Є побоювання, що дитина народиться хворою.

Після всесвітнього потопу Ной почув слова: «Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки іншої людини… бо людина створена на образ Божий» (Бут.9, 5-6) . Цей текст свідчить про божественний захист кожного життя.

Якщо життям, що стоїть, житиме лише той, хто народився здоровим, розумним і красивим, то значить існує і життя, яке не має жодної цінності, і стає логічним знищення ненароджених майбутніх інвалідів, тяжко і невиліковно хворих.

Бог виконує свої цілі по відношенню до кожної окремої людини. За цілями і намірами Творця смерть тіла не є остаточним знищенням людини, а є вінцем життя, здобуттям безсмертя. Душа після смерті тіла продовжує жити повним внутрішнім життям, розвиватися. Життя, народження і смерть, здобуття безсмертя становлять дар милості та благодаті Божої. Тому смерть матері під час пологів, смерть немовляти або обох, згідно з вченням Церкви про промисл Божий, не може бути не узгодженою із Божим задумом. Слід згадати відомості з патериків нашої Церкви, коли вимолені не зі смиренністю, а з докорами Богові діти згодом ставали лиходіями.

Інвалідність немовляти з погляду християнства може бути промислово обґрунтована як:

покарання за гріхи батьків до їхнього напоумлення;
випробування у дорослому житті праведності та твердості віри;
очищення душі від гріха;
до слави Божої.

Наприклад,святе Євангеліє показує, що через зцілення Господом нашим Ісусом Христом сліпого від народження (Мк.8,22-26), глухонімого (Мк.7,31-37), зцілення благодаттю Христової кульгавого апостолом Петром ( Деян.3, 1, 10) прославилося ім'я Боже. Тому християнин знає, щонемає безглуздих страждань. Христос не тільки обожив і освятив страждання, але, вмираючи, освятив саму смерть, перетворивши її з наслідку гріха на знаряддя спасіння.

Науково доведено, що рентгенівське опромінення до 20-го тижня вагітності та перенесення матір'ю краснухи протягом усієї вагітності, і особливо до 24-го тижня, вкрай несприятливо відбивається на формуванні плода та сприяє появі на світ дитини з уродженими каліцтвами. Однак це не виключає, що за тих же умов і несприятливого пренатального діагнозу може народитися і здорова дитина. У цьому випадку мати може припуститися помилки, погоджуючись на аборт.

В одному дитячому будинку мешкає хлопчик К. 15 років. До дитячого будинку потрапив через притулок для маленьких дітей, куди був відданий одним із пологових будинків через відмову матері. У 1998 році після численних пошуків матір була знайдена, і їй було повідомлено, що дитина жива і здорова і вона може з нею зустрітися. Під час зустрічі мати була шокована тим, що побачила психічно та соматично здорового сина. Причиною відмови від нього в пологовому будинку послужив неправильний пренатальний діагноз, згідно з яким новонароджений повинен був мати одну з каліцтв. Маючи чоловіка та двох здорових дітей, мати не змогла понести викриття її вчинку перед близькими та прийняти сина назад до родини.

Раба Божа Н. на 18 тижні вагітності перехворіла на краснуху. Лікарі наполягали на аборті. Будучи православною християнкою, Н. прийняла рішення про народження та виховання дитини за будь-якого результату. Дитина народилася здоровою. Жодних каліцтв і аномалій після народження виявлено не було.

І все-таки, як бути, якщо народжується дитина з потворністю і сім'я не може понести цей хрест? Для прийому та догляду за такими дітьми існують спеціальні лікувальніустанови та релігійні притулки. Нерідко такі діти усиновлюються благочестивими людьми. Розглянемо інший бік питання. Відомо, що промислом Божим плід із вродженими аномаліями, несумісними з життям, часто викидається з утроби матері, а новонароджені немовлята гинуть незабаром після народження. Слід згадати, що нехрещені немовлята до Царства Небесного не потрапляють. Тому, отримавши право на народження і дуже коротке життя, немовля отримує можливість бути охрещеним страхом заради смертного, який за особливим чином протягом кількох хвилин може бути проведений медперсоналом. Тому гінеколог, який виконує аборт, порушує Божий промисел про це немовля.

Все вищесказане можна узагальнити так:

діти з пренатально діагностованими тяжкими захворюваннями та потворністю мають таке ж право на народження та життя, як і здорові;
пренатальна медико-генетична експертиза вроджених каліцтв не виключає прецеденту помилкового переривання вагітності, позбавляючи права на народження здорових дітей;
рішення про переривання вагітності при діагностованій внутрішньоутробній потворності плода може бути помилковим і порушувати промисел Божий увійти таких дітей до Царства Небесного.

Отже, якщо є побоювання, що дитина народиться хвора, ненормальна, слід пам'ятати, що вона теж має право на життя!