Ефективність спілкування вчителя та учнів
Провідну роль педагогічної діяльності грає процес спілкування. За допомогою спілкування відбувається навчання та виховання дітей. Через спілкування педагог інформує учнів про майбутні події, організує їхню діяльність, оцінює їхні вчинки та успіхи, допомагає впоратися з труднощами, що виникли.
Антон Семенович Макаренко розглядав спілкування вчителя та учнів як засноване на повазі та вимогливості до вихованця. Чеський педагог-гуманіст Ян Амос Коменський вважав спілкування школою радості для вчителя та дітей. Вчитель, за Коменським, повинен володіти педагогічною майстерністю та любити свою справу, пробуджувати самостійну думку учнів. Василь Олександрович Сухомлинський будував процес навчання як радісну працю; велику увагу він приділяв формуванню світогляду учнів; Важлива роль навчанні відводилася слову вчителя, художньому стилю викладу, твору разом із дітьми казок, художніх творів. Виховання, за Сухомлинським, — це не усунення недоліків дитини, а розвиток всього найкращого. Не влада та підпорядкування, а повага та любов мають бути в основі навчання.
Дитина повсякденно навчається взаємодії, культурі спілкування, вмінню реагувати на те, що відбувається навколо нього. І в дошкільному віці першому місці перебуває спілкування з батьками та іншими родичами. Але з початком шкільного навчання спілкування з учителем можна назвати визначальним, оскільки з ним пов'язано формування інтересу дитини до навчальної та суспільної діяльності.
«Зворотний зв'язок», одержуваний від школярів та його батьків, свідчить у тому, що з дітей шкільні труднощі викликані й не так складною програмою навчання, скільки проблемами спілкування з учителем і однокласниками. За неуспіхами у навчанні часто криються неуспіхиспілкуванні. Саме процесі спілкування складається система взаємовідносин, сприяють ефективності виховання і навчання. У педагогічної діяльності спілкування набуває функціонального та професійно значущого характеру.
Правильно обраний педагогом стиль спілкування створює атмосферу емоційного благополуччя у класі, що багато чому визначає результативність освітньої діяльності.
Педагогічне спілкування – це професійне спілкування викладача з учнями під час уроку і поза ним, має певні педагогічні функції і спрямоване створення сприятливого психологічного клімату навчальної діяльності та відносин між педагогом і учнями і всередині учнівського колективу.
Можна виділити три функції педагогічного спілкування:
Існують різні стилі педагогічного спілкування, і, обираючи свій стиль, педагог (як будь-який керівник колективу), спирається на властивий йому стиль керівництва. Розглянемо ці стилі докладніше.
Основні стилі керівництва:
1. Автократичний (самовладний). Для цього стилю характерні тенденція на жорстке управління та всеосяжний контроль. Такий педагог визначає цілі роботи, вказує способи виконання завдання, часто використовує наказний тон тощо. Учням не дозволено висловлювати свої погляди та зауваження, будь-яка ініціатива школярів в очах педагога є проявом свавілля. 2. Авторитарний (владний). Авторитарному стилю керівництва властиві основні риси автократичного. Відмінність у тому, що учням дозволено брати участь у обговоренні питань. Але рішення завжди ухвалює вчитель. 3. Попустительський (конформний) стиль проявляється, коли викладач усувається від керівництва групою учнів чи йде щодо їхніх бажань. Припотуральному стилі керівництва вчитель обмежується формальним виконанням обов'язків. 4. Демократичний стиль. За демократичного стилю керівництва вчитель спирається на колектив, стимулює самостійність учнів, прагне переконати їх, а не наказувати. 5. Ігноруючий стиль характеризується тим, що викладач намагається якнайменше втручатися у життєдіяльність учнів, практично усувається від керівництва ними, обмежуючись формальним виконанням обов'язків передачі навчальної та адміністративної інформації. 6. Непослідовний стиль - викладач залежно від зовнішніх обставин та власного емоційного стану здійснює будь-який із перелічених вище стилів керівництва, що веде до дезорганізації взаємовідносин викладача з учнями, до появи конфліктних ситуацій.
Стиль спілкування – це індивідуально-типологічні особливості взаємодії педагога та учнів. Він проявляється у змісті вимог вчителя до дітей, системи стимулювання та оцінки їхньої діяльності. Стиль враховує особливості комунікативних можливостей вчителя, досягнутий рівень взаємин педагога та вихованців, творчу індивідуальність педагога, особливості учнівського колективу.
Вирізняють такі стилі педагогічного спілкування:
Найчастіше в педагогічній практиці спостерігається поєднання стилів у тій чи іншій пропорції, де є «всього потроху».
Набуття педагогом власного стилю спілкування з дітьми - складний процес, пов'язаний із формуванням творчої педагогічної індивідуальності в цілому. Якщо педагогу вдасться вибрати вірний стиль спілкування з дітьми, це значно підвищить ефективність його роботи: сприятиме налагодженню взаємовідносин у дитячому колективі,передачі інформації, зробить процес спілкування легким та приємним.