Хвороба Гентінгтона - Неврологія
Хвороба Гентінгтонa - це захворювання, що характеризується поєднанням хореоатетоїдних рухів та прогресуючої деменції, зазвичай починається в середньому віці. Успадковується за аутосомно-домінантним типом. Як показали сучасні генетичні дослідження, його детермінуючий ген локалізується на короткому плечі 4-ї хромосоми. Класичний опис належить GeorgeHuntington (Гентінгтон), який спостерігав хворих членів однієї сім'ї, яка проживала по сусідству з ним у Нью-Йорку на Лонг-Айленді.
Етіологія/патогенез
Хвороба Гентінгтона успадковується за аутосомно-домінантним типом з повною пенетрантністю мутантного гена. Ген захворювання локалізований на короткому плечі 4-ї хромосоми і був ідентифікований у 1993 р. Він кодує синтез білка гентингтину, який не має гомології з будь-якими іншими відомими сімействами білків людини або нижчих організмів. Пошкодження гена при БГ полягає в патологічному збільшенні кількості копій тринуклеотидних повторів «цитозин-аденін-гуанін» (ЦАТ), що входять до складу кодуючої області гена (у нормі 6-35 повторів, у хворих від 36 до 120 і більше повторів). Цей механізм мутації отримав назву експансія тринуклеотидних повторів.
Діагноз
Дифференциальный диагноз при классической гиперкинетической форме болезни Гентингтона проводится в первую очередь с рядом заболеваний, сопровождающихся развитием хореического гиперкинеза — сенильной хореей, наследственной доброкачественной хореей, малой (ревматической) хореей Сиденгама, нейроакантоцитозом, дентаторубро-паллидольюисовой атрофией, атаксией-телеангиэктозией. Ключовими факторами правильної діагностики є облік сімейного анамнезу та типу спадкування хвороби, особливо анамнезу (наприклад, зв'язок гіперкінезів із загостренням ревматизму) та перебігузахворювання (прогредієнтне чи стаціонарне), наявність зміненої форми еритроцитів (акантоцитоз) у мазку крові, наявність та локалізація атрофічних змін великих півкуль мозку при використанні методів нейровізуалізації. Хореіформні гіперкінези у поєднанні з психічними порушеннями можуть бути провідними клінічними проявами церебральних васкулітів — зокрема, при системному червоному вовчаку та нейросі-філісі. Виняток цих захворювань вимагає проведення відповідних серологічних проб, дослідження крові на наявність вовчакових клітин. Найбільші складнощі зазвичай викликає диференціальна діагностика хвороби Гентінгтона у разі розвитку атипових форм захворювання. Ранній акінетико-ригідний варіант БГ необхідно диференціювати з хворобою Вільсона-Коновалова (для якої характерні аутотосомно-рецесивний тип успадкування, зміни мідного обміну, рогівкове кільце Кайзера-Флешера), хворобою Галлервордена-Шпатца (аутосомно , а також дуже специфічної МРТ-картини у вигляді «очей тигра»), ригідною формою торсійної дистонії (характерний драматичний ефект при прийомі малих доз препаратів леводопи, відсутність змін головного мозку за даними КТ/МРТ). Психічну форму БГ слід диференціювати з хворобою Альцгеймера, хворобою Піка, шизофренією, хворобою Крейцфельдта-Якоба. У всіх випадках вирішальними для правильної діагностики хвороби стають результати прямого ДНК-тестування (виявлення експансії тринуклеотидних ЦАГ-повторів у гені гентингтину на 4-й хромосомі).
Симптоми
Відмінні ознаки хвороби Гентінгтона - хорея та розлади поведінки. Захворювання може починатися з будь-якого з цих симптомів або обох відразу. Хвороба Гентінгтона можерозвинутись у будь-якому віці - як у дитинстві, так і в 70 років і старше, але найчастіше перші симптоми з'являються у 30-50 років. Чоловіки хворіють частіше ніж жінки; першими симптомами можуть бути непосидючість, метушливість рухів, що не розцінюється хворим та його родичами як захворювання. Згодом, проте, рухові порушення наростають і можуть призвести до інвалідності. Характерні часті, раптові, неритмічні судомні рухи кінцівок чи тулуба. Можливі спазми лицьової мускулатури, схлипування, порушення артикуляції. Страждає координація рухів при ходьбі: хода стає "танцюючою". Пам'ять залишається збереженою аж до пізніх стадій захворювання, проте увага, мислення та виконавчі функції порушуються вже на самому початку захворювання. Часто спостерігаються депресія, апатія, відчуженість, дратівливість, періодичне розгальмування. У деяких випадках розвиваються марення та нав'язливі стани. Тривалість захворювання різна, але у середньому становить 15 років. При ранньому початку (до 20 років) захворювання супроводжується ригідністю, атаксією, когнітивними порушеннями та прогресує швидше (середня тривалість становить 8 років).
Лікування
У лікуванні хвороби Гентінгтона головним чином використовуються психотропні препарати з групи нейролептиків, призначення яких дозволяє зменшити рухові розлади та коригувати дратівливість та порушення емоційності.
Прогноз
Найчастіше хореї Гентінгтона прогноз життя малосприятливий. Смерть, обумовлена ??різними ускладненнями (пневмонія, застійна серцева діяльність), настає через 10-13 років перебігу захворювання. Тривалість життя пацієнтів коливається від 45 до 55 років.