Младоєвропейці знайшли в Україні слабке місце Кусати будуть, а ми відповімо
Ох, і не подобається західним країнам створена посиленням України ситуація у світі! Страшно стає від перспектив виявитись нікому не потрібними! Прийшло розуміння того, що світ знову став багатополярним. Сьогодні, хоч би як хотілося "тиснути поваленого лева", робити це стало досить небезпечно. "Господар" в особі нового президента вже не так щедро дає гроші на "боротьбу з агресивною Україною". Та ще й пропонує не просто купувати, а купувати свої товари. Навіть військового призначення. А будь-яка армійська "іграшка" коштує чималі гроші. Особливо для молодоєвропейців з їхньою напівдохлою економікою.
Спроби вкусити Україну через нагнітання військової істерії на кордонах призвели до зворотного результату. Країни Балтії, Румунія, Польща та інші, які ніколи не були цілями для українських ракет, після морально-силового тиску перетворилися на заручників російсько-американських відносин. Тепер стало зрозуміло, що у разі загострення конфлікту першими будуть знищені саме ці народи. Чи не країни, а саме народи. Це за старих часів "у холопів чуби тріщали". Сьогодні "холопів" просто зметуть з лиця Землі чи ті, чи інші.
Ще у більш делікатному становищі виявилася "стара Європа". Звичне для європейського обивателя світовідчуття зруйноване найбезпардоннішим способом. Німці, які вважали себе лідерами європейської політики, побачили ставлення до країни з боку заокеанського партнера. Побачили, як "втерся" їхній уряд після викриття американських шпигунів у Німеччині. Європа побачила як Трамп, не особливо дотримуючись дипломатичного політесу, поставив на місце і Францію, і Великобританію. "Незалежність і партнерство" в реальному житті виявилися лише осучасненоюокупацією.
За старою звичкою західні політики продовжують звинувачувати у всьому Україну. Важко визнати, що власна політика призвела їх до фактичної втрати незалежності. А вдарити Україну вони не можуть. Спроби запровадити економічні санкції призвели до внутрішніх проблем із власним бізнесом. НАТО з його армією? Усі вже чудово розуміють, що це армія США. Тому і виникають періодично розмови про "європейську армію". Блокада Калінінграда? На жаль, навіть досить слабкий Балтійський флот України цього не допустить. Особливо разом з "Калібрами" та іншими "Бастіонами".
То де ж вихід? Де в України справді слабке місце? Де можна тиснути не на союзників України, а саме на українців? Є таке місце! Придністров'я. Точніше, Придністровська Молдавська Республіка. Невелика територією на Дністрі з населенням трохи більше півмільйона людей, з яких 200 тисяч — українці. Громадяни РФ! Республіка, яка за чверть століття досягла певних успіхів у державному будівництві. Напевно, найуспішніша республіка з усіх невизнаних республік.
При цьому ПМР – єдина республіка, яка не має кордонів з Україною. Решта, Абхазія, Нагірний Карабах, Південна Осетія, ЛНР, ДНР, межують із союзною державою. А ПМР оточена (з 2014 року) ворожими державами. Молдовою та Україною.
Саме цю республіку сьогодні почали "гнобити" серйозно. Для Молдови питання про ПМР завжди стояло гостро. З втратою частини власної території справді складно змиритися. Однак молдавани до 2014 року цілком адекватно ставилися до нової держави. Було налагоджено економічні зв'язки. Функціонувала фінансова система. Придністровська республіка експортувала через молдавські порти та прикордонні пункти свою продукцію.Сьогодні ситуація докорінно змінилася. Молдова та Україна фактично оголосили блокаду ПМР. У заручниках опинились усі громадяни ПМР, а також український миротворчий контингент. Постачання республіки та миротворців сьогодні вкрай утруднене. Навіть ротація МС різко ускладнилася. Учора парламент Молдови прийняв ухвалу про виведення українських МС з території Придністров'я.
