Міома зовсім не "хвороба черниць"!

Ведучий нашої постійної рубрики «У кабінеті лікаря» акушер-гінеколог Борис ВОЙТКЕВИЧ веде розмову про доброякісні утворення чи пухлини, яких іноді жінки бояться як вогню. Але чи вони однаково небезпечні?

Розглянемо спочатку утворення, що походять зі слизової оболонки, що вистилає порожнину матки (ендометрій) та канал шийки матки.

Освіта це є вогнищеве розростання слизової оболонки і зветься поліпа порожнини матки чи каналу шийки матки. Характерних проявів це захворювання, зазвичай, немає. Самостійно жінка майже ніколи його виявити не зможе. Єдиним, що може навести на думку про поліп, є рясніші, ніж зазвичай, кров'янисті виділення при менструації або безладні мажуть кров'янисті виділення в будь-який час циклу. Тому особливо важливим є регулярне та своєчасне відвідування лікаря, про що ми багато разів писали раніше, із застосуванням сучасних методів обстеження (огляд, УЗД та ін.).

При встановленні діагнозу поліп має бути видалено та досліджено з метою визначення його доброякісності. Слід мати на увазі, що у молодих жінок практично завжди в утворенні поліпів порожнини та шийки матки присутній інфекційний компонент, тому необхідне обстеження і в цьому напрямі. У пацієнток старшого віку причиною найчастіше є гормональна перебудова організму.

Слід мати на увазі, що спроби уникнути видалення поліпа шляхом застосування медикаментів, народних способів мало що безрезультатні, але й небезпечні — можна пропустити початок формування злоякісного процесу. Боятися процедури видалення поліпа не слід — сьогодні це робиться абсолютно безболісним.досить ефективно під контролем оптики.

В обов'язковому порядку жінка через два-три тижні після видалення поліпа має поцікавитись результатами дослідження віддаленого матеріалу. Залежно від результатів його дослідження має бути проведене лікування — гормональне, а у молодих жінок обов'язково протиінфекційне. Характер та тривалість лікування залежно від індивідуальних особливостей пацієнтки (дані анамнезу, результати обстеження) визначаються лікарем. Після виявлення поліпа та проведеного лікування жінка повинна ставитись до себе уважніше, стежити за власним станом (характер виділень, наявність болю тощо) і навіть за відсутності будь-яких скарг хоча б раз на півроку (а краще частіше) відвідувати лікаря-гінеколога.

Наступним захворюванням, пов'язаним з ендометрієм, є ендометріоз. Це захворювання пов'язане з попаданням клітин ендометрію в ті місця, де їх не повинно бути, — в м'яз матки, в труби, в яєчники та в інші органи та системи, куди ці клітини можуть бути занесені струмом крові. Подібний стан може бути вродженим, але частіше виникає після абортів, вишкрібань порожнини матки за іншими показаннями, після виражених запальних процесів у матці, неправильним використанням вагінальних тампонів жінками і з деяких інших причин. Вважаю обов'язковим відзначити, що статеві зносини під час менструації також можуть бути причиною розвитку ендометріозу (не кажучи вже про інфікування статевих шляхів) і тому в цей період є абсолютно неприпустимим.

Потрапивши в товщу м'язів матки, ці клітини можуть почати розмножуватися, за рахунок чого розміри матки можуть збільшуватися, іноді утворюються вузлові форми, схожі на фіброматозний вузол. Діагноз ставиться на підставі анамнезу, скарг пацієнтки (болі, частішевсього майже постійні, що посилюються у другу фазу циклу і під час самої менструації, і дещо слабшають, але рідко зникають зовсім у першу фазу циклу) і даних інструментального обстеження, у тому числі гістероскопії та діагностичного вишкрібання порожнини матки, багаторазових УЗД та ін.

Лікування, як правило, консервативне - застосовуються різні гормональні препарати, як від широко відомих, так і до специфічних, а також препаратів, що підвищують імунітет, - за призначенням лікаря. Оперуються такі хворі рідко, як правило, при поєднанні ендометріозу з міомою матки, при вираженому больовому синдромі, неефективності консервативного лікування.

