Єлиці ДІТИ ЄНАКОВИ ВЕЛИЧИНИ СТАРОДАВНИХ ЧАСІВ
ДІТИ ЄНАКОВИ ВЕЛИЧИНИ СТАРОДАВНИХ ЧАСІВ
ДІТИ ЄНАКОВИ ВЕЛИКОЇ СТАРОДАВНИХ ЧАСІВ святитель Микола Сербський Біблійні теми (уривок) azbyka.ru/otechnik/?Nikolaj_Serbskij/biblejskie-temy=2_8_4
Давним-давно серед людей жили велетні. Перекази про них зберігають усі народи світу; зберігає таку переказ у своїх сказаннях і піснях і сербський народ. Велети завжди видаються нам як міфологічні герої, які мають надлюдську силу. Ми могли б сумніватися в існуванні цих велетнів, незважаючи на безліч легенд і пісень, якби про них не свідчило Писання. Але й у Святому Письмі зустрічаються згадки та описи велетнів, проте вже не як міфічних істот, а як реальних людей, які справді існували як історичні особистості. У Біблії вказані землі, в яких вони жили, описуються їх зовнішній вигляд та подвиги, а деякі навіть називаються на ім'я: це так звані діти Енакові.
Вперше євреї про них дізналися від посланців Мойсея, яких він направив «видивитися землю» (Чис.13:3), обітовану. Це було так.
І в іншому місці Біблії йдеться про Єнакових дітей як про велетня. Стоячи біля землі Ханаанської, Мойсей покликав до народу: «Слухай, Ізраїлю: ти тепер ідеш за Йордан, щоб піти оволодіти народами, які більші й сильніші за тебе, містами великими, з укріпленнями до небес, народом [великим,] численним і великорослим, синами Єнаковими, про яких ти знаєш і чув: Хто встоїть проти синів Енакових? Знай же тепер, що Господь, Бог твій, іде перед тобою, як огняний вогонь; Він винищуватиме їх і скидатиме перед тобою» (Втор.9:1–3).
І далі ми знаходимо два описи велетнів: Ога, царя Васанського, і Голіафа филистимлянина. Про царя Оге говориться, що «тільки Ог, царВасанський, залишався з Рефаїмів» (Втор.3: 11) (великих з того боку Йордану). Про Голіафа, якого Давид вразив каменем із пращі, сказано: «єдиноборець, на ім'я Голіаф, із Ґета; ростом він – шести ліктів та п'яді» (тобто близько чотирьох метрів). «Мідний шолом на голові його; і одягнений він був у лускату броню, і вага броні його – п'ять тисяч шеклів міді; а самий спис його в шістсот шеклів заліза» (пор.: 1Цар.17: 4, 5, 7).
Ось якими були древні велетні в давнину, ось якими, згідно з біблійною історією, були діти Єнакові.
Єнакові сини були дуже сильні та володіли потужною зброєю, але лише матеріальною. Про їхню духовну силу, чи моральну зброю, не сказано нічого, та вони й не дбали про це. Темні язичники, вони робили собі ідолів із дерева, землі та металу та поклонялися їм як богам. Про них думав псалмоспівець, коли писав: «Ідоли мову срібло та золото, діла рук людських» (Пс.113:12). Але ніхто з пророків не описав язичницьке безумство з такою іронією, як великий пророк Ісая. Ось що він пише про нього: «Він рубає собі кедри; частина з цього вживає він для того, щоб йому було тепло, і розводить вогонь, і пече хліб. І з того ж робить бога, і поклоняється йому, робить ідола, і падає перед ним» (пор.: Іс.44: 14, 15).
Євреї були злякані самою розповіддю про велетні, як же їм було зустрітися з одним з них віч-на-віч! Коли Голіаф виступив перед військом Саула і почав підбурювати євреїв, викликаючи собі супротивника для поєдинку, тоді Саул і весь Ізраїль злякалися дуже (1Цар.17:11). Ціле військо злякалося одну людину! І страх цей тривав не годину й не день, а цілих сорок днів! Один велетень тримав у страху і трепеті ціле військо сорок днів!
