Мікотичний вульвовагініт, грибковий вульвовагініт, кандидозний вульвовагініт.
Цим терміном поєднують ряд захворювань слизових оболонок та шкіри сечостатевих органів, уражених грибковою інфекцією. Вульвовагінальний кандидоз (ВК) – найпоширеніший мікоз у жінок. Збудником кандидозу є дріжджоподібні гриби роду Candida, що налічують нині понад 170 видів (albicans, tropicalis, krusei, glabrata, parapsilosis та ін.).
Кандидозний вульвовагініт – інфекційне ураження слизової оболонки вульви та піхви, що викликається дріжджоподібними грибами роду Candida. Вражає, як правило, жінок репродуктивного віку, рідше зустрічається у дівчат та жінок у періоді пери- та постменопаузи.
В останні роки поширеність кандидозного вульвовагініту неухильно зростає, частота його становлячи 30-45% у структурі інфекційних уражень вульви та піхви. В даний час ця інфекція посідає друге місце серед усіх інфекцій піхви і є однією з найпоширеніших причин звернення жінок за медичною допомогою. У США щорічно реєструється 13 млн. випадків цього захворювання.
Під час вагітності - досягає 40-46% (Horowitz B.J.,1991) і є однією з причин розвитку ускладнень вагітності (кількість мимовільних викиднів на ранніх термінах вагітності, загроза переривання вагітності збільшуються в 1,5 рази, інфікування плода і новонародженого - в 2, 4 рази). Кандидозний вульвовагініт виявляють у 30% онкологічних хворих та у 64% хворих з різними ендокринними порушеннями. За даними J.S.Bingham (1999) 75% жінок репродуктивного віку мають принаймні один епізод кандидозного вульвовагініту протягом життя, а 50% - і повторний епізод. 5% жінок планети страждають на рецидивуючий кандидозний вульвовагініт.
ЗбудникомКандидозного вульвовагініту є дріжджоподібні гриби роду Candida. Гриби роду Candida - умовно-патогенні мікроорганізми - як сапрофіти мешкають на шкірних покривах і слизових оболонках здорових людей.
Тривале та безконтрольне застосування антибіотиків, кортикостероїдів, високодозованих гормональних контрацептивів, недоношеність, онкологічні, гематологічні, важкі інфекційні захворювання, променева терапія, імунодефіцитні стани, стреси, сприяють зниженню РН-середовища, змінюють нормальний мікробіоценоз грибів.
Сприятливими факторами розвитку захворювання, як у вагітних, так і у невагітних жінок є також носіння тісного одягу, синтетичної білизни, ожиріння, недотримання гігієнічних умов, жаркий клімат.
Однією з особливостей течії ВК є поєднання грибів із бактеріальною флорою, що створює сприятливий фон для впровадження грибів у тканині. Нерідко захворювання набуває наполегливого, хронічного і рецидивуючого перебігу, резистентне до терапії, що проводиться.
Кандидозні вульвовагініти часто зустрічаються у вагітних жінок, через зміну імунологічного та гормонального статусу, підвищеної сприйнятливості вагітних до різних інфекційних впливів, у новонароджених нерідко спостерігаються кандидоз шкіри, слизової оболонки рота, кон'юнктивіт.
Жінки скаржаться на появу сверблячки та печіння в області зовнішніх статевих органів, збільшення кількості білів молочного кольору, частіше сирної консистенції, поява запаху. Захворюванню можуть супроводжувати урологічні ураження – гостра та хронічна форми кандидозного пієлоциститу.
Лікування кандидозів комплексне - загальної та місцевої дії,вітамінотерапія, імуностимулюючі препарати.