення ускладнень у процесі лікування. Як параметри безпеки враховували можливість появи небажаних явищ, зміни показників загального аналізу крові та сечі, підвищення рівня печінкових ферментів.

Результати та їх обговорення

Усього під наглядом перебували 60 дітей віком від 2 до 6 років. Етіологія захворювання була розшифрована методом ПЛР у 59 (98,3%) хворих із 60 обстежених. Серед них у 33 (55%) пацієнтів було виявлено моноінфекцію та у 26 (43,3%) дітей діагностовано мікст-інфекцію, у тому числі: парагрип – у 4 (6,6%) випадках, грип В – у 20 (33) ,3%), грип А (H3N2) – у 5 (8,3%), грип А (H1N1) – у 8 (13,3%), грип А (H1N1/Каліфорнія/04/09) пандемічний – у 5 (8,3%), аденовірусна інфекція – у 13 (21,6%), респіраторно-синцитіальна (РС) інфекція – у 8 (13,3%), бокавірусна інфекція – у 7 (11,6%), метапневмовірусна – в 11 (18,3%) та риновірусна – у 5 (8,3%) випадках (рис. 1 та 2). У 25 пацієнтів мікст-інфекція була діагностована у поєднанні 2 вірусів, у 1 хворого одночасно визначилися нуклеїнові кислоти 3 вірусів, серед них частіше зустрічалися аденовірус, РС-вірус та вірус грипу А(H1N1) (табл. 1 та 2). Характерною особливістю клінічних проявів при грипі, у тому числі пандемічному, були більш виражені та триваліші, ніжпри інших ГРВІ, симптоми інтоксикації та лихоманки, а також приєднання гострого середнього отиту. У хворих з бокавірусною та метапневмовірусною інфекціями (в моно- та мікст-варіантах) в основному тотально уражалися верхні та нижні дихальні шляхи, що клінічно виявлялося симптомами ларинго- та бронхообструкції. У пацієнтів з аденовірусною інфекцією спостерігалися характерні для цієї інфекції прояви кон'юнктивіту.

У групі дітей, які отримували Кагоцел на тлі симптоматичної терапії, у 19 (63,3%) пацієнтів симптоми інтоксикації та лихоманки купувалися до 4-го дня терапії, при цьому тривалість лихоманки в цій групі склала в середньому 1,7 ± 0,4 дня, а інтоксикації – 13 ± 04 дня. У контрольній групі дітей, які отримували плацебо, у 17 (56,7%) випадках симптоми інтоксикації зберігалися до 5-го дня терапії, при цьому середня тривалість симптомів інтоксикації склала 2,75±0,2 дні, а гарячки – 2,8± 0,3 дні (табл. 3). Тривалість прояву катаральних симптомів була статистично достовірною (р ≤ 0,001) коротшою в основній групі порівняно з групою хворих, які отримували плацебо: у середньому 4,2 ± 0,2 дні проти 5,9 ± 0,3 дні відповідно (табл. 3) . У досліджуваних групах також статистично достовірно відрізнялися темпи зникнення сухого кашлю та появи продукції мокротиння. Так, на фоні прийому препарату Кагоцел® зникнення сухого кашлю наступало достовірно (р