Контраст додаткових кольорів

Ми називаємо два кольори додатковими, якщо їх пігменти, змішаними, дають нейтральний сіро-чорний колір. У фізиці два хроматичні світла, які при змішуванні дають біле світло, також вважаються додатковими. Два додаткові кольори утворюють дивну пару. Вони протилежні один одному, але потребують один одного. Розташовані поруч вони максимально збуджують один одного і взаємознищуються при змішуванні, утворюючи сіро-чорний тон, як вогонь і вода. Кожен колір має лише один-єдиний колір, який є до нього додатковим. У колірному колі малюнку 3 додаткові кольори розташовані діаметрально один одному. Вони утворюють такі пари додаткових кольорів:

жовтий - фіолетовий
жовто-жовтогарячий — синьо-фіолетовий
помаранчевий - синій
червоно-жовтогарячий — синьо-зелений
червоний зелений
червоно-фіолетовий – жовто-зелений.

Якщо ми проаналізуємо ці пари додаткових кольорів, то знайдемо, що в них присутні всі три основні кольори:

жовтий, червоний та синій: жовтий - фіолетовий = жовтий, червоний + синій;
синій - помаранчевий = синій, жовтий + червоний;
червоний – зелений = червоний, жовтий + синій.

Подібно до того, як суміш жовтого, червоного і синього дає сірий, так і суміш двох додаткових кольорів також перетворюється на варіант сірого кольору.

Можна згадати також досвід з розділу «Фізика кольору», коли при виключенні одного з кольорів спектра всі інші кольори, змішаними, давали його додатковий колір. Для кожного з кольорів спектра сума решти утворює його додатковий колір. Фізіологічно доведено, що і явище залишкового зображення, і симультанний контраст ілюструють дивовижнийі досі незрозумілий факт появи в наших очах при сприйнятті того чи іншого кольору одночасно й іншого, що врівноважує його додаткового кольору, який у разі реальної відсутності спонтанно генерується в нашій свідомості. Це явище дуже важливо для всіх, хто практично працює з кольором. У розділі «колірна гармонія» було встановлено, що закон додаткових кольорів є основою композиційної гармонії, тому що за його дотримання в очах створюється відчуття повної рівноваги.

Додаткові кольори, у тому пропорційно правильному співвідношенні, надають добутку статично міцну основу впливу. При цьому кожен колір залишається незмінним у своїй інтенсивності. Враження, вироблені додатковими кольорами, ідентичні сутності самого кольору. Ця статистична сила впливу додаткових кольорів відіграє важливу роль для настінного живопису. Однак крім цього кожна пара додаткових кольорів має інші особливості. Так, пара жовтий — фіолетовий є не лише контрастом додаткових кольорів, а й сильним контрастом світлого і темного. Червоно-жовтогарячий - синьо-зелений це також не тільки пара додаткових кольорів, але одночасно і надзвичайно сильний контраст холодного та теплого. Червоний та додатковий до нього зелений рівнозначні за світлом. Щоб ясніше засвоїти елементарну сутність розмаїття додаткових кольорів, наведемо кілька вправ.

На рисунках 23-28 представлені три пари додаткових кольорів та їх суміші, що дозволяють отримати сірий тон. Колірна градація смуг, утворених при змішуванні кожної пари додаткових кольорів, визначається поступовим збільшенням кількості кольору додається до основного. При цьому у центрі кожного з цих рядіввиникає той нейтральний сірий, який свідчить, що пара кольорів є додатковою. Якщо цього сірого не виходить, то вибрані кольори не є додатковими. Малюнок 29 демонструє композицію з червоного та зеленого та різних модуляцій, що виникають при їх змішуванні. Малюнок 30 складається з квадратів, утворених змішуванням двох пар додаткових кольорів: оранжевого та синього та червоно-оранжевого та синьо-зеленого.

У багатьох картинах, побудованих на контрастах додаткових кольорів, ці кольори використовуються у їх власне контрастних якостях, а й становлять основу сумішей, які, навпаки, є засобом тонального вирівнювання творів.

Природа часто демонструє нам подібне колірне змішання. Його можна бачити на стеблах та листі кущів червоних троянд поки що не розпустилися бутони. Червоний колір майбутніх троянд поєднується тут із зеленим кольором стебел і листя, внаслідок чого виникають прекрасні червоно-сірі та зелено-сірі відтінки.

За допомогою двох додаткових кольорів можна отримати особливо гарні сірі кольори. Старі майстри домагалися настільки кольорового сірого, наприклад, завдяки тому, що на основний колір смужками накладали протилежний йому або покривали перший колірний шар найтоншим шаром додаткового до нього кольору.

Пуантілісти домагалися кольорового сірого в інший спосіб. Вони наносили чисті кольори найдрібнішими крапками поруч один з одним, а поява власне сірого тону відбувалася вже в очах глядача.

Прикладами використання контрасту додаткових кольорів можуть бути такі картини: «Мадонна канцлера Ролена» Яна ван Ейка (1390-1441), Париж, Лувр; "Цар Соломон, що зустрічає царицю Савську" в Ареццо і робота Поля Сезанна "Гора Сен-Віктор", Філадельфія,Музей мистецтва.