Голка та собака на сіні
У попа був собака. Лежав собака на сіні, ні молочну корову до сіна не підпускав, ні племінного кролика. Подобалося їй собакою бути. І господареві сторожовим псом була, і собі затишно, і гавкати на місяць досхочу можна. Знову ж таки, боги її в кращі друзі людини записали, вона й у царстві небесному свої сузір'я має, і на землі свій виводок завела – від самої біля котячої породи болонок до найкрутіших боксерів і лягавих. Все б нічого, та зняли люди фільм про жінку, і перестав собака собакою бути, на леді перетворилася.
О! – які метаморфози у нашому житті є!
Жив-був собака в будиночку з мансардою з видом на Сену. Кажуть, десь там ще й Марсове поле розташовується, і марсіанські орбіти зірками світять. Там ще homo marso ними прогулюються, а парижанками з парижанами називаються. Не заспокоївся собака, так і бігає між Сеною та сіном, щоб і до сіну молочну корову не допустити, і води з Сени випити.
О! - Які собаки зустрічаються!
Жив був собака, забрела якось на чуже сіно, та й улаштувався на нічліг – м'яко, затишно, зірки homo marso з усіх боків торсіонними полями світять, собаку знову звеличують: найпершу літеру алфавіту на честь її перейменували!
О! як уміє собака народами правити!
Жив-був собака. Тут морози настали, 400-градусні за шкалою homo marso. Став собака глибше в сіно зариватися, а його як ужалить – голка Кащея, яку Іван-царевич у логіку переховав. Так і зчепилися – одна змія з іншою гадюкою. А голку в сіні логіка Прапороносця давно вирахувала.
О! – які на нас чекають часи! Собачі!
Захворів собака на невиразну хворобу – від тієї гри, що куди голка, туди й нитка, називається. Та й померла. А голка Кащея,бач ти, живучою виявилася - і логіку за собою тягне, і нитку, і тканину. І собака їй зовсім без потреби виявилася - нехай її щенята свою шерсть відрощують. Щоб у homo marsoy не замерзнути.
Мораль цієї притчі така: не розкидай українські голки серед інопланетного сіна! Попелюшкам знадобляться – вінчальні сукні шити. Щоб Попова за всіма параметрами від попів відрізнявся!