Ця технологія запобігає виродженню картоплі, Агро Кошик

Матеріали аграрної тематики

технологія

Головне меню

Навігація за записами

Ця технологія запобігає виродженню картоплі

При беззмінному вирощуванні картоплі на тому самому місці ґрунт інфікується шкідливими для нього мікроорганізмами, заселяється паразитами і шкідниками, а це сповільнює зростання рослини, викликає хвороби, іноді призводить до загибелі. Тому першочергове значення при вирощуванні картоплі має організація сівозміни. У статті називаються варіанти зміни місць посадки на присадибних, дачних та городних ділянках, наводиться технологія запобігання виродженню картоплі.

Під час вирощування картоплі на заражених ділянках рослини уповільнюють ріст, хворіють, інколи ж і гинуть. У хворих рослин різко знижується врожайність та якість бульб. Саме тому при розміщенні картоплі рік у рік на тому самому місці першочергове значення має не стільки зміна сорту, скільки захист грунту від зараження інфекціями та заселення її різними паразитами та шкідниками, тобто. лікування ґрунту.

Хороший сорт картоплі з часом, через 4-5 років, починає давати менші врожаї, тому доводиться шукати нові сорти.

Існує дуже надійний та ефективний засіб захисту рослин - це організація сівозміни, тобто. повернення картоплі на попереднє місце за 4-5 років. Організувати таку сівозміну там, де є великі земельні ділянки, у колективних та фермерських господарствах не дуже складно. А що робити тим, у кого для вирощування картоплі та інших необхідних для кожної родини культур є лише 3-4 сотки землі? На таких ділянках значна частина міського населення вирощує овочі, а також значну площу відводить під картоплю.

На цих ділянках требаорганізувати сівозміну. Найкращі варіанти зміни місць посадки на присадибних, дачних та городних ділянках такі: 1) картопля ранньостигла - капуста - зелені культури - гарбузові - цибуля, часник або

2) картопля ранньостигла - буряк, морква - капуста - зелені культури - цибуля, часник. Можливі інші варіанти. З дотриманням такої сівозміни кожна культура повертатиметься на попереднє місце через п'ять років. За цей час грунт повністю очищується та оздоровлюється.

Найкращі результати з вирощування картоплі на ділянці дає посадка її у вузькі грядки. Це дозволяє забезпечити повернення картоплі на попереднє місце через кілька років, що сприяє значному оздоровленню ґрунту, оскільки земля протягом цих років «відпочиватиме» під чорною парою. Для цього залишений під картопля ділянку землі (по ширині) необхідно розділити на однакові смуги шириною 1,5 м. Довжина кожної смуги може бути різною і залежить від загальної довжини виділеної під картоплю ділянки.

Навесні на кожній із цих смуг, починаючи від краю ділянки, під шнур прокопують грядки шириною 45 см з півночі на південь. Кордони грядок позначають кілочками, які зберігають цих місцях досліджує весни. Перед весняним перекопуванням у кожну вузьку грядку необхідно внести мінеральні добрива на 9 м довжини грядки (9×0,45) 450 г нітроамофоски або азофоски, або 650 г складно-змішаного гранульованого добрива Вінницького ВО "Хімпром" далі - "туки".

Замість складних добрив можна внести окремо їх складові: 165 г (46%) сечовини, 375 г (20%) суперфосфату та 250 г (30%) калімагнезії на грядку розміром 9×0,45 м. Перекопування тільки таких вузьких смуг утричі скорочує час на підготовку городу до посадки картоплі та кількість добрив.

Після перекопування грядки вирівнюють граблями і висаджують у них по два ряди пророщених бульб на відстані 30 см один від одного і 30 см між рядами в шаховому порядку на глибину 8-10 см, формуючи гребені заввишки 10-12 см. Таким чином, створюють два паралельних гребеня в грядці з жолобком між ними глибиною 8-10 см. У цьому жолобку роблять кілька (3-4, залежно від довжини грядок та схилу ділянки) перемичок, що поділяють його на окремі частини та утворюють своєрідні «корита». Ці "корита" використовують для внесення добрив у період вегетації у вигляді водного розчину або, при необхідності, для поливу.

Якщо навесні з якоїсь причини не буде можливості перекопувати ці вузькі грядки, краще застосувати інший спосіб посадки бульб. При цьому в кожну лунку слід вносити добрива ("туки") або нітроамофоску, або окремі складові цих добрив у кількості, отриманій шляхом поділу вищезгаданої кількості на кількість лунок. На грядці довжиною 9 м у двох рядах розміщується 60 лунок (по 30 у кожному ряду). Отже, у середньому "туків" необхідно внести у кожну лунку по 10-11 р, тобто. по дві чайні ложки, наповнені врівень з краями (650: 60 = 11 г), а нітроамофоски - по 1,5 чайної ложки, тобто. 7-8 г (450: 60 = 7-8 г). Визначившись із кількістю та обсягами, надалі можна вносити добрива без виміру чайними ложками, а, як кажуть, "на око".

Слід пам'ятати, що при внесенні добрива тільки в лунки його необхідно розкидати по всій її площі і присипати злегка землею (краще гумусом) або перегноєм так, щоