Як вивести на відверту розмову злочинця, де шукати сліди та з якими підозрюваними
За останні роки в принципах роботи карного розшуку змінилося небагато: бази даних стали досконалішими, з'явилися нові технології та комп'ютерні програми. Проте основні якості розшуків — розум, уважність, оперативність і спостережливість — як і раніше, головні інструменти сучасних детективів. Як вивести на відверту розмову злочинця, де шукати сліди та з якими підозрюваними працювати складніше?
Однак притягти до відповідальності вдається не завжди. «Ти чудово усвідомлюєш, що перед тобою людина, яка вчинила злочин. Але проти нього в тебе нічого немає, доказів недостатньо. І ти розумієш, що не можна посадити у в'язницю людину, бо вона просто погана. Однак на таких людей неминуче чекає покарання, хай навіть за скоєння ними інших злочинів», — вважає Бірченко.
«Коли йде серія злочинів з тим самим «почерком», з'являється свого роду спортивна агресивність. На цій хвилі працюєш днями та ночами, щоб упіймати зловмисника», — ділиться відчуттями оперативник.
Співробітник угро згадує, як 7 років тому в районі Сухарево у лісосмузі протягом двох місяців били та грабували молодих хлопців. Схема була одна: симпатична дівчина просила незнайомців провести її через ліс додому, бо нібито боїться йти сама. На середині шляху на хлопця нападали троє злочинців, били та забирали всі речі. Їх все ж таки вдалося спіймати. Виявилося, злочинну схему з красунею-приманкою розробили наркомани.
Подібний випадок — із трьома мешканцями Мінського району, які у вихідні приїжджали до Мінська і, прогулюючись містом, нападали на перехожих. Били з особливоюжорстокістю, забирали цінності. Напади тривали близько місяця, в результаті злочинці все ж таки були затримані.
Найскладніше у роботі, за словами Олександра Миколайовича, — терпіння: «Іноді бувають моменти, які важко пережити психологічно. Проблеми часом потрібно просто перетерпіти, витримати, не перегоріти емоційно». Для прикладу оперативник згадує вбивство малолітньої дитини, яку мати викинула з вікна. Після цієї справи Олександр додому прийшов, як то кажуть, «без особи». Це був нескладний для розкриття злочин, справа кількох годин. Але в душі відчувалася гіркота від розуміння того, хто став убивцею та жертвою. «Радості від упіймання винуватці не було». Оперативник упевнений: розкриваючи особливо тяжкий злочин, виїжджаючи на місце події (наприклад, вбивства) важливо абстрагуватися від того жаху, що бачиш, і холоднокровно працювати.
Єдиного механізму, як змусити підозрюваного казати правду, оперативники не мають. На допомогу приходить інтуїція. «Я б не відмовився від «інструкції» чи навчального посібника, в якому було б прописано технологію допиту. Але переважно доводиться імпровізувати, обираючи індивідуальний стиль спілкування з кожним», — ділиться оперативник. Буває, що розмова з одним із затриманих вибудовується у формі довірчої розмови, з іншим доводиться бути суворішим. Найголовніше правило для всіх оперативників не порушувати закон і не застосовувати фізичний вплив.
Є свої особливості у роботі з раніше засудженими та з тими, хто ніколи раніше не порушував закон. Існує думка, що рецидивісти — навчені досвідом міцні горішки і ніколи не визнають своєї провини. Однак, це не завжди так. Розуміючи, що покарання неминуче, вони часто йдуть назустріч слідству, щоб пом'якшити відповідальність.
Інша річ ті, хто раніше не скоїв злочинів. Здебільшого, такими людьми керує страх, вони не знають, що буде далі. Бірченко каже, що незнання малює їм картини жахливого майбутнього у в'язниці, тому вони затискаються та їх дуже непросто викликати на відвертість.
Розкривати злочини працівникам карного розшуку доводиться чи не щодня. Це складна робота, заснована на логіці, ерудиції та найчастіше везіння, не має вихідних, відпусток, чіткого графіка. Проте, на думку Бірченка, того, кого справді захопить пошук та затримання злочинців, збирання доказів та доказ провини, вона ніколи не розчарує. Адже, хоч би як було важко в процесі, результат виправдовує всі зусилля.