Дефіцит магнію
Зміст
Дефіцит магнію [ред.
Вплив магнію особливо великий на функціонування міокарда. Так, першою реакцією міокардіальної клітини на ішемію стає втрата нею іонів магнію та перевантаження іонами кальцію, що може призвести до її загибелі. Магній – природний та фізіологічний антагоніст кальцію – контролює нормальне функціонування міокардіальної клітини на всіх рівнях субклітинних структур: сарколеммі, саркоплазматичному ретикулумі, мітохондріях, скорочувальних елементах – міофіламентах [1] .
Усі стресові ситуації, що підвищують споживання макроергів, здатні спричиняти збільшення споживання кардіоміоцитами іонів магнію. При цьому може розвиватися відносний дефіцит магнію в серцевому м'язі, що впливає на автоматизм серця (збільшення швидкості спонтанної активації латентних пейсмекерів на фоні ішемії, ацидозу, гіпокаліємії тощо).
Виявлено і нормалізуючий вплив магнію на систему згортання крові, це нівелює синдром гіперкоагуляції і знижує на його тлі толерантність плазми до гепарину [2] [3] .
Застосування магнію при захворюваннях серця [ред.
У метаболічній терапії захворювань серця особлива роль відводиться магнію у поєднанні з оротової кислотою, що надає для магнію місця зв'язування (вона – потенційний фіксатор магнію). Оротова кислота після перетворення в печінці на уридин-метаболіти зрештою стимулює синтез протеїну в серцевому м'язі і компенсує втрати АТФ. Оротова кислота і магній, відзначається в численних публікаціях, прямо чи опосередковано беруть участь у всіх обмінних процесах в організмі [4] [5] [6] (Преображенський Д.В., 1994; Верткін А.Л. із співавт., 1997; Шилов А. М. з співавт., 1998, 1999; Мартинов А. І., 1999). Показановиражений позитивний вплив препарату магнерот (поєднання магнію з ротовою кислотою) при інфаркті міокарда, порушеннях серцевого ритму, гострої ішемії міокарда, серцевої недостатності, гіпертонічної хвороби.
Імунотерапія магнієм [ред.
Імунні функції людського організму також тісно пов'язані з магнієм. Доведено участь магнію у ролі кофактора у синтезі імуноглобулінів. При дефіциті магнію виявляють аномальну активацію комплементу, підвищену продукцію антитіл, високу частоту алергічних реакцій та інфекційних процесів. Найбільш часті серед них хронічні грибкові та вірусні інфекції [8] .
Синдром хронічної втоми [ред.
Окремо хотілося б зупинитися на роботі «Значення комбінованих препаратів магнію та вітаміну В6 при синдромі хронічної втоми» О.О. Ушкалова (2005).
Синдром хронічної втоми часто поєднується з іншими захворюваннями, наприклад, фіброміалгією, синдромом подразненої кишки, ураженням скронево-нижньощелепного суглоба та підвищеною чутливістю до множинних хімічних речовин.
Незважаючи на численні дослідження, наголошується в роботі, точну причину синдрому хронічної втоми встановити досі не вдалося. Спочатку припускали, що захворювання може мати вірусну природу, потім його розглядали як імунологічне та психічне порушення. Обговорюється патогенетична роль підвищеного утворення молочної кислоти при фізичному навантаженні, порушення транспорту кисню до тканин та зниження числа мітохондрій у м'язах.
Відповідно до Є.А. Ушкалова, дефіцит магнію також може відігравати важливу роль у патогенезі синдрому хронічної втоми, так як симптоми даного синдрому і фіброміалгії, принаймнічастково, є наслідком порушення клітинного метаболізму, зокрема, зниження ефективності функціонування мітохондрій. Для вироблення АТФ необхідно кілька нутрієнтів, у тому числі магній, яблучна кислота і активні форми вітаміну В. Нестача цих інгредієнтів сприяє переключенню метаболізму на менш ефективний анаеробний шлях. Це, у свою чергу, сприяє патологічному наростанню рівня молочної кислоти навіть після невеликої фізичної напруги, що клінічно проявляється втомою, слабкістю, болем та м'язовими спазмами.
З дефіцитом магнію крім підвищеної стомлюваності пов'язують і інші психоневрологічні симптоми, характерні для хворих на синдром хронічної втоми: надмірну збудливість, тривожність, депресію та порушення пам'яті. Поповнення запасів магнію призводить до полегшення стану.
