МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Під методологічними основами досліджень розуміють ті чи інші теорії, концепції, на яких будується дослідження, і які допомагають зрозуміти, пояснити, вирішити цю проблему. Від вибору методу дослідження залежить надійність та достовірність отриманих у ньому результатів (цифр, тверджень, формул тощо).
Існують дві основні групи загальних методів наукових досліджень – теоретичні та емпіричні методи, а також група змішаних, емпірико-теоретичних методів.
Теоретичні методи досліджень. Теоретичні дослідження є такий вид досліджень, коли вивченню піддається нова проблема, питання, тема, про які мало що відомо. У процесі дослідження потрібно визначити, які теорії та концепції можна застосувати, і якщо необхідно, розробити нові теорії. Крім того, потрібно визначити, чи можна користуватись існуючими методиками.
Поширеними прикладами теоретичних методів дослідження єідеалізаціятаформалізація.
Ідеалізація.Для здійснення наукового дослідження широко використовуються ідеальні об'єкти, що не існують насправді. Наприклад, у природі немає «вільного простору», ідеальних точок, прямих ліній, квадратів, окружностей. Однак ми використовуємо їх при вивченні руху тіл, розрахунках площ та відстаней. За допомогою ідеалізації виключаються властивості та відносини об'єктів, які заважають зрозуміти сутність досліджуваного процесу. Ідеальні об'єкти дозволяють значно спростити складні процеси та системи, що полегшує виявлення суттєвих зв'язків та відносин, формулювання законів.
Формалізація.Метод вивчення об'єктів шляхом відображення їх змісту та структури у знаковій формі. Це відбувається за допомогою різних«штучних» мов – математичної, хімічної та інших. Метод забезпечує повноту огляду певної галузі проблем та використовує узагальнений підхід до їх вирішення. Формалізації властива стислість і точність фіксації знання, однозначність термінів, звідси – чіткість і строгість міркувань, доказовість висновків під час використання методу. Ефективність методу визначається тим, наскільки правильно виявлено головне зміст об'єкта, його сутність.
Емпіричні методи досліджень. Емпіричні дослідження дозволяють перевіряти застосовність розроблених теорій, визначати межі зроблених раніше узагальнень. У процесі перевірки методом уточнень та прояснень можна знаходити нові додатки раніше отриманим знанням, розсувати їх межі, робити нові узагальнення. До емпіричних методів досліджень відносять спостереження, вимірювання, порівняння, експеримент.
Спостереження.Основне завдання цього методу – виявити та зафіксувати поведінку об'єкта пізнання в природних умовах, відповідно до програми дослідження.
Результат спостереження не повинен залежати від волі, почуттів та бажань суб'єкта (спостерігача). Суб'єкт у цьому методі отримує первинну інформацію про світ, про об'єктивні властивості та відносини реально існуючих предметів та явищ. Прилади, які у сучасної науці для спостережень, повинні лише посилювати роботу органів чуття суб'єкта, не спотворюючи у своїй реальної картини світу.
Вимірювання.Метод передбачає визначення чисельного значення деякої величини за допомогою вимірювань. Гідність методу можливості обробки накопичених даних. Недолік – необхідність мати досить точні та надійні вимірювальні прилади.
Порівняння.Метод заснований на виявленні подібностей та відмінностейпредметів та явищ дійсності. Через війну порівняння встановлюється те загальне, властиво двом чи кільком об'єктам. Порівнюватися можуть як результати безпосередніх спостережень і вимірів, і результати їх обробки. Наприклад, їх статистичні характеристики.
Експеримент(приватний випадок спостереження). Даний метод передбачає втручання у природні умови існування предметів та явищ. Вивчаються реакції об'єктів, що досліджуються, на спеціально створювані впливи. Щоб виділити ці реакції, група об'єктів, що досліджуються, може порівнюватися з контрольною групою, яка таким впливам не піддається. Експеримент зручний тим, що може повторюватися і проводитися як із реальними об'єктами, так і з їх моделями – «заступниками» об'єкта у пізнанні.
