Догляд за недоношеними дітьми (Знання - Педіатрія)
Діти, які з'явилися на світ у результаті вагітності терміном менше 37 тижнів, вважаються передчасно народженими (недоношеними). На щастя, успіхи сучасної акушерської майстерності значно підвищили шанси вдалого результату.
Нормальний період вагітності для жінки – від 37 до 42 тижнів. Разом з тим близько 10 відсотків вагітностей закінчуються пологами раніше терміну.
Ці випадки характерні ускладненнями, які неминуче спричиняють погіршення здоров'я матері, зокрема, підвищений кров'яний тиск, набір ваги, головний біль (preeclampsia), а також розрив плодового міхура (плодових оболонок) внаслідок інфекції.
Двійні та численні вагітності призводять до більшої ймовірності ранніх пологів. Хоча у багатьох випадках причина передчасних пологів залишається невизначеною.
Шанси на виживання
Якщо очікуються передчасні пологи, особливо наприкінці критичного терміну виживання дитини (23-26 тижнів), найголовніше – це повне порозуміння між акушерами та неонаталогами. Ситуація вкрай напружена для батьків, тому одне з головних завдань неонаталога (фахівця з новонароджених) – інформувати їх про передбачувані наслідки.
Сім'я, як правило, стурбована шансами дитини на виживання, яке стає можливим після 23 тижнів виношування. Імовірність щасливого результату зростає у прогресії зі збільшенням терміну до 30 тижнів.
Необхідно чітко роз'яснити, що стан недоношеної дитини у кожному разі важко передбачити. Проте статистика може допомогти з орієнтацією (див. схему). У принципі дитина може виявитися хворою на будь-якій стадії вагітності, але серйозні проблеми очікуються у випадках терміну виношування до 30 тижнів (коли діти народжуються з вагоювід 1,2 до 1,5 кг.
Підготовка до пологів
У випадках із проблемами виношування приймається рішення про ранні пологи, і акушерська бригада інтенсивної терапії готується заздалегідь. Якщо лікарня не має подібних умов, породілля має бути переведена до відповідного госпіталю і їй повинні бути надані ліки для відстрочення пологів.
Щойно дитина народиться, бригада неонаталогів вже готова її прийняти від лікаря-акушера. Їхнє перше завдання - привести дитину до тями і негайно стабілізувати її стан. Робиться це такими засобами: збагачення крові киснем, контроль рідинного балансу та рівня глюкози у крові.
З моменту народження дитина, яка часом важить менше 500 г, залишила тепле надійне лоно матері та позбавлена постачання глюкозою та киснем, яке забезпечувала йому плацента. Здатність новонародженого налагодити власну систему життєзабезпечення украй обмежена.
Як тільки ознаки життєздатності стануть задовільними, дитину перевозять у мобільний інкубатор із вентиляцією.
У віці до 30 тижнів шкіра дитини є особливо тонкою, практично прозорою і майже на 100% пропускає воду.
Тому важливо вжити заходів, щоб обмежити випар з поверхні тіла недоношеної дитини. Інакше це викличе зневоднення та охолодження організму.
Платформи та інкубатори
Догляд за дитиною може здійснюватися на платформі, що підігрівається, або в мікропроцесорній терапевтичній системі (інкубаторі). Багато лікарів на платформі лише стабілізують стан дитини, а потім переміщують її в інкубатор.
Переваги платформи:
- Дитина доступна для огляду.
- Легко проводити крапельні процедури та проби крові.
- Складніше контролюватитемпературу та вологість.
- Частий контакт персоналу із дитиною.
- Дитина схильна до впливу шуму і світла 24 години на добу.
Догляд у сім'ї
Якщо дитина народилася раніше терміну 30 тижнів, досить довгий термін госпіталізації утримує її далеко від сім'ї. Від батьків потрібно терпіння і розуміння, особливо якщо малюк страждає на ускладнення. У клініці маємо піти назустріч, створюючи всі умови для відвідувань. Фахівці з новонароджених повинні запрошувати братів і сестер побачити малюка, спонукати решту родичів, особливо дідусів з бабусями, навідуватись у спокій для новонароджених.
Нянчимо, як кенгуру
Недоношені діти вимушено розлучені зі своїми матерями, щоби отримати медичну допомогу. Загальновідомо, що стрес від розлуки матері та дитини може бути знижений їхнім близьким контактом. Ось чому важливо для мами довго тримати малюка біля грудей. Цей спосіб у Британії звуть "мама-кенгуру". Нянчити дитину так, як кенгуру носить дитинча в сумці, дозволяється, коли медики цілком впевнені у стабільності здоров'я недоношеної дитини. Це дає матері можливість відчути малюка.
Ще один позитивний фактор методу «мама-кенгуру» – у тому, що тісний контакт сприяє більшому виробництву материнського молока в грудях. Якщо недоношене маля ще не може смоктати, молоко може бути зціджене та збережене. Як тільки недоношена дитина досить зміцніє, її можна годувати не внутрішньовенно, а через шлунково-кишковий тракт.