Переходимо до доброякісних пухлин матки, що найчастіше зустрічаються, — міомі або фіброміомі. Ці пухлини виростають із різних клітин стінки матки, але клініка та підхід до лікування однакові, так що терміни «міома», «фіброміома», «лейоміома» значення для пацієнтки не мають. Вони позначають те саме — доброякісну пухлину м'яза матки. Причин розвитку цього захворювання називають багато. Раніше міому матки називали «хворобою черниць», тому що вважалося, що в основному нею страждають жінки, які не живуть статевим життям. Це неправда — міома виявляється приблизно у 50% усіх жінок, у тому числі й у багатовагітних і багатонароджуючих. Вважається, що однією з причин може бути надмірне сонячне проміння; все ширше поширюється думка про вплив інфекції (зокрема, хламідіозу та вірусів) на розвиток міоми матки; встановлено вплив гормональних порушень на розвиток міоми матки тощо.

Найчастіше міома матки протікає безсимптомно і є випадковою знахідкою при профогляді (!) або будь-якої операції на органах черевної порожнини і малого тазу. Безсимптомна міома маткипротипоказанням до вагітності не є, вагітність настає легко та у більшості жінок протікає нормально. Слід, однак, мати на увазі, що наявність міоматозних вузлів (особливо при локалізації поблизу порожнини матки) може створювати загрозу переривання вагітності, а також за певного розташування вузлів та їх значних розмірах пухлина може бути перешкодою для нормальних пологів. Тоді вагітність закінчується операцією кесаревого розтину з одночасним видаленням пухлинних вузлів. Симптомна пухлина стає у таких випадках: якщо внаслідок великих розмірів вона порушує функцію сусідніх органів – сечового міхура та прямої кишки; якщо порушується харчування вузла - тоді з'являються болі, іноді сильні, може підвищитись температура і з'явитися картина запального процесу; якщо вузол росте в порожнину матки, то можуть з'явитися маткові кровотечі, іноді рясні; крім того, сама по собі міома матки навіть без зовнішніх кровотеч може бути причиною анемії. В інших випадках після виявлення пухлини, проведеного обстеження та підтвердження доброякісності пухлини пацієнтка ставиться на диспансерний облік у жіночій консультації і в установленому порядку спостерігається. За відсутності перерахованої вище симптоматики, а також швидкого росту пухлини більшість жінок, що носять міому матки, обходиться без операцій. Якість життя та працездатність їх не страждають.

Вважається, що міома матки ніколи не озлоякісне. Але це не означає, що у жінки з міомою матки злоякісна пухлина матки не може виникнути самостійно. Тому необхідність постійного кваліфікованого спостереження із застосуванням сучасних методів у цих пацієнток є особливо актуальною. Операції з приводу міоми матки можуть застосовуватися різні і зовсім необов'язково пов'язані з видаленням матки. Залежно від характеру розташування вузлів та їх розмірів можливе проведення високотехнологічних операцій, коли видаляються лише вузли пухлини, а матка залишається. Це дає можливість молодим жінкам завагітніти та народити дитину. Застосовуються також інші методи лікування: емболізація маткових артерій, ішемізація пухлини, вплив лазером тощо. Всі ці методики мають показання та протипоказання та визначаються в індивідуальному порядку. Якщо симптоми, про які ми писали вище, наростають, пухлина починає швидко зростати і досягає більших розмірів (як 12-тижнева вагітність або більше), то все це є показанням до операції. Обсяг та показання до операції визначаються лікарем залежно від розмірів пухлини, характеру росту вузлів, наявної симптоматики, станом шийки матки та загального стану хворої. Лікар повинен докладно пояснити пацієнтці, чим викликана необхідність операції та який обсяг передбачається.

Підсумовуючи, хочу сказати, що міома матки, так само, як поліп та ендометріоз, — це не вирок і в переважній більшості випадків жінки з цими діагнозами при правильній поведінці (відсутність перегріву, надмірної сонячної радіації, профілактика інфікування та оптимальний режим статевого життя). і в цілому уважне до себе ставлення), спостереженні лікаря та при необхідному лікуванні можуть прожити повноцінне жіноче життя, народити дітей та бути щасливими.