І все-таки фізична сила, фізична зброя та гігантське зростання не допомоглисинам Енаковим, велетням. Усі вони загинули, були винищені до єдиного. Їх перемогли ті люди, які виглядали поруч із ними «як сарана». Шанувальники єдиного істинного і живого Бога перемогли і перебили шанувальників сліпих і глухих ідолів. Дух переміг тіло, духовна зброя зламала зброю матеріальну. Сталося те, що Господь пророкував устами Мойсея: «П'ятеро з вас проженуть сто, і сто з вас проженуть темряву, і вороги ваші впадуть перед вами від меча» (Лев.26:8). І ще за життя Мойсея народ ізраїльський переміг велетнів з того боку Йордану: Сігона, царя Аморрейського, Ога, царя Васанського (Пс.135:19–20). А по той бік, у землі Ханаанській, землі обітованій, їх переміг і винищив Ісус Навин, наступник Мойсея, той самий Ісус Навин, що ходив у землю Ханаанську і говорив ізраїльському народові, щоб він не боявся велетів. «Якщо Господь милостивий до нас, то введе нас у землю цю і дасть нам її, – говорив мужній Навин, – не бійтеся народу цієї землі; бо він дістанеться нам на поживу: захисту у них не стало, а з нами Господь; не бійтеся їх» (Чис.14: 8, 9). Розлючені євреї вже підняли каміння, щоб побити Ісуса Навина, але Господь зберіг його. Той самий Ісус Навин, ведений і збережений Господом, пізніше не раз стикався з велетнями в битвах і всюди перемагав їх, доки не винищив повністю. У Святому Письмі сказано, що прийшов Ісус і знищив Єнакових синів разом із їхніми містами, жодного єнакіїта не пощадив у землі синів Ізраїлю, тільки в Газі, Ґеті (звідки родом Голіаф) та Азоті вони ще залишилися. У цих війнах проти єнакіїтів брав участь і Халев, однодумець Ісуса. Він побив синів Енакових у Хевроні, вигнавши звідти трьох синів Енакових – Ахімана, Сесая та Талмая (Чис.13:23).
Останнім велетнем, що згадується в Біблії, був Голіаф із Гефи, якогоДавид убив із пращі. Коли Давид з'явився перед велетнем, у своєму пастушому одязі, без списа, меча і щита, посміявся з нього Голіаф «і прокляв. своїми богами» (пор.: 1Цар.17: 43). «А Давид відповів филистимлянинові: Ти йдеш проти мене з мечем і списом і щитом, а я йду проти тебе в ім'я Господа Саваота, Бога воїн Ізраїлевих, які ти ганьбив. і тепер Господь віддасть тебе в руку мою, і я уб'ю тебе, і зніму з тебе голову твою, і пізнає вся земля, що є Бог в Ізраїлі» (пор.: 1Цар.17:45–46). І дістав Давид із сумки камінь, і кинув його з пращі, і влучив Голіафу в лоба, і він навзнак упав на землю.
Так було остаточно винищено рід тілесних велетнів, озброєних матеріальною зброєю. Так зникли без сліду сини Єнакови, які в давнину, давні часи були відомі своєю силою і непереможні і поряд з якими всі інші люди виглядали немов саранча. І хоча були їхні «міста укріплені, дуже великі» (Чис.13:29), зброя – щити та мечі величезні, броня з бронзи та списи їх «в шістсот шеклів заліза» (1Цар.17:7), але духовно і морально , щодо істинної віри, справедливості та благочестя, ці силачі, тілесні велетні, у порівнянні з народом Божим воістину були подібні до сарани. Тому й зникли вони з лиця землі, і загинуло їхнє плем'я. Так говорить Писання.
– Скажи мені, онуче, чим зайняті сучасні люди? Осліп твій дід і не бачить, що на світі відбувається.