Емпірико-теоретичні методи досліджень. До цього типу методів відносять методи аналогії, абстрагування, аналізу, синтезу, індукції, дедукції та ін.
Аналогія.На основі встановлення подібності між декількома предметами по ряду суттєвих ознак робиться висновок про можливість подібності та за іншими ознаками. При такому підході після дослідження одного предмета (наприклад, моделі ) робиться висновок, хоча і не остаточний, не доказовий у повному розумінні цього слова, про інший предмет (системі).
Абстрагування.Цей метод передбачає уявне відволікання від несуттєвих властивостей, зв'язків, відносин, предметів і одночасне виділення, фіксування однієї або кількох цікавлять дослідника сторін цих предметів. Результатом процесу абстрагування є побудова абстракції у вигляді теорії, закону, гіпотези і т. д., що формує нове знання про деякі сторони об'єктів, що вивчаються.
Індукція.Це методумовиводи, у якому з урахуванням емпіричних даних будуються теоретичні узагальнення. Цим методом, наприклад, у математиці виводиться формула бінома Ньютона. Тут рух думки походить від приватних положень до загальніших.
Дедукція.Цей метод має на увазі застосування загальних наукових положень для дослідження конкретних явищ, рух від більш загальних суджень до приватних логічних висновків. Якщо накопичений нами досвід каже, що під час дощу земля стає мокрою, то, дізнавшись, що на вулиці дощ, ми, навіть не дивлячись у вікно, одразу уявляємо собі калюжі у дворі. Якщо після дощу бачимо на мокрій землі суху пляму прямокутної форми, то вважаємо, що тут стояла чиясь машина.
Напевно, можна сказати, що індукція – це метод логічного узагальнення приватних емпіричних фактів, а дедукція – метод застосування накопиченого досвіду прийняття приватних рішень.
До спеціальних методів досліджень, широко застосовуваних у дисертаціях, можна віднести методи системного аналізу, теорії ймовірностей та математичної статистики, теорії прийняття рішень, моделювання, теорії управління тощо.
Ефективність застосування методів залежить від того, наскільки їх вибір узгоджений з вимогами та обмеженнями, що висуваються до них з боку об'єкта, предмета та завдань дослідження, а також від рівня підготовки претендента.
ТИПІВИЙ ПЛАН НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
План наукового дослідження необхідний у тому, щоб допомогти здобувачеві скласти загальне уявлення як у роботі загалом, і її окремих частинах.
Типова послідовність етапів проведення дослідження може бути представлена наступним списком [1]:
I. Підготовчий етап (Глава 1)
• аналіз сучасного стану конкретної галузі знання,виявлення актуальних наукових та практичних проблем;
• вибір власної теми та формування гіпотези дослідження;
• визначення об'єкта та предмета дослідження;
• постановка мети та конкретних завдань дослідження;
• вибір методів (методик) проведення дослідження;
II. Основний етап (Глави 2 та 3)
• опис процесу дослідження, фіксація, аналіз та оцінка результатів;
• обговорення результатів дослідження на наукових семінарах кафедри та конференціях з метою отримання суспільної оцінки та накопичення критичних зауважень;
III. Заключний етап (Висновок та Введення)
• формулювання кінцевих висновків та рекомендацій;
• опублікування матеріалів дисертації;
Всі ці етапи мають бути обов'язково пройдені, хоча, можливо, і не з першої спроби. Треба бути готовими до того, що до невдалих моментів до закінчення роботи доведеться повернутися ще не раз, оскільки переробка та коригування є невід'ємними елементами процесу дослідження.
ПРИКЛАДИ ТИПОВИХ ПЛАНІВ ДИСЕРТАЦІЇ
Автори методичного посібника [5] вважають, що будь-яка дисертація повинна мати у своєму складі чотири наступні частини:
-характеристику сучасного стану галузі дослідження, яка складається за допомогою огляду наукової літератури. В огляді мають бути відображені розробки та дискусії, які нині ведуться у цій галузі. Тут важливо представити власний погляд на цю галузь з оцінкою вкладу в науку, зробленого іншими вченими, із зазначенням напрямів наукових досліджень, що проводяться, з визначенням слабких місць у теоретичній та практичній науці та обґрунтуванням своїх критичних зауважень з цього приводу.
