MedWeb - Штучне харчування Підтримка організму в критичних ситуаціях

Штучне харчування: підтримка організму у критичних ситуаціях

Штучне харчування застосовується у медицині вже довгі роки. Наукові розробки дозволяють постійно удосконалювати його властивості. Повноцінний раціон людини, яка перебуває у критичному стані, може стати вирішальним фактором її одужання. Правильний підбір та кваліфікована організація штучного харчування мають принципове значення – тільки так організм пацієнта перенесе хворобу з найменшими втратами та повністю відновиться.

Поняття штучного харчування

Штучне харчування є сукупність методів забезпечення організму людини необхідними речовинами у ситуації, коли самостійний прийом їжі неможливий. Ключових завдань у штучного харчування два – підтримати водно-іонний баланс організму та забезпечити його енергетичні та пластичні потреби.

Принципи штучного харчування:

  • своєчасність;
  • дотримання термінів;
  • відповідність стану хворого.

Показання для штучного харчування:

  • несвідомий стан;
  • травми особи;
  • порушення метаболізму;
  • перед- та післяопераційний періоди;
  • сепсис;
  • захворювання органів травлення;
  • деякі психіатричні захворювання;
  • анорексія;
  • деякі інші захворювання та стан людини.

Способи штучного харчування:

  • ентеральний;
  • парентеральний.

Ентеральний спосіб штучного харчування

Ентеральний спосіб є доцільним для введення штучного харчування. Він досить фізіологічний, рідко викликає ускладнення, не спричиняє ризик атрофії.органів шлунково-кишкового тракту і дозволяє без особливих витрат забезпечити всі потреби організму. Цей тип харчування не вимагає стерильних умов, тому в деяких випадках застосовується у домашньому догляді за хворим. Ентеральне харчування здійснюється двома способами:

  • перорально (через ротову порожнину за допомогою трубочки);
  • за допомогою зонда або стоми (штучного отвору) у шлунку чи кишечнику.

Режим прийому їжі Режим ентерального харчування залежить від стану хворого. Він може бути:

  • безперервним (краплинно, 24 години на добу, при тяжких станах);
  • циклічним (10–12 годин уночі);
  • періодичним (кожні 4–6 годин за відсутності порушень у роботі ШКТ).

Особливості поживних складів В останні роки для ентерального раціону намагаються не використовувати натуральні продукти та дитяче харчування. Спеціалізовані суміші повніше задовольняють потреби організму пацієнта з урахуванням його стану і легко засвоюються, не надаючи зайвого стимулюючого впливу на кишкову моторику. У сумішах для ентерального харчування недостатньо води, тому для задоволення потреби пацієнта в рідині до сумішей додають близько 20–25% (від загального добового обсягу сумішей) води.

Розрізняють кілька основних видів сумішей:

  • полімерні суміші в порошках або суспензіях (містять повний спектр необхідних нутрієнтів, використовуються як базове харчування);
  • модульні суміші (містять лише один нутрієнт, застосовуються як доповнення до основного харчування);
  • суміші спрямованої дії (застосовуються при певних станах: діабет, вагітність, ниркова та печінкова недостатність);
  • суміші з харчовими волокнами (у сумішах дляштучного харчування немає харчових волокон, тому за тривалого терміну необхідно доповнювати раціон сумішами з цими компонентами);
  • імуномодулюючі суміші (використовуються при підвищеному ризику інфекційних ускладнень).

Побічні ефекти та протипоказання При ентеральному харчуванні в окремих випадках можливі ускладнення, спричинені інфекціями, порушеннями роботи ШКТ та метаболізму.

Парентеральний спосіб штучного харчування

Парентеральне штучне харчування є введенням поживних речовин безпосередньо в кров пацієнта. Воно може бути повним і частковим (додатковим до ентерального). Парентеральне харчування застосовується лише у випадках, якщо:

  • ентеральне харчування неможливе через стан пацієнта;
  • ентерального харчування недостатньо (наприклад, при опіковій хворобі);
  • необхідний повний спокій ШКТ.

Парентеральне харчування вводиться у вени (периферичні та центральні) через катетер. Останніми роками виникли методи позасудинного введення.

Парентеральне харчування відоме людству з часів середньовіччя. У середині XIX століття хворим на холеру внутрішньовенно вводили сольовий розчин. Масове застосування парентерального харчування почалося в ході Першої світової війни, коли для підтримки життя пацієнтів їм стали вводити розчин глюкози.

Режим прийому їжі Парентеральне харчування, як правило, здійснюється цілодобово або циклічно (з інтервалом 8-12 годин).

Особливості поживних складів Сучасні склади парентерального харчування є багатокомпонентними. Вони містять всі необхідні амінокислоти, жири, електроліти та глюкозу у потрібних формах та пропорціях. Такі складине вимагають змішування перед введенням, що полегшує підтримку стерильності, життєво важливу при парентеральному харчуванні.

Побічні ефекти та протипоказання Парентеральне харчування істотно дорожче і технологічно складніше ентерального. Крім того, воно може спричинити ряд ускладнень, пов'язаних з недотриманням стерильності. При тривалому повному парентеральному раціоні неминуча атрофія кишечника, оскільки він повністю не діє. Окремі дослідження показали, що тривале застосування такого типу харчування може спричинити серйозне зниження імунітету.

Від кризи - до одужання Методики штучного харчування постійно вдосконалюються, а ризик ускладнень - знижується. Своєчасне застосування та професійна реалізація штучного харчування – основа успішного лікування та, по можливості, максимально повної реабілітації пацієнта.

Експерт: Наталія Долгополова, лікар-терапевтАвтор: Наталія Бакатіна