– Проти кого ж озброюються сучасні люди, онучок?
- Проти людей, дідусю.
– Це не нове. Це старо, як Каїн та Ламех. Але скажи мені, дитино моя: на яку зброю сподіваються люди?
– Найбільше вони сподіваються на силу м'язів та на метал. Вони відкрили Міністерство фізичного виховання. Зробили із заліза зброю для воєн на землі та під землею, на воді тапід водою, у повітрі.
- Це ж енакіїти, що ожили! А якому Богові вони поклоняються і якого Бога сподіваються?
– Поклоняються тілу, грошам та металу. На цих богів сподіваються, що їх множать без міри у всіх своїх землях.
- Так, так, це сини Єнакові, що ожили. Хіба не бачиш, дитино? Загинуть вони, ручаюся тобі моїм розумом, який бачить краще за очі. Але скажи мені: може, вони одночасно озброюються благочестям, добротою, істиною, справедливістю, милосердям, душевною чистотою, вірністю, взаємним терпінням?
- Ні, дідусю, вони дивляться на все це як на старомодні брязкальця і вважають непотрібним. Головна їхня зброя – фізична сила, точні виміри, дисципліна, метал, гроші, отруйні гази, напалм, порох, свинець, пропаганда, шпигунство, таємні товариства та спілки. Ось що, дідусю.
- О чадо, що ти кажеш? Воістину, це перевертні, що колись жили в землі Ханаанській, велетні, сини Енакові, які за волею Бога Всевишнього були винищені народом Божим. Правду кажу тобі, такі як вони, не можуть жити в мирі з Богом, бо вже воюють з Ним. Якби я присягнув тобі своїм зором, мізерна була б моя клятва, але клянуся тобі своїм розумом, який бачить ясно, як ніколи, – загинуть! З ними буде те саме, що й із синами Єнаковими. А ну скажи мені, онуче, чи всі народи у світі однаково відкидають духовну та моральну зброю і зайняті матеріальним озброєнням чи є серед них інші?
– Є й інші, але їх дедалі менше. Європа попереду себе самої та всіх інших народів у духовно-моральному «роззброєнні» і процвітає в матеріальному озброєнні. З неї стали брати приклад і вільні народи Африки та Азії: вони клянуть її, але все ж таки намагаються за нею наздогнати. Сміються з неї, але дедалі більше уподібнюються до неї. Жахаються їй та її зброї – і тим самимзброєю озброюються. Пишаються своєю вірою і відчиняють ворота європейському безбожжю. Поспішають звільнитися від зовнішнього рабства в Європи, а самі все тугіше заковують себе в кайдани всіх її лих. Усі народи готуються до війни. І зараз «озброєння» – найпоширеніше слово, що означає найприбутковіший товар. Не знаю, дідусь, хто переможе, а хто програє та загине.
– Я тобі скажу, чадо, не переможуть єнакіїти. Не переможуть ідолопоклонники. Чи не переможе фізична сила, не переможе військова міць. Якщо війну розв'яжуть народи, однаково напоєні безбожним духом Енаковим, вони винищуватимуть один одного без перемоги з того чи іншого боку. Війни їх тягнуться нескінченно, ніхто не переможе, усі програють. Якщо ж війна спалахне між двома народами, один із яких буде духом Єнакова, а інший Божого, реальну та остаточну перемогу здобуде народ, у якому живе дух Божий. «Не бійся» (Лк.12:32), – сказав Всевишній народові, який на Нього сподівався, Його на допомогу закликав і Його закон виконував. Якщо сьогодні знайдеться такий народ, хай найменший, але освячений істиною, озброєний правдою, підперезаний благочестям і згуртований добром і братолюбством, такому народу присудить Господь перемогу і славу, навіть якщо на цей народ повстане весь світ. Чи віриш ти мені, дитино?
– Вірю, дідусю. Ти завжди кажеш правду. Вірю всьому, що ти кажеш. Ти для мене жива Біблія.
