Кушелева-Безборіддя дача - Прогулянки Петербургом
Свердловська наб., 40
Архітектори, роки побудови:
Ділянка, на якій розташовується садиба Кушелева-Безбородка, була заселена ще до заснування Санкт-Петербурга. Неподалік у XVII столітті росло шведське місто Нієн. Тут же карта 1698 показує шведську садибу з садом коменданта фортеці Нієншанц. Можливо, тут було створено систему підземних ходів, якими міг би скористатися комендант у разі несподіваної появи українських військ. Незабаром після заснування Санкт-Петербурга Петро I подарував спорожнілу шведську садибу своїй дружині Катерині [2, с. 15].
Особливої популярності ця територія набула завдяки виявленим на козачих городах, що розташовані неподалік, в 1718 році джерелам мінеральних вод. Взимку 1719 року ними лікувався Петро I і визнав воду не гіршою за бельгійську. Завдяки латинському слову "палюстер", тобто "болотистий", місцеві мінеральні води стали називатися Полюстровськими.
У 1760-х роках Канцелярія від будівель запропонувала придбати бажаючим ділянку із козацьким городом. На нього звернув увагу дійсний таємний радник Григорій Миколайович Теплов, який знав про цілющі властивості місцевих джерел. У цей час Теплов був хворий і мав вирушити за кордон на лікування. Задля економії він і вирішив скористатися полюстрівською водою.
Чи вдалося вилікуватись Теплову полюстровською водою достеменно невідомо. Його сучасники стверджували, що Григорій Миколайович погладшав не виїжджаючи з садиби. А ось історик П. Н. Столпянський посилається на визнання Теплова про те, що в 1771 мінеральна вода його мало не занапастила [1, с. 148].
Після смерті Теплова його син 1782 року продав мизу за 22 500 рублів. Новим власником Полюстрово став канцлер ОлександрАндрійович Безбородко. Для нього у 1783-1784 роках за проектом Джакомо Кваренгі на місці старого садибного будинку було збудовано новий особняк. Кваренги не будував будинок заново, а максимально використовував споруди, що вже знаходяться тут. Таким чином, будівля зберігає не лише залишки баженівської споруди, а й сліди шведської садиби. Дача Безбородко - одна з небагатьох подібних заміських робіт знаменитого архітектора.
Від центрального корпусу будівлі сторони відходять спочатку відкриті галереї. При створенні Кваренги використовував часто застосовуваний прийом побудови італійських вілл, у відкритих галереях яких сушили сіно. У холодному петербурзькому кліматі зберегти таку функцію виявилося неможливим. Під час наступних реконструкцій галереї перетворили на закриті приміщення. Кваренги також було розбито сад в англійському стилі, збудовано деякі садові споруди, серед яких була зібрана з справжніх античних фрагментів руїну. Сад прикрашали мармурові скульптури, рукотворні канали, альтанки.
На початку XIX століття садибу прикрасила знаменита огорожа, що складається з 29 левів. Її творцем міг бути Микола Олександрович Львів.
Після смерті бездітного Безбородка тут жила його племінниця, княгиня К. І. Лобанова-Ростовська, яка виховувала сина Олександра Григоровича Кушелєва. У 1816 році до його прізвища додалося прізвище Безбородко. З того часу він став графом Кушелєвим-Безбородком, а садиба набула відомої нині назви - дача Кушелева-Безбородка.
Саме за Олександра Григоровича садиба Полюстрово стала відома як лікувальний курорт. У 1840-1850 роках тут існував популярний курзал полюстровських мінеральних вод.
Наступним власником Полюстрово у 1855-1870 роках був літератор та меценат граф Г. А. Кушелєв-Безбородко. Влітку 1858 у нього деякий час гостював Олександр Дюма-старший. Письменник прибув до України на особисте запрошення Кушелєва-Безбородка. Автор "Трьох мушкетерів" писав:
Гостями Г. А. Кушелева-Безбородка також були І. А. Гончаров (1856 року), А. Майков, А. Ф. Писемський.
До Полюстрово від Публічної бібліотеки ходив омнібус, а з кінця 1840-х років сюди було налагоджено пароплавне сполучення.
В 1868 курорт згорів, але і після цього тут продовжили розливати мінеральну воду. Курорт припинив свою роботу.
У другій половині XIX століття величезний навколишній дачу Кушелева-Безбородко парк поступово скорочувався через будівництво на території різних промислових підприємств. Дачна територія перетворилася на фабричну петербурзьку околицю. Тут почав працювати пивний завод "Нова Баварія", нині відомий як випускає Радянське шампанське ЗАТ "Гристі вина".
Користувачем мінеральних джерел у 1886-1898 роках було "бюро дослідження ґрунту" гірничого інженера С. Г. Віславо. Він вперше організував розлив води перед її газуванням, причому продавав воду у Петербурзі, а й у передмістях. У 1887 році тут була пробурена свердловина, що давала до 20 000 відер води на добу. Старі джерела поступово забули.
1896 року дачу Кушелева-Безбородка зайняла Єлизаветинська громада сестер милосердя Червоного Хреста, заснована сестрою імператриці Олександри Федорівни, великою княгинею Єлизаветою Федорівною. Община вела амбулаторний прийом місцевих робітників та ремісників. Для її потреб розбудовою садиби займалися архітектори Павло Сюзор, Микола Набоков, Олександр Кащенко. Ними тут були побудовані типові лікарняні корпуси, які стали прообразом майбутніх житлових масивів. У 1899-1901 роках за проектом Кащенкабула збудована церква в ім'я цілителя Пантелеймона. Її головною пам'яткою став створений Михайлом Поповим перший в Україні мармуровий іконостас.
Господарем мінеральних джерел із 1898 року був князь З. З. Абамелек-Лазарєв. Вони належали йому до 1917 року. За нового власника мінеральна вода випускалася під маркою "Натуральна мінеральна вода Полюстровських джерел".
У 1918 році полюстровські джерела перейшли у відання економічного відділу Виборзької райради. Але в одного району сил на управління виробництвом забракло. Лише у 1924-1925 роках, коли було розгорнуто масштабне благоустрій міських околиць, тут провели буріння нових свердловин.
Після закриття 1932 року Пантелеймонівської церкви її дачу Кушелева-Безбородку передали заводу "Промет", а 1940-го року - лікарні ім. Карла Лібкнехта. У приміщенні Пантелеймонівської церкви тепер знаходиться дитяча інфекційна лікарня. У 1960-1962 роках було проведено реставрацію будівлі. Під час спорудження сучасної Свердловської набережної підземний хід до берега Неви було знищено, вхід із садиби замурований. Нині дачу Кушелева-Безбородка займає протитуберкульозний диспансер.