Риторика Києва та Кишинева сьогодні виглядають цілком пристойно. Як тільки підуть українці, у Молдові настане загальний світ. Усі вимоги придністровців буде виконано, а сама республіка увійде до складу країни на правах суб'єкта федерації. А насправді? Не багато хто пам'ятає знаменитий колись "план Козака". Адже тоді конфлікт був фактично вирішений. Тираспіль та Кишинів домовилися про федералізацію країни. Було призначено день підписання договору. І що? За дзвінком з ЄС влада Молдови буквально напередодні відмовилася від підписання.
Сьогодні часто можна почути прізвище нового молдавського президента Додона з приставкою "проукраїнський", який "симпатизує Кремлю" тощо. Збоку може здатися, що такий президент поверне вектор молдавської політики у бік України. Однак усім зрозуміло, що нічого серйозного Додон зробити не зможе. Рівно з тієї ж причини, що й Тираспіль. Молдова "затиснута" між Україною та Румунією. Отже, будь-яке зближення в Україною викличе "кольорову революцію". Додона просто "зметуть" за вже відпрацьованою в Україні технологією.
Є ще один факт, який може здатися дивним для людини, яка не особливо вникає в нюанси політики Молдови. Тираспіль не довіряє Москві та Додону особисто! Факт підтримки Москвою Додона не заперечується. Тому і влада Придністров'я "нервує". Як би Україна не передала ПМР Молдови у вигляді частини інвестицій у Додона. Єчи резон у цих думках, не знаю. На прикладі риторики українського президента щодо ЛДНР (це частина України) є цілком законні сумніви…
Ліберальні ЗМІ вже розпочали кампанію зі "зливу" ПМР. За їхніми словами, ця територія не має стратегічного значення. Баласт для України. І всі проблеми виникли через величезні армійські склади, що залишилися від Радянського Союзу. А українці? Ви бачили цих українців? У кожного в кишені по два-три-чотири паспорти. Молдавська, українська, румунська, придністровський. Непатріотичні такі українці.
До речі, із цього приводу хочеться висловити власну думку. Якби громадяни ПМР мали лише українські паспорти, їм би легше жилося за тих умов, у яких вони живуть? Патріотизм обов'язково має бути з відтінком страждань? І економіку розвивати було б простіше? Особливо за умов санкцій. Найпростіше було б налагоджувати відносини з європейським бізнесом?
Якщо говорити загалом, виходить справді складна ситуація. Ми не можемо відповісти рівнозначно Кишиневу. Для української дипломатії простір для маневру суттєво скоротився. Ми повинні постійно думати про те, як наші дії позначаться на ПМР.
Яка мета блокади Придністров'я? Чому сьогодні влада Молдови та України йде на будь-які провокації для посилення тиску на республіку?
Ціль одна і вона зрозуміла більшості розсудливих людей. Києву та Кишиневу просто життєво необхідно створити у регіоні конфлікт. Причому конфлікт, в який обов'язково має бути втягнута Україна. А далі накатаною доріжкою. "Імперські амбіції", "країна-агресор", "прагнення Путіна відтворити СРСР" та інше. Простіше кажучи, за війну буде призначено відповідальну Україну. Відповідальність буде і політична (створення проросійськи налаштованого сепаратистськогорегіону), і військова (миротворці мимоволі будуть залучені у війну).
Крім України та Молдови, до створення вогнища напруженості у Придністров'ї вже залучені країни НАТО. У Молдові буде збудовано американські військові об'єкти. а сам конфлікт дозволить, за відпрацьованим у Прибалтиці та Польщі сценарієм, розмістити частини НАТО на території Молдови та України, а натовський флот у їхніх портах. Таким чином, повністю закрити західний кордон України.
Дальше більше. У разі виконання плану, що вже здійснюється, наступною метою стане повне витіснення України з Чорного моря. Відторгнення Криму та розміщення бази НАТО у Грузії. Для дій проти України на Кавказі. Читачі, які вивчали історію трохи більше за рівень середньої школи, вже зрозуміли, звідки вітер дме. Але про це нижче.