-обґрунтуваннядостовірності даних та коректності їх застосування. У цій частині дисертації мають бути наведені докази доречності та достовірності джерел інформації, що використовуються, методів її збору, обробки та інтерпретації.
-опис вкладу у розвиток науки. Проведене дослідження має вносити оригінальний (новий, свіжий, своєрідний, незапозичений) внесок у досліджувану область та розвиток обраної наукової дисципліни. У заключній частині дисертації необхідно дати чітке формулювання цього внеску та оцінити його значущість. Потрібно переконливо пояснити, чому інші вчені, які працюють у цій галузі, зацікавлені у використанні представлених результатів і враховуватимуть їх при плануванні своєї діяльності.
Експерти вважають, що наукове дослідження можна визнати оригінальним у тих випадках, коли в його основі лежить щось із наступного списку:
1. Розвиток галузі знань у спосіб, що до цього не застосовувався.
2. Розгляд нових розділів наукової дисципліни, які до цього фахівцями не вивчалися.
3. Виконання ніким раніше не проведеної емпіричної роботи.
4. Прояв оригінальності під час перевірки чужих задумів.
5. Отримання та опис нових фактів з відомого питання.
6. Використання відомого матеріалу, але у новій інтерпретації.
7. Вивчення певного методу та застосування його в іншій галузі.
8. Випробування у країні чогось такого, що раніше виконувалося лише інших країнах.
9. Робота на стику кількох наукових дисциплін та застосування різних методик.
Введення (з чітким формулюванням мети дослідження)
1. Огляд літератури
2. Використовувані методи
3. Отримані результати
4.Обговорення результатів
У методичному посібнику [6] пропонується оригінальний метод підготовки аспірантів та магістрантів до проведення дисертаційного дослідження та наведено свого роду шаблон плану дисертації:
Введення(Постановка проблеми)
Глава 1. Пізнання предмета дослідження (пізнання сутності та форм предмета)
1.1. Предмет у зовнішній системі
1.3. Розвиток форм предмета
Розділ 2. Методологічне вирішення проблеми (розробка системи вимог до вирішення проблеми)
2.1. Окремі вимоги
2.2. Взаємозв'язок вимог
Глава 3. Методичне вирішення проблеми (вдосконалення методичних документів)
3.1. Розробка нових методик
3.2. Поліпшення діючих методик
Глава 4. Впровадження методичних рекомендацій у практику (деталізація та апробування рекомендацій)
4.1. Рекомендації щодо впровадження
4.2. Розрахунки покращення показників
4.3. Хід та результати експерименту з апробування рекомендацій
У навчально-методичному посібнику [3] – ще один, досить загальний варіант:
Глава 1. Критичний аналіз стану проблеми
1.1 Розгорнута постановка проблеми з урахуванням її вихідного стану
1.3. Обґрунтування та прийняття методу дослідження.
1.4. Генеральний задум вирішення проблеми – теоретичне та методичне обґрунтування.
Глава 2. Запропоновані способи вирішення проблеми.
2.1. Розчленування проблеми на складові її підпроблеми.
2.2. Способи та шляхи вирішення підпроблем.
2.3. Поєднання результатів вирішення підпроблем та запропоноване на цій основі вирішення всієї проблеми.
Глава 3. Перевірка та підтвердження результатів дослідження.
3.1. Перевірка запропонованогоспособу вирішення проблеми на основі власних розрахунків, дослідів, експериментів, даних
3.2. Зіставлення одержаного результату з іншими наявними даними, що підтверджують достовірність, прогресивність, перспективність одержаних у дисертації результатів.
3.3. Практичний додаток результатів вирішення проблеми.
3.4. Перспектива, яку відкривають науці та практиці підсумки дисертаційного дослідження.