Київське товариство захисту тварин
Канатохідці
Почати слід з того, що дуже різні люди зараховують себе до захисників бездомних тварин, керуючись найрізноманітнішими мотивами. Поряд з громадянами, справді стурбованими становищем дворняг, існують і ті, що переслідують власні цілі, дуже далекі від добробуту собачок та кішечок. Однак мало кому приємно носити тавро ворога тварин. Ось і набувають вигляду зоозахисників навіть ті, кому ближче до тіла своя сорочка, а зовсім не ідеї гуманізму.
Найкращий приклад подібної мімікрії – директор комунального підприємства «Притулок для тварин» (сподіваюся, невдовзі вже колишній директор) М. Кучинський. У лицемірній назві його організації немає жодного слова про 16 тисяч собак, які щорічно знищуються за парканом «притулку» у Бородянці. Інший показовий приклад – колишня директор комунального центру «Тварини в місті» Н.Самофалова, «зоозахисна» кар'єра якої не закінчилася після розформування її організації, яка залишила в історії слід своєю жорстокістю до тварин.
Виступити під одними прапорами з такими зоозахисниками означає зрадити саму ідею любові до тварин.
Звільняти керівника притулку для тварин
У Бородянському притулку тварин, яких відловлюють на вулицях Києва, позбавляють життя дуже жорстко.
– Собак умертвляють, запроваджуючи їм дешевий препарат ”дителін”, – каже 50-річна ТамараТарнавська, президент Міжнародної організації із захисту тварин. – Цей препарат паралізує дихальну систему. Він не усипляє, собака увесь час задихається у свідомості, і так протягом кількох годин. Ця отрута заборонена з 1972 року у більшості країн.
Громадські організації давно просять владу звернути увагу на стан справ у Бородянському притулку. Минулої середи на громадських слуханнях заступник мера Ірена Кільчицька пообіцяла звільнити керівника Мирона Кучинського.
У залі довго аплодують цій заяві. Однак потім з’ясовується, що не всі громадські організації задоволені саме таким рішенням.
– Треба змінювати не людину, а саму систему. Таке ж саме відбуватиметься й далі, – вважають волонтери Молодіжної ліги захисту тварин. – Звільнити директора – не вихід.
Самого Мирона Кучинського на слуханнях не було. Поспілкуватися з ним не вдалося й наступного дня.
Но есть всё же черта, перейдя которую, человек только с большим трудом сможет снова стать «своим» среди соратников, душой болеющих за кошачьи и собачьи интересы. А критерий прост: польза несчастным животным от деятельности того или иного защитника, или же вред?
Путь сотрудничества с властями и лично с Кучинским, выбранный киевской зоозащитной организацей «Молодёжная лига защиты животных», очень спорный. В самом деле, каждая отловленная на улицах Киева и впоследствии выкупленная Лиговцами в Бородянке собака или кошка – это не тольконеэффективная трата средств, которые куда рациональнее было бы использовать на защиту (кормление, стерилизацию, устройство) пока еще не пойманных животных. Такие к сожалению имеются в большом изобилии.
Это еще исобственноручная финансовая поддержка порочной машины убийства, являющейся по всеобщему единодушному мнению абсолютнымзлом. Цедодаткове фінансування лиходіїв, і без того тварин, що наживаються на смерті, за рахунок «освоєння» виділених бюджетних коштів.
При цьому Ліговці палко переживають за своїх вихованців, самовіддано виходжують їх після бородянського концтабору і згодом намагаються прилаштувати справді у добрі руки, ревниво оцінюючи претендентів і не соромлячись відмовити у разі найменшого сумніву.
Зрештою, і пересічні активісти Ліги, та їхні лідери рішуче наполягають на своїй позитивній ролі у справі порятунку бездомних тварин та беззастережно зараховують себе до зоозахисників. У відповідь на аргументовану критику своїх спірних методів Ліговці люблять говорити: бездомних тварин вистачить на всіх, ви дійте своїми методами – а ми будемо своїми. Замовчуючи при цьому про те, що «їхні методи» ведуть до зміцнення смертельної машини та загибелі – хто знає, може й більше бідолах, ніж Лізі вдається врятувати!
Теплі (порівняно з іншими громадськими організаціями) відносини «Молодіжної ліги» з Бородянкою та особисто Кучинським стали притчею серед київських зоозахисників. Але скільки зусиль не було б покладено з їхньої встановлення; які б можливості для більш ефективного викупу жертв Бородянки ці стосунки не відкривали, – не викликає сумнівів: Кучинському, який протягом багатьох років очолює сучасний собачий концтабір, немає місця у сподіваннях та планах справжніх друзів безпритульних тварин. І це саме той Рубікон, що надовго відокремлює справжніх захисників від штрейкбрехерів.
Як же поводиться Ліга в ситуації, коли завдяки багаторічним зусиллям киян крісло під непотоплюваним Кучинським нарешті захиталося? На жаль, не найкращим чином. І справа навіть не в важко виправданні вигороджування шпильки перед критичним поглядомйого начальства. Справа в тому, як прохолодно зустрічають Ліговці перспективу його звільнення. В інтерв'ю «Газеті по-київськи» волонтер Ліги каже: «Треба змінювати не людину, а саму систему. звільнити директора – не вихід».
З одного боку, це вірно: зміна директора мало що змінить (хоча надія завжди теплиться), не підкріплена глибокими змінами в самому підході до вирішення проблеми бездомних тварин. З іншого боку, без звільнення Кучинського будь-які зміни у системі зустрінуть саботаж та відчайдушний опір – надто довго директор Бородянки вбивав нещасних кішок та собак.
Логічно було б почути від любителя тварин щось на кшталт: «Потрібно змінювати не тільки людину, але і саму систему. звільнити лише директора – не вихід». Але безіменний волонтер Ліги вважав за краще вимовити слова, які легко можна інтерпретувати як засудження перспективи звільнення Кучинського, якщо «звільнити директора – не вихід». Як можна пояснити подібну стриманість з позиції інтересів бездомних тварин, які нібито обстоює Ліга? Скоріше це виглядає як ходьба канатом між двома вогнями: ризиком втратити Кучинського і ризиком втратити обличчя.
Чи варто дивуватися, що не всі камради поспішають стати під одні прапори з «Молодіжною лігою захисту тварин»! Занадто багато залишається нез'ясованих питань, головне з яких – навіщо взагалі потрібно балансувати між добром та злом, коли соратники із зоозахисного руху легко обходяться без цього?