Кольпоскопія при запаленнях
Запальний процес будь-якого генезу може суттєво ускладнювати трактування кольпоскопічних картин, маскувати реальні передракові чи, навпаки, їх імітувати. Характер запалення визначається специфікою збудника, що клінічно може бути дифузним і локальним.
З клініко-морфологічної картини захворювання розрізняють гострий і хронічний цервіцит. Морфологічні особливості цервіциту визначаються вираженістю патологічних змін в епітеліальному та стромальному компонентах ШМ, характером та тривалістю перебігу запального процесу.
Гострий та підгострий цервіцит
При гострому запаленні слизова оболонка набрякла, яскраво-червоного кольору, при контакті легко травмується та кровоточить. При цьому в задньому склепінні і на стінках піхви накопичуються різні виділення.
Раннім стадіям запального процесу властиві повнокровність судин, ексудативні явища, інтенсивна інфільтрація лейкоцитами, часто нейтрофільними гранулоцитами. При слабко вираженому запаленні МПЕ може бути інтактним.
При вираженому запаленні в епітеліальних клітинах спостерігаються дистрофічні зміни з вакуолізацією цитоплазми та ядер клітин. Некротичні зміни викликають виразку, появу ерозій ШМ, наявність гнійного або серозно-гнійного ексудату на поверхні екзоцервіксу. На підставі цитологічного аналізу мазка та кольпоскопічного огляду буває важко поставити правильний діагноз при гострому запаленні. Дифузна васкуляризація не дозволяє побачити характерні особливості МПЕ та адекватно їх трактувати. Кольпоскопічна картина визначається етапом запального процесу та супутньою патологією епітелію.
Кольпоскопічна картина
Після видалення виділень можна побачити дифузно гіперемовану слизову оболонку, нечіткі точкові вкраплення або червоні плями. Після обробки розчином оцтової кислоти вони або стають чіткішими, або бліднуть.
При осередковому цервіциті на поверхні епітелію виявляються окремі ділянки, дещо підняті над навколишньою тканиною різної величини, округлої або овальної форми, іноді з набряковою облямівкою. У цих ділянках видно безліч дрібних червоних крапок у вигляді осередкових скупчень, які є кільцевими петлями розширених субепітеліальних капілярів тканини, що підлягає. Внаслідок злущування поверхневих шарів епітелію вони близько підходять до поверхні слизової оболонки і стають добре видимими та неозброєним оком.
При дифузному гострому цервіциті/вагініті на тлі гіперемії набряклості слизової оболонки визначаються дифузно розташовані червоні крапки та плями на великому протязі. Після обробки розчином оцтової кислоти поверхню слизової оболонки поступово дещо світлішає.
При проведенні проби Шиллера забарвлюється нерівномірно, строкато, з характерною крапчастістю йоднегативних та йодпозитивних ділянок. Після адекватного лікування картина швидко повертається до норми.
Репаративні процеси
Гостро запалення зазвичай змінюється процесом репарації, під час якого в ендоцервікальному епітелії відбуваються зміни, які полягають у збільшенні ядер клітин, появі клітин з гіперхромними ядрами, посиленні еозинофілії цитоплазми, зниженні вмісту муцину. Ці зміни в епітелії ендоцервіксу, як і в багатошаровому плоскому епітелії, мають осередковий характер і розташовуються в ділянках із запальними явищами.
Репаративний процес супроводжується розвитком грануляційної тканини, появою наповерхні, позбавленої епітелію, шару циліндричних або незрілих метапластичних клітин, які згодом у міру проліферації та диференціювання утворюють МПЕ.
У випадках, коли виникають труднощі в оцінці характеру зміни клітин (реактивний поліморфізм клітинних елементів або атипія, зумовлені канцерогенезом), слід рекомендувати протизапальну терапію з обов'язковою повторною КС та прицільною біопсією ШМ. Протягом усього часу лікування діагноз залишається неуточненим.
Хронічний цервіцит
Запальні зміни при тяжкому хронічному цервіциті можуть супроводжуватися дезорганізацією структурних особливостей багатошарового плоского епітелію та строми, поліморфізмом клітинних елементів. Визначається щільний подепітеліальний інфільтрат, що складається переважно з лімфоцитів та плазматичних клітин. ШМ поступово гіпертрофується, рельєф її поверхні змінюється. Хронічний цервіцит та подальший репаративний процес нерідко супроводжуються розвитком низки структурних змін епітелію, зокрема акантозу, гіпер- та паракератозу.
В епітелії екзоцервіксу поряд з дистрофічними змінами відзначається посилення проліферації клітин, особливо парабазального шару, а в зоні трансформації гіперплазія резервних клітин. Подібна морфологічна картина іноді помилково інтерпретується як цервікальна інтраепітеліальна неоплазія. Однак, на відміну від останньої при цервіциті, майже завжди спостерігаються клітини запального інфільтрату.
ЦЕ більш уразливий для запалення. При хронічному ендоцервіциті складки слизової оболонки цервікального каналу потовщені, набряклі, з лімфоїдно-гістіоцитарною інфільтрацією з домішкою плазмоцитів та лейкоцитів, повнокровними судинами; відзначається посилення секреції слизу, у якійзнаходяться дистрофічно змінені клітини епітелію і запального інфільтрату, що відторглися. Іноді в результаті хронічного запального процесу поверхня ендоцервіксу має вигляд дрібних сосочкових утворень, можна спостерігати зміни ядер клітин з порушенням ядерно-цитоплазматичного співвідношення.
Прогноз при гострому цервіциті сприятливіший, оскільки хронічний процес важче піддається терапії. Лікування полягає в санації ендоцервіксу та патогенетичної антибактеріальної терапії, усуненні деформації ШМ, супутніх запальних захворювань статевих органів, ендокринних порушень.
Кольпоскопічна картина
Симптоми хронічного цервіциту можуть бути слабко вираженими: нерівний рельєф поверхні ШМ, незначна гіперемія навколо зовнішнього зіва, гіпертрофія ШМ. Кольпоскопічна картина визначається локальною дистрофією МПЕ, появою вогнищ реактивного акантозу, паракератозу, іноді гіперкератозу, характеризується вогнищевими та дифузними змінами, появою при кольпоскопії ділянок АБЕ з ніжною мозаїкою та пунктацією, чітко обмеженими або розпливчастими йодами.
При дифузному цервіциті проба Шиллера демонструє поширену крапчастість, коли на тлі темного МПЕ залишаються йоднегативними дрібні множинні вкраплення або мозаїчні лінії (йодпозитивні мозаїка та пунктація) (фото 31 ж, з, і). Іноді картина специфічніша, залежно від етіологічного чинника. Спостерігається неадекватна реакція на тести, маніфестація ознак SIL без наявності. За підтвердженням морфологічного діагнозу «хронічний цервіцит» у разі його тривалої неефективної терапії протизапальними засобами можливе проведення аблації.Етіологічні фактори, що викликають запалення шийкиматки:1.Інфекційні ураження специфічної етіології: бактеріальні інфекції Chlamydia trachomatis, Streptococcus spp., Staphylococcus spp. вірусні інфекції Human papilloma uirus, Herpes simplex uirus type 2, Cytomegalovirus hominis; грибкові інфекції Candida albicans, glabrata та ін; паразитарні інфекції Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica; мікоплазмові інфекції Ureaplasma urealyticum, Mycoplasma hominis.2.Запальний процес неспецифічної етіології: • механічна травма; • фізична дія; • хімічна дія; • реакція на пухлину, злоякісне новоутворення.3.Запалення, пов'язане із системним захворюванням: човновий поліартеріїт