Історія Дніпра (Дніпропетровська) та Наддніпрянщини
Що таке «Йордань»?
Сьогодні в'їзд на «Новий» міст із центральної частини Дніпропетровська проходить вулицею Коцюбинського. Мало хто зараз пам'ятає, що стара назва вулиці – Йорданська. Що за Йордан на Дніпрі? Річка Йордан знаходиться в Палестині, в новинах постійно говорять про «Західний берег річки Йордан» – спірну територію між Палестиною та Ізраїлем. Адже зв'язок справді існує. Йорданська вулиця в Катеринославі стала через те, що в самому її кінці, в річці Дніпро влаштовували на свято Водохреща ополонку – «Йордань».
Йордан – місце на річці, де освячується вода у свято Водохреща Господнього, в Україні так називалася особлива ополонка, вирубана для святкового освячення води. Називали її так на честь тієї річки Йордан у Палестині, у водах якої Іван Хреститель хрестив Ісуса Христа.
Обряд водоосвячення з улаштуванням Йордану неухильно дотримувався не лише в Катеринославі – у всіх українських містах. Над Йорданню завжди споруджувалась будівля, що мала вигляд каплиці, над якою ставився хрест. Усередині були зображення біблійних сцен, і насамперед хрещення Ісуса Христа. Після ритуалу водоосвячення вода в річці вважалася священною, її набирали і відносили додому, кропили кути в будинках, напували немічних і хворих.
Це свято – з-поміж дванадцяти найважливіших у православній церкві. Він завершує різдвяний цикл свят, який супроводжується святкуванням Нового року. Таким чином, зберігається пам'ять про те, як Ісуса Христа хрестив у водах річки Йордан Іоанн Хреститель. У народі це свято називається ще й Богоявлення. Бо нібито під час хрещення Христа бог – дух святий зійшов із небес у виглядіголуба. На Русі свято Водохреща збіглося за часом із періодом закінчення святкових слов'янських свят. Саме тому в обряді святкування тісно переплелися народні, висхідні до язичництва, обряди та біблійна символіка.
Водохрещі обряди освячення води підкреслюють її очисну силу. Головним заходом святкування завжди був обряд «великого освячення води на Йордані». Він відбувався у храмі, потім проводився хресний хід та водоосвячення на річці. У хрещенських святах завжди брала участь маса городян, а хресний хід і обряд водоосвячення були одним із улюблених і незабутніх святкових заходів. У Катеринославі основний обряд проводився, звісно, у річці Дніпро.
Обряд освячення води у річці Дніпро
З якого часу почав проводитися обряд водоосвячення на Дніпрі (насамперед, у свято Хрещення) в Катеринославі? Є підстави вважати, що з'явився цей обряд вже в ранній період історії міста, в 1790 - 1810-х рр.. Вже на початку будівництва міста на Дніпрі стали очевидними труднощі із швидкою забудовою нагірної частини (освоєно загалом лише до початку ХХ ст.). Основна забудова нового міста сконцентрувалася у кількох кварталах у низинній придніпровській частині.
Обряд проведення хресного ходу та водоосвячення на нар. Дніпро мав проводитися з появи перших храмів Катеринослава (кінець XVIII – початок XX ст.), і обов'язково у низинній частині міста. Тому що собор на «горі» не було збудовано, сама «гора» залишалася напівпустельною і забудовувалася до середини ХХ ст.
Де ж проводився обряд водоосвячення?
Як бачимо, труднощі переходу змусили перенести місце проведення обряду та остаточно закріпити його у нижній частині міста. На початку ХХ ст. обряд водоосвяченняміцно закріпився у нижній частині Катеринослава.
В якому місці проводився обряд? Зіставляючи дані планів Катеринослава, можна дійти висновку, що водоосвячення від початку проводилося саме на березі Дніпра в місці виходу вулиці Йорданської (Коцюбинського). Вже на початку ХІХ ст. проходить інтенсивна забудова нижньої частини Катеринослава. Причому прибережні ділянки забудовуються переважно дрібними промисловими підприємствами та різноманітними (переважно лісовими) складами. До середини XIX століття Катеринослав, який спочатку планувався як «відкрите до річки» місто, остаточно «відгородився» від Дніпра. (Цю ситуацію виправили лише у середині ХХ століття, після будівництва грандіозної Набережної).
Єдиний незмінний «просвіт» у прибережній забудові опинився у кварталі сучасних вулиць Миронова та Коцюбинського. Він залишається вільним усім планах міста ХІХ століття. За генеральним планом Катеринослава 1817 (архітектор Вільям Гесте) саме тут запроектували велику площу. З часом забудова придніпровської території ущільнювалася. «Лісова площа» на північний захід від «Йордані» також поступово забудувалася, а «просвіт», як і раніше, залишався вільним. Топонім – назва вулиці – «Йорданська» зустрічається вперше на плані 1885 р. і з того часу проходить на всіх планах міста. 1897 р. сюди провели трамвайну лінію «Вокзал – Йорданська».
Хресна хода на Водохреща в 1914 р
Хресна хода – це урочиста хода з корогвами, іконами та іншими святинями, на честь якоїсь події. Хресні ходи обов'язково проводяться на Великдень та на Хрещення, але можуть проводитись і в інших випадках для поклоніння місцевим святиням. Джерела зберегли нам опис свята Хрещення – хресного ходу та обряду водоосвяченняв нар. Дніпро у Катеринославі 1914 р.