– Бог нехай благословить тебе, онуче.
Народ православний, чи озброєшся? Чим озброєшся?
Чи озброєшся, як сини Енакові, матеріальною зброєю; Чи озброєшся, як ідолопоклонники, зброєю із землі, каменю, дерева, води, повітря та вогню; Чи озброєшся тільки зброєю видимою, як ті народи, які відпали від Бога і залишилися Богом? Тоді марно працюєш, марно витрачаєшся, марноготуєшся: твоя битва вже програно. Так само колись були озброєні земні велетні проти народу, який був поруч із ними «як сарана», але «сарана» з велетенською вірою, справедливістю, благочестям і цнотливістю.
Якщо ж і ти озброєшся велетенською вірою, справедливістю, благородством і гідністю, якщо береш у союзники Бога, Який все бачить і все може, якщо очищаєшся від гріха і омиваєшся від беззаконь покаянням і виправленням, якщо хрестом осяяєшся і молитвою зміцнюєшся, вже зараз увінчана перемогою. Господь воюватиме за тебе і збереже тебе в страшний час небезпеки.
Гедеон і триста чоловік із народу його, озброєні духом та істиною, перемогли та знищили незліченну воїнство язичників-мадіанітян.
Цар Костянтин, озброєний хресним знаменням, здобув перемогу над язичницьким військом царя-безбожника Максентія, що перевершує його в силі.
Великий князь Димитрій з невеликим православним, покаяним і священним, українським військом, яке благословив Божим ім'ям преподобний Сергій, розбив татаро-монгольську рать на Куликовому полі.
Хоча війська Карагеоргія7) завжди поступалися чисельністю та оснащенні туркам, вони незмінно виходили з битви з перемогою. Карагеоргій сам багато молився і вів сербів під хрестоносною корогвою, але й сербський народ був тоді надійно озброєний вірою і благочестям і малим числом перемагав більше військо, і гармати зі стовбура черешні виявлялися сильнішими за залізні. Такими ж, як Карагеоргій, були і князь Мілош, і наші сербські селянські князі, воєводи хреста та свободи.
В останніх війнах проти турецької та австрійської сил серби малим військом перемагали військо велике.
Народ православний, слухай і запам'ятай це слово Боже: «Якщо ж не послухаєте Мене і не будетеВиконувати всіх цих заповідей, зверну лице Моє на вас, і впадете перед вашими ворогами, і будуть панувати над вами вороги ваші, і побіжіть, коли ніхто не женеться за вами» (Лев.26:14, 17).
Народ православний, послухай і запам'ятай цю апостольську раду: «Зодягніться в всеозброєння Боже, щоб вам було можна стати проти підступів диявольських, щоб ви могли протистати в день злий і, все подолавши, встояти. У всезброю Божу» – каже святий Апостол, але зброя Божа – зброя духовна, а не фізична. Далі Апостол пояснює: «Станьте, підперезавши стегна ваші істиною і зодягнувшись у броню праведності, і взувши ноги в готовність благовістити світ; а найбільше візьміть щит віри, і шолом спасіння візьміть, і духовний меч, який є Слово Боже. Будь-якою молитвою та проханням моліться у будь-який час з усякою постійністю та молінням» (пор.: Еф.6:11, 13–18). Хто озброїться такою духовною зброєю, той зможе залучити собі союзником і захисником Бога всесильного та погасити всі розпечені бісівські стріли Єнакови. Тільки за допомогою духовної та моральної зброї військова зброя набуває своєї ціни. Про це свідчить Біблія, про це свідчить твоє минуле, народ православний. Одна тільки військова зброя без зброї духовної смертельно насамперед для того, хто ним озброєний, проти неї ж вона звернеться, і загине він від власної руки, від своєї зброї.
Якщо не хочеш хиткого миру і програної війни, приліпи до Господа Бога свого і закону Його, і Бог благословить тебе і в світі, і в раті, добрий мій народ православний. Нехай буде так. Амінь.