Українськими вченими [9] показано: прийом 150 мл 0,2% розчину карловарської солі, що містить солі магнію, високоефективний при алергічних реакціях, оскільки прискорює та оптимізує процес формування та елімінації імунних комплексів, можливо, за рахунок прискорення активаційних процесів у каскаді комплементу, які залежить від солей магнію.
Як імунотропне лікування рекомендують застосовувати солі магнію в дозах у 10-30 разів менше терапевтичних, що мають сильні послаблюючі, жовчогінні та гіпотензивні властивості. Найбільш прийнятним з цієї точки зору підходом стало призначення магнійсодержащей мінеральної води в підігрітому вигляді і збагаченої солями магнію їжі.
До першого покоління препаратів магнію прийнято відносити неорганічні композиції: оксид магнію, сульфат, хлорид і т.д.; до другого - органічні сполуки: магнію лактат, підолат, оротат, гліцинат, аспарагінат, цитрат, аскорбінат[10].
Біодоступність органічних солей магнію майже на порядок вища, ніж неорганічні. Так, біодоступність лактату, цитрату та оротату в 5-6 разів перевищує таку у сульфату магнію. Підо-лат, цитрат, глюконат, аспартат магнію мають і більш високу екскреторну здатність (з сечею), ніж неорганічні солі (Coudray С. et al., 2005). Неорганічні солі магнію гірше переносяться і частіше дають такі диспептичні ускладнення, як діарея, блювання, різь у животі (Firoz М., Graber М, 2001).
Максимальний лікувальний ефект корекції дефіциту магнію досягається при використанні потенційованих органічних форм магнію всередину (магне В6, магнерот, цитрат магнію, магнію гліцинат та ін). Найбільша кількість доказових досліджень у галузі застосування магнієвих препаратів у нефрології (профілактика оксалатурії та формування оксалатного каміння) належить магнію В6, комбінації магнію оксиду в комплексі з піридоксином, магнію цитрату в комплексі з піридоксином.
Магне В6 [ред.
Окремо хотілося б зупинитися на препараті Магне В6, що є комбінацією органічної солі магнію другого покоління (лактат або пидолят) і вітаміну В6 (піридоксин). Останній дуже вдалий посилення ефекту органічної солі. Піридоксин покращує біодоступність магнію: магній утворює комплекси з вітаміном, які всмоктуються краще, ніж магній. Вітамін Вб сприяє проникненню магнію в клітини та його збереженню всередині них. Крім того, дефіцит вітаміну В6 і магнію часто поєднуються один з одним, дефіцит вітаміну В6 супроводжується клінічними симптомами, які часто спостерігаються при недостатності магнію. Нарешті, вітамін В6 успішно використовували для лікування деяких станів, коли продемонстрована ефективність магнію. Важливо й те,що на відміну, наприклад, від оротової кислоти вітамін B6 транспортує не один атом магнію, а утворює біокоординаційний зв'язок одразу з 4 атомами магнію і це покращує його біодоступність. У комплексі з магнієм піридоксин значно краще проникає через ліпідний шар мембрани будь-яких клітин [11]).
В даний час встановлено: у спортсменів у ряді випадків може виникнути дефіцит магнію. Як його причин називають втрати магнію м'язовими клітинами внаслідок пошкоджень м'язових волокон при напружених фізичних навантаженнях, втрати з потом, а також високоінтенсивні анаеробні навантаження, що викликають термінову підвищену екскрецію магнію з сечею, що триває протягом доби [12] .
Є й роботи, що стосуються взаємозв'язку магнієвого статусу з аеробними потенціями організму [13] [14] [15] .
З огляду на це наведені вище варіанти використання препаратів магнію за наявності відповідних показань можуть бути ефективно реалізовані в системі фармакологічного забезпечення спортивної діяльності.
Однак при найпозитивнішому ставленні до цього препарату в умовах спортивної діяльності ми вважаємо за доцільне лише його курсове використання тривалістю не більше 3 тижнів у помірних (не вище 1500 мг) дозах, оскільки при тривалому (більше 3 місяців) прийомі великих доз (більше 2 г у добу) не можна виключити побічні дії та порушення мінерального статусу, а також ймовірність певного впливу на гормональне тло у жінок-спортсменок (може негативно позначитися на рівні їх спортивних досягнень).