І ось об 11 годині ранку біля Успенської церкви зійшлися хресні ходи з Воскресенської, Троїцької, Вознесенської та інших церков. Закінчивши літургію, єпископ преосвященний Агапіт з хрестом у руках розпочав хресну ходу. Співав хор співочих, лунав дзвін і духовий оркестр грав мелодію «Кіль славен» (так само звучали тоді куранти на Спаській вежі Московського Кремля). Хор пройшов Йорданською вулицею на річку Дніпро. Тут, на березі, вже був спеціально збудований намет, прикрашений національними прапорами та ялинками, задрапірований білою тканиною. Владика у супроводі вищого духовенства здійснив освячення води. Коли єпископ занурив святий хрест у воду, зробили триразовий салют із гармат.
Поки хресна хода йшла від Успенської церкви Йорданською вулицею до р. Дніпро його супроводжували війська місцевого гарнізону. Уся Успенська площа та прилеглі вулиці заповнили юрби народу. На хрещенському богослужінні та обряді водосвячення були присутні катеринославський губернатор В.А. Колобов, віце-губернатор І.А. Тітищев, радники та чиновники губернського правління, міський поліцмейстер підполковник П.У. Метленко, міський голова І.В. Здібний, голосні міської думи та багато інших «начальницьких осіб міста як військового, так і цивільного відомства». Після закінчення богослужіння на площі біля Йордану відбувся парад військ місцевого гарнізону. Єпископ Агапіт окропив війська та відбув у свою резиденцію та архієрейський храм.
Після свята Водохреща катеринославський губернатор особливо подякував поліцейським чинам за підтримку в місті належного порядку під час хресного ходу.
Таким було святкування Хрещення у останній «щодо спокійний» рік української імперії. За кілька місяців почалася Перша Світовавійна, а за три роки не стало й самої української імперії.
Нові часи. Кінець Йордану. Набережна.
У найскладніший період революційних катаклізмів 1917 – 1921 гг. місце для обряду водоосвячення могло змінюватись в залежності від зміни обстановки в місті. Так, наприклад, у «Щоденнику Анатолія Стародубова» (виданий у 2001 р. під назвою «Записки очевидця» у 2-х книгах) інформація про обряд водоосвячення «на Йордані» у щоденнику за 1918 – 1921 роки відсутня.
Після встановлення радянської влади обряд водоосвячення в річці Дніпро в районі Йорданської вулиці якийсь час продовжував проводитися. З 1922 р. у щоденнику А.Ф. Стародубова знову з'являються записи водоосвячення «на Йордані», тобто. на березі Дніпра наприкінці Йорданської вулиці (сучасна Коцюбинського). «1922 рік. Водохреща. Погода морозна. Ходив до Трійці, де служив Агапіт. До кінця обідні сюди почали збиратися хресні ходи з усіх церков. Після обідні під дзвін трезвон пішли на Йордан. Коли почали освячувати воду, крига тріщала. На Дніпрі вирубали з льоду хрест та насадили сосен. Після водосвячення червоноармійці почали палити з рушниць, випустили голубів». У 1923 р.: «На Дніпрі були влаштовані з льоду 4 крижані свічники з бурульками замість свічок і були насаджені ялинки в крижані підставки». Останній раз Анатолій Стародубов згадує про хресний хід та про Йордан у 1926 р.
А потім почалася принципово інша епоха – боротьба з релігією та її «пережитками». Спочатку не пощастило хоральній синагозі – її закрили у 1929 р. (з 2000 р. вона знову функціонує під назвою «Золота Роза»). Успенську церкву закрили 1936 р., але зараз побачити її п'ять куполів та високу дзвіницю вже неможливо. Їх розібрали, від будівлі залишили лише цегляну коробку, тут розмістили міську лікарню №10. Лікарня тут і зараз. Якщо в'їжджати на міст, будівлю видно праворуч.
Сама вулиця Йорданська отримала 1923р. ім'я українського письменника Михайла Коцюбинського Колорит місцевості став відходити в минуле за участю радянської влади. У другій половині 1930-х років. у цьому місці провели роботи з будівництва першої ділянки дніпровської набережної. Друга черга Набережної з'явилася з кінця 1950-х років. У 1944 р. спорудили дерев'яний міст (на місці Центрального). Центральний (т.зв. Новий) міст відкрили 1967 р. до «50-ї річниці Великого Жовтня». Лінія мосту пройшла саме на місці колишньої Йордану. У 2005 р. цю ділянку Набережної капітально реконструйовано: повністю перекладено плитку, заново облаштовано бульвари, споруджено фонтани на Набережній та в самому Дніпрі, поставлено скульптури. Ділянку Набережної навпроти цирку, де проводилося водоосвячення у старому Катеринославі, зараз займають різноманітні розважальні заклади (кафе, ресторани).
Однак історія Йордану на цьому не закінчується. Цілком можливо, що традиція хресної ходи з усіх церков міста на Дніпро та проведення обряду водоосвячення на свято Водохреща може відновитися. Для цього потрібен лише інтерес та пам'ять про традиції.