А зараз дещо конкретніше про те, на що нам чекати найближчим часом. Як Захід здійснюватиме дестабілізацію ПМР. У принципі це не дуже важливо, але озвучити варто. Отже, економічна та транспортна блокада буде посилена максимально. Тираспіль "душитимуть" жорстко. Голодом, холодом. Усім, що сьогодні потрібно мешканцям республіки. Не побоюсь цього порівняння, але це буде Ленінград 21 століття.
Далі вже згадані мною об'єкти НАТО поблизу ПМР. Їхнє будівництво буде активізовано. Причому будуватимуть так, щоб максимально нейтралізувати оборонні споруди придністровців. Ну і, нарешті, треба бути готовими до диверсійної війни. Цілком припускаю диверсії і навіть терористичні акти найближчим часом. Об'єктами диверсій стануть ті 2000 військовослужбовців, які несуть службу до МС. А виконавцями, найімовірніше, будуть східні сусіди ПМР.
Чи маємо якісь важелі впливу на ситуацію? Чи може Україна запобігти негативномурозвиток подій? Чи таки мають рацію ті, хто пропонує припинити боротися за цю республіку?
Як на мене, ми можемо чинити так само, як робить Захід з Україною в Придністров'ї. Ми звикли відповідати там, де нас уже вдарили. А чому? Будь-який хлопчик знає, що у вуличній бійці треба не лише захищатися, а й нападати. Інакше будеш битий. І жодні звернення до перехожих не допоможуть. Тільки власні кулаки, сила та сміливість.
Хто сьогодні є "слабкою ланкою" в антиукраїнській коаліції? Хто реально боїться появи "гарячих точок" біля своїх кордонів? "Стара" Європа. Саме для Німеччини, Франції, Австрії, Італії це буде сильним ударом по всій політичній та економічній системі. То чому б не попрацювати нашим дипломатам? Адже у практичній сфері цілком можливе виникнення таких гарячих точок на східному кордоні ЄС. Від Донбасу до Балканського півострова. Ох, і замисляться у європейських столицях!
Паралельно необхідно попрацювати і з "новими європейцями". Зрозуміло, що поляки, румуни та прибалтійці ратуватимуть за війну у союзі зі США. Необхідно постійно нагадувати про наші можливості знищення цих країн. Досить говорити лише про оборону. За слова теж треба відповідати. Думаю, народи цих країн запитають зі своїх урядів за антиукраїнську риторику дуже швидко. Кому хочеться бути мішенню?
Далі. Чого найбільше боїться Київ та його господарі? А боїться він визнання ЛНР та ДНР! Отже, необхідно попередити сусідів, що у разі загострення обстановки у ПМР Україна автоматично визнає ці республіки та укласти угоду про взаємну допомогу. Нехай гадають.
І останнє. Ми чомусь забули про Туреччину. Адже зовсім недавно вона показала власну значущість для цього регіону. Пам'ятаєте перекриття проток?Сьогодні ми у досить дружніх стосунках із цією країною. Чому б не домовлятися щодо сирійської та іракської проблематики? Чому не поговорити про Балкани? Думаю, немає потреби навіть у якихось поступках. Достатньо просто не заважати.
Ми звикли до того, що війни у цьому регіоні немає. Ми забули, а молоді читачі й не знали про ту бойню, що була розв'язана на придністровській землі. Так улаштована людська пам'ять. Сьогодні і там "запахло смаженим". Я обіцяв вище розкрити "секрет" нового плану знищення України через ПМР.
А плану жодного й немає. Є історія. Історія війн. Зокрема те, про що я написав, Захід уже намагався реалізувати в Кримській (Східній) війні. Вихідні дані та й стратегічні завдання самі. Щоправда, один із основних учасників поки що не визначився з ворогами та друзями. Але й ми історію вивчали. І зробили висновки.