Евтрофування водойм як наслідок біогенного забруднення вод, Екологічні та
Між евтрофуванням і забрудненням є суттєва різниця, що полягає в тому, що забруднення обумовлено скиданням токсичних речовин, що пригнічують біологічну продуктивність водойм, а евтрофування певною мірою підвищує цю продуктивність. Крім того, на ступінь евтрофування впливає велика кількість факторів: інтенсивність удобрення земель, поголів'я худоби та ін.
Рівень евтрофування водойм можна оцінити також і за вмістом хлорофілу в планктоні (табл.1). Концентрація хлорофілу є показником напруженості біологічних процесів, що розвиваються у водоймищі, та критерієм рівня евтрофування, у тому числі антропогенного.
Залежність рівня евтрофування водойм від вмісту в планктоні хлорофілу
Вміст хлорофілу в планктоні, мкг/л
Крім цього існують класифікації трофічного стану, що ґрунтуються на фізичних, хімічних чи біологічних комбінаціях. Найцікавіші з них:
за катіонним коефіцієнтом
за індексом трофічного стану (ІТС), отриманим на основі багатокомпонентного аналізу
за однопараметричним показником, що характеризує прозорість води по диску
за показником первинної продуктивності, що тісно пов'язаний з альгальною варіабельністю
за показником бентосних макробезхребетних та рибопродуктивності
по ІТС, отриманому на основі поліспектрального аналізу хвильових відбитків світла.
Найбільш зручними класифікаціями є ті, які засновані на порівнянні середніх за певний відрізок часу концентрацій аналізованих елементів та їх гранично допустимих значень або гранично допустимих екологічних норм. (Хрисанов Н. І.,1993)
Екологічні та санітарно-гігієнічні наслідки евтрофування вод
Як наслідок евтрофування вод можлива повна втрата водоймою господарського та біогеоценотичного значення.
Процеси евтрофування стимулюють виникнення низки специфічних захворювань. Наприклад, у рибалок після підвищеного фізичного навантаження та переохолодження відкидають такі симптоми, як гострий м'язовий біль, утруднення дихання, сеча бурого кольору. Вивчення причин виникнення цього захворювання показало, що воно пов'язане з масовим розвитком у водоймищах синьо-зелених водоростей.
Токсична дія вод евтрофованого водоймища може бути також обумовлена накопиченням нітратів та нітритів. У період активної життєдіяльності та після відмирання водорості поповнюють водойму значною кількістю азотовмісних речовин, у тому числі й біологічно активних амінів, які, взаємодіючи з нітратами та нітритами, можуть утворювати висококонцерогенні нітрозаміни.
Провідну роль процесі утворення нітрозамінів грають бактерії та його ферменти, і що вище ферментативна активність мікрофлори, тим із більшою швидкістю здійснюється цей процес.
Класифікація вододоохоронних заходів та їх вибір для природно-аграрних систем. Водоохоронні заходи поділяються на 3 рівні. 1 рівень - зниження біогенного навантаження рахунок зміни застосовуваних технологій. 2 рівень – зниження міграційної здатності БВ або водовідведення. 3 рівень - зниження вмісту БВ у водоймах та водотоках.
1 рівень. Для точкових джерел біогенного навантаження концентрація поживних речовин у відходах залежить від кормових раціонів тварин, застосовуваних технологій видалення та утилізації гною та очищення тваринницьких стоків. Так, за заводської технології приготування кормівКонцентрація різних біогенних речовин в екскрементах знижується на 10-50%. При самозмив відходів обсяг стоків значно знижується.
Для розсіяних біогенних джерел першого рівня водоохоронних заходів можна віднести технологічні рішення, створені задля зниження втрат мінеральних і органічних добрив. До них відносяться внесення гранульованих добрив, внесення максимально засвоюваних добрив, оранка з ґрунтовим поглибленням та розпушуванням та ін. Таким чином, перший рівень водоохоронних заходів передбачає перехід аграрного виробництва на екологічно чисті технології.
Через недостатню екологічну ефективність водоохоронних заходів першого рівня частина БВ надходить у природне середовище і під впливом поверхневого внутрішньоґрунтового та дренажного стоків мігрує водозбором.
Водоохоронні заходи другого рівня покликані не допустити потрапляння БВ у водні об'єкти через зниження їх міграційної здатності та водовідведення. До них відносяться цільовий напрямок стоків (наприклад, у відстійні ставки), створення водообігу, систематичне очищення русел меліоративних каналів та ін.
3 рівень передбачає використання для очищення вод вищих водних рослин, що активно поглинають поживні речовини. (Хрисанов, 1993)