Як я переїхала до Німеччини вчитися та працювати журналістом
Дар'я Сухарчук про життя в Гамбурзі та Берліні
Текст: Дар'я Сухарчук
Мій переїзд до Європи пов'язаний насамперед із професією: я їхала сюди, щоб стати журналістом. Перебратися до Німеччини я не прагнула, але зараз розумію, що саме вона підходить мені найбільше: мені подобається її багате культурне життя і що в будь-який кінець Європи можна долетіти за кілька годин.
Навчання за кордоном: з Шанхаю до Гамбурга
До Німеччини я встигла пожити, крім Укаїни, у Китаї та Данії; ідею поїхати вчитися до Європи я виношувала близько року. Влітку 2012 року, коли я жила в Шанхаї, я написала перші статті про Китай і зрозуміла, що найбільше мені хотілося б займатися журналістикою. Але літо в Шанхаї закінчилося, і я повернулася до Москви на останній курс Інституту країн Азії та Африки МДУ. Весь той рік (мабуть, найнервовіший у моєму житті) я доучувалася в університеті, писала диплом і шукала магістратуру за потрібним мені фахом у Європі. Саме тоді я зрозуміла, що мені не хочеться надовго повертатися до Азії та продовжувати навчатися у МДУ. Я спала по п'ять годин на добу, займалася виключно навчанням і огризалася на всіх навкруги – мама ласкаво називала мене «мій дикобраз».
Просвіт настав наприкінці весни, коли я дізналася, що мене взяли до магістерської програми Erasmus Mundus Journalism. Перший рік магістратури мав пройти в Данії, Орхуському університеті, а другий — у Гамбурзі. Рідні погодилися сплатити моє навчання (її ціна можна порівняти з вартістю навчання в московському вузі), оскільки стипендії мені не дісталося; пізніше я дізналася, що її отримали менше 20% моїх однокурсників. На щастя, оформлення всіх документів і навіть пошук житла в Орхусі на себе взявуніверситет; мені треба було тільки віднести документи до датського посольства і пройти там коротку співбесіду.
Перший рік магістратури в Орхусі я присвятила виключно навчанню - крім неї там все одно не було чим зайнятися. Мені цей рік пішов на користь: після нервової атмосфери мого останнього року в Москві впорядковане до дрібниць життя маленького скандинавського містечка подіяло на мене як ліки. Крім того, в Орхусі я вперше у житті оцінила переваги самотнього життя. Незадовго до від'їзду я розлучилася з молодим чоловіком, якого відчайдушно кохала і стосунки з яким довели мене до нервового зриву, а тепер вперше за три роки тішилася тим почуттям внутрішнього спокою і самодостатності, що дає самотність.
Як тільки навчання в Орхусі закінчилося, я переїхала до Гамбургу. Я зробила це ще влітку, за три місяці до початку навчання, тому що мені пощастило влаштуватися стажером UIL, один з інститутів ЮНЕСКО. На практиці це означало гарний запис у резюме, корисний досвід роботи у прес-офісі, приємних колег та повну відсутність зарплати. Після Орхуса Гамбург здався мені практично мегаполісом: величезний порт, вуличний натовп, що розмовляє десяткою мов, і бурхливе нічне життя.