До питання про правомірність реклами адвокатської діяльності - Політична освіта
ДО ПИТАННЯ ПРО ПРАВОМІРНІСТЬ РЕКЛАМИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Постановка проблеми.
У роздумах І.Л. Трунова цілком справедливо визнається допустимою інформацією про адвоката згадку про наявні в нього вчені звання, наукові ступені, почесні звання, державні нагороди та професійні премії [5].
Відповідно до п. 4 ст. 29 Конституції Україна кожен має право вільно шукати, отримувати, передавати, виробляти та поширювати інформацію будь-яким законним способом[8].
3. Що таке адвокатська діяльність?
Адвокатською діяльністю є кваліфікована юридична допомога, що надається на професійній основі особами, які набули статусу адвоката в установленому порядку, фізичним та юридичним особам з метою захисту їх прав, свобод та інтересів, а також забезпечення доступу до правосуддя (п.п. 1 ст. 1 Закону про адвокатуру).
Як неодноразово вказував Конституційний Суд РФ, адвокатська діяльність не є підприємницькою і не має на меті отримання прибутку. Адвокатами здійснюється діяльність, що має публічно-правовий характер, оскільки на них покладається публічний обов'язок забезпечувати захист прав і свобод людини та громадянина (у тому числі за призначенням судів), реалізуючи цим гарантії права кожного на отримання кваліфікованої юридичної допомоги, як це випливає із ч 1 ст. 45 та ч. 1 ст. 48 Конституції РФ[13].
Саме публічний характер адвокатської діяльності відрізняє її від діяльності підприємницької, яка, як зазначається у п. 1 ст. 2 ДК РФ, є самостійна, здійснювана на свій ризик діяльність, спрямована на систематичне отримання прибутку від користування майном, продажу товарів, виконання робіт чи надання послугособами, зареєстрованими як у встановленому законом порядке[14].
4. Практика застосування.
Відповідно до п. 1 ст. 17 КПЕА, інформація про адвоката та адвокатську освіту допустима, якщо вона не містить: 1) оціночних характеристик адвоката; 2) відгуків інших осіб щодо роботи адвоката; 3) порівнянь з іншими адвокатами та критики інших адвокатів; 4) заяв, натяків, двозначностей, які можуть ввести в оману потенційних довірителів або викликати у них безпідставні надії.
Отже, можна зробити висновок про те, що поширення іншої інформації про адвоката та адвокатську освіту, що не міститься в п. 1 ст. 17 КПЕА, припустимо.
Водночас адвокат має право інформувати громадськість про себе та свої послуги виключно шляхом повідомлення інформації, передбаченої ст. 17 КПЕА, вказавши в ній в обов'язковому порядку свої прізвище, ім'я, по батькові, реєстровий номер та найменування адвокатської освіти та адвокатської палати суб'єкта України (за бажанням адвоката), при цьому утримуючись від використання таких форм, які явно не відповідають престижу професії[19] .
З цією думкою важко погодитися, оскільки, наприклад, поширення інформації про статус адвоката, про наявні у нього звання, ступені, нагороди, професійні та громадські досягнення, стаж роботи, спеціалізацію, інформаційне просування відомостей про адвоката та адвокатську діяльність у мережі Інтернет, ні в якоюсь мірою не може не відповідати його статусу і знижувати довіру суспільства.
5. Закордонний досвід.
можуть містити: відомості про те, у яких навчальних закладах адвокатом (членами адвокатського об'єднання) здобуто освіту; де він підвищував кваліфікацію; про вчених та інші звання адвоката, пронагороди, які він має, про вчені праці, інші академічні заслуги та професійні досягнення адвоката; його членство в спілках, асоціаціях адвокатів, участі в їх органах; дані про тривалість стажу роботи адвокатом чи юристом (з обов'язковою конкретизацією тривалості стажу роботи адвокатом); відомості про іноземні мови, якими володіє адвокат[26].
Допустимість розміщенняінформації.
По-перше, характер розповсюджуваних відомостей про адвоката та його послуги, виходячи з природи адвокатської діяльності, не може свідчити про розміщення її з метою здійснення підприємницької діяльності, спрямованої на отримання прибутку.
Отже, поширення відомостей про адвоката та його послуги можливе і навіть може бути корисним для потенційних клієнтів, проте розповсюджувані відомості повинні відповідати суспільним інтересам, етичним та професійним правилам, не повинні бути нав'язливими та благати честь та гідність адвокатської спільноти.
Наприклад, вважаємо цілком допустимим розміщення інформації про адвоката та адвокатську діяльність у формі сайту, вивіски, покажчика та іншої інформації про адвоката або адвокатську освіту, спрямовану на привернення уваги потенційних клієнтів.
Критерії інформації, що надається.
Як справедливо зазначається, «є очевидним, що адвокат, адвокатська фірма або колегія адвокатів зацікавлені в поширенні інформації про себе. Більш того, потенційний клієнт також повинен мати доступ до інформації про адвоката, його кваліфікацію, компетентність, репутацію. Тим більше, що доступ до такої інформації ускладнюється через чисельне зростання корпорації, а також спеціалізацію адвокатської діяльності. У зв'язку з чимадвокатському співтовариству необхідно виробити критерії інформації, поширення якої не завдавало б шкоди престижу адвокатської професії »[32].
