Мешканка Примор’я довела, що вовк

мешканка
Погладити вовка — таку нагоду отримали читачі знахідкінської міської бібліотеки. Катерина Чернова, господарка хижака, приїхала з глухого тайгового селища, щоб показати: вовки можуть жити у світі не лише з людьми, а й зі своїми заклятими ворогами — собаками. Як це їй вдалося?

Для канадської вовчиці Лялі Лариса Ракул є абсолютно чужою людиною. Жінка лише сусідка Катерини — господарки чорної хижачки. Сьогодні Лариса гладить вовчицю майже без страху, але зізнається, що ще рік тому торкнутися вовка було справою фантастичною.

Лариса Ракул, дійсний член українського географічного товариства: «Вовк — це тварина дуже розумна, вона толерантна до людини. Тобто людина має дружити з вовком, не боятися вовка. І це вона довела, вона зуміла поєднати несумісне, споконвічних ворогів. Ви бачите, що хорти дружать із вовком».

Вовчицю Катерина Чернова взяла ще у віці двох тижнів. Годувала з соски, не розлучалася з нею ні на мить. І ніколи не прагнула виховувати хижачку. Катерина намагається ні в чому не обмежувати вовчі права. Але Ляля на них не претендує. Вона не агресивна, любить людей. А своїх товаришів хортів приймає за рідну родину.

Катерина Чернова, власниця вовчиці: «Щоб цей вовк жив поряд із людиною, спілкувався з ним, спілкувався з його тваринами, його не обмежували ні в чому. І при цьому, щоб він прийняв людину і виявив таку якість як толерантність. І мені це було цікаво, наскільки це взагалі можливо».

Для Примор'я цей випадок є унікальним, визнають фахівці. Але вони впевнені, що сусідство людини з вовком небезпечне за будь-яких умов. Вовк — тварина непередбачувана, через це, до речі, їх рідше за інших хижаків беруть уцирк.

Сергій Арамільов, координатор екологічної програми зі збереження біорізноманіття: «Незважаючи на всі можливості дресури, навіть якщо тварина взята з-під матері та виховується лише людиною, все одно зберігаються інстинкти, які загострюються за певних умов. Буває, що прості зміни у психіці призводять до того, що тварина може раптово атакувати. І такі випадки, на жаль, не рідкість. І якщо взяти всю історію існування звірів у неволі, то напади вовків найчастіші».

Але Катерина впевнена у своєму вихованці. До бібліотеки вона привезла безліч фотографій, що підтверджують дружелюбність Лялі. А найцікавіших вона запросила в гості, щоб на власні очі переконатися, що вовк — це друг людини.