Єдине у світі Дерево
Сад-музей «Дерево Дружби», що знаходиться в Сочі, без жодних сумнівів можна віднести до унікальних «живих» природних пам'яток. Як не дивно, у нашій країні мало, хто знає про це дивовижне місце. Навіть серед тих, хто регулярно відпочиває в Сочі, нечасто можна зустріти тих, хто бачив це дивовижне дерево. А жаль!
Знамените сочинське «Дерево Дружби» росте на території цитрусового саду Всеукраїнського науково-дослідного інституту квітництва та субтропічних культур Россільгоспакадемії. Сам інститут веде свою історію з 1894 року, коли за указом намісника царя на Кавказі великого князя Михайла Департаментом землеробства було організовано Сочинську дослідну сільськогосподарську та плодову станцію, наступником якої і є інститут.
У 1934 році в цьому інституті вченим-селекціонером Федором Михайловичем Зоріним починається робота з виведення нових морозостійких та високоякісних сортів цитрусових. У цитрусовому саду він садить невелике деревце лимона трилисточкового (Poncirus trifoliate Raf.), до якого потім починає щепити заморські дивовижі: японські мандарини, італійські лимони, американські грейпфрути, іспанські апельсини, китайські кінкани - всього 45 сортів. країн світу.
Деревце успішно росте, і з часом стає центром тяжіння для всіх відвідувачів, дивуючи та захоплюючи своїм незвичайним виглядом – не просто дерево, а сад.
На сьогоднішній день дерево має один стовбур і 12 кореневих систем. За ці роки у кроні «Дерева Дружби» було зроблено понад 600 щеплень представниками 167 країн світу. Ці щеплення зроблені руками глав багатьох держав, відомих громадських та політичних діячів, космонавтів,вчених, знаменитих діячів спорту, культури та мистецтва. Серед тих, хто залишив свої пам'ятні "зелені автографи" на «Дереві Дружби», були Хо Ші Мін та Мауно Койвісто, Рауль Кастро Рус та Поль Робсон, король Йорданії Хусейн, художник А.Д. Сікейрос із Мексики, клоун Олівець та професор-математик Ф. Іверсен з Фінляндії, американський піаніст Ван Кліберн, радянські космонавти Юрій Гагарін та Валентина Терешкова, американський астронавт С. Карпентер та сирійський космонавт М. Фаріс. Є на цьому чудо-дереві і щеплення, присвячені пам'яті великих людей: М. Ломоносова, І. Мічуріна, Ч. Дарвіна, Е. Ціалковського, В. Піка, Ф. Жоліо – Кюрі, Д. Кеннеді, Д. Неру.
Згодом живому дереву стало тяжко. Ф.М. Зорін, щоб полегшити життя своєму знаменитому вихованцю, став підсаджувати до нього молоді деревця, а старі гілочки до молодих. Тож тепер стара крона дерева перещеплена в молоді деревця. Власного його кореня (у центрі) не стало кілька років тому – термін його життя минув, а молоді деревця виступають тепер як підпори та допомагають існувати старому дереву, забезпечуючи його харчуванням. Ось так вдалося продовжити життя цій всесвітньо відомій рослині. Не в одній країні світу немає дерева з такою кроною. Поруч із головним «Деревом Дружби» з'явилася молода поросль – підростають ще 69 нових дерев, посаджених руками людей із різних країн та представниками різних професій. Є тут дерево ветеранів війни та праці, дерево космонавтів, дерево льотчиків – випробувачів, дерево медиків, дерево журналістів, дерево послів, дерево залізничників, дерево молоді різних країн світу та дерево Миру. На кожному такому щепленні є спеціальна етикетка з датою та іменами тих, хто зробив щеплення. Загалом у «Саду Дружби» вже зроблено понад 3000 щеплень.
Час започаткував ще однутрадиції. У травні 1965 р. працівники музею Л.М. Толстого в Ясній Поляні надіслали «Дереву Дружби» землю з могили великого українського письменника. Ідея знайшла своїх прихильників, і до священного дерева-символу почали відправляти та привозити землю з різних пам'ятних місць багатьох країн Європи, Азії, Америки. Тепер у його коріння знаходиться земля з місць, де жили і творили данський казкар Ханс Крістіан Андерсен, поети Роберт Бернс та Йоганн Гете, композитори Моцарт, Шопен, Глінка та багато інших великих людей. Є тут і земля, рясно полита кров'ю борців за свободу і жертв воєн, взята з Мамаєва кургану з Волгограда, з Піскарівського меморіального цвинтаря та могили Тані Савичової, від пам'ятника героям французького опору з департаменту Ен, з місця розстрілу польських патріотів, що боролися за осво , з таборів смерті Бухенвальда та Освенцима.
У 1967 році мер міста Хіросіми Сіндзо Хамаї прислав «Дереву Дружби» уламок обпаленого глека і розплавлену порцелянову чашку, що пережили атомне бомбардування. Сьогодні на «Дереві Дружби» є гілка, присвячена пам'яті всіх жертв Хіросіми.
Особливо чарівно виглядає «Дерево Дружби» восени, коли дозрівають його плоди, такі різні за формою, кольором, ароматом, смаком та розмірами.
Є в «Саду Дружби» та свій музей, у якому знаходяться тисячі подарунків, привезених відвідувачами з усього світу «Дереву Дружби»: різні національні сувеніри, листи та фотографії, музичні інструменти, монети та значки.
За роки свого життя «Дерево Дружби» вже побачило понад 10 мільйонів відвідувачів із усіх куточків нашої планети.
Сам сад також заслуговує на увагу, оскільки в ньому представлена унікальна колекція субтропічних плодових культур, реліктових рослин, що налічують понад 200видів. Тут можна побачити фейхоа, унабі, хурму, гранат, інжир, маслини, араукарію, саговник, гінкго, рідкісні види папороті та цілу колекцію пеларгоній.
«Дерево Дружби» – унікальний живий символ єдності та світу; відмінностей, що існують у єдиній гармонії. Кожна його гілочка виросла з маленької нирки, яку привезли здалеку і прищепили до дерева люди різних національностей, віросповідань, професій, які розмовляють різними мовами і живуть різними континентами. Але всі ці гілочки чудово вживаються на одному дереві, ростуть, цвітуть і плодоносять. Це дерево - своєрідна жива модель нашого світу, ось тільки в нашому людському світі люди-гілочки не тільки постійно ворогують один з одним, але ще й невтомно підточують сам ствол свого спільного дерева. Може, варто нам усім частіше згадувати про «Дерево Дружби»?