Форма поширення інформації.
Зокрема, форма поширення інформації не повинна применшувати честь і гідність професійної спільноти адвокатів, не бути нав'язливою, повинна враховувати моральні критерії та традиції, що розповсюджуються, не повинні нести в собі інформацію, яка б не відповідала дійсності або була образливою для професійної спільноти адвокатів .
1. Нормативно визнати за адвокатами та адвокатськими утвореннями право на розміщення інформації про здійснювану адвокатську діяльність, для чого внести відповідні доповнення до ст. 17 КПЕА.
2. Нормативно закріпити поняття розміщення інформації про адвоката та здійснювану адвокатську діяльність, для чого внести відповідні доповнення до ст. 17 КПЕА.
3. Виробити та нормативно закріпити критерії допустимої інформації про здійснювану адвокатську діяльність, з обов'язковою вказівкою, що дана інформація може і обов'язково повинна містити.
4. Розробити рекомендації про форму поширення інформації про здійснювану адвокатську діяльність.
Список використаної літератури
Нормативні правові акти
2. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського співтовариства (прийнято 28.10.1988 р. Радою колегій адвокатів та юридичних товариств Європейського союзу у Страсбурзі) // http://www.law.edu.ru/doc/document.asp?docID= 1131942.
7. Кодекс поведінки адвокатів Швеції, прийнятий Радою Шведської Асоціації Адвокатів 9.11.1984 // http://www.law.edu.ru/doc/document.asp?docID= 1131867.
Спеціальна література
14. Адвокатська діяльність: Навчально-практичний посібник/За заг. ред. В.М. Буробіна. М: ІКФ-ЕКМОС, 2003. 624 с.
15. Барщевський М.Ю. Адвокатська етика/М.Ю. Барщівський. М: Профосвіта, 2000. 312 с.
17. Глашев А.А. Адвокатура та адвокатська діяльність у рішеннях Європейського Суду з прав людини / О.О. Глашів. М: Лігалорбірс, 2004. 160 с.
18. Дорфман М.М. Дисциплінарне провадження щодо адвокатів – досвід ізраїльської Колегії адвокатів / М.М. Дорфман // Право та політика. 2006. № 3. С. 147-151.
21. Нердрум Г. Про адвокатів та адвокатську діяльність у Норвегії / Г. Нердрум // Вісник Федеральної палати адвокатів РФ. 2008. № 1. С. 48.
22. Оводов А.А. «Потрібно любити ту справу, якою займаєшся, а не думати про те, скільки ти заробиш» (інтерв'ю із заслуженим юристом України адвокатом Г.П. Падва) / А.А. Оводов// Юрист. 2010. № 4. С. 4-10.
23. Токмаков І.С. До питання про загальну характеристику угоди про надання юридичної допомоги/І.С. Токмак // Адвокатська практика. 2012. № 4. С. 16-21.
24. Трунов І.Л. Про інформаційне забезпечення адвокатської діяльності/І.Л. Трунов // Журнал українського права. 2003. № 7. С. 44-48.
Матеріали судової практики
[5] Трунов І.Л. Про інформаційне забезпечення адвокатської діяльності // Журнал українського права. 2003. № 7. С. 45.
[6] Оводов А.А. «Потрібно любити ту справу, якою займаєшся, а не думати про те, скільки ти заробиш» (інтерв'ю із заслуженим юристом України адвокатом Г.П. Падва) // Юрист. 2010. № 4. С. 9.
[7] Барщевський М.Ю. Адвокатська етика. М., 2000. С. 198.
[20] Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського співтовариства (прийнято 28.10.1988 р. Радоюколегій адвокатів та юридичних товариств Європейського союзу у Страсбурзі) // http://www.law.edu.ru/doc/document.asp? docID=1131942.
[22] Нердрум Г. Про адвокатів та адвокатську діяльність у Норвегії // Вісник Федеральної палати адвокатів РФ. 2008. № 1. С. 48.
[23] Дорфман М.М. Дисциплінарне провадження щодо адвокатів – досвід ізраїльської Колегії адвокатів // Право та політика. 2006. № 3. С. 148.
[24] Кодекс поведінки адвокатів Швеції, прийнятий Радою Шведської Асоціації Адвокатів 9.11.1984 // http://www.law.edu.ru/doc/document.asp?docID=1131867.
[27] Токмаков І.С. До питання загальної характеристиці угоди про надання юридичної допомоги // Адвокатська практика. 2012. № 4. С. 20.
[28] Барщевський М.Ю. Адвокатська етика. М., 2000. С. 168.
[30] Глашев А.А. Адвокатура та адвокатська діяльність у рішеннях Європейського Суду з прав людини. М., 2004.
[32] Адвокатська діяльність: Навчально-практичний посібник/За заг. ред. В.М. Буробіна. М., 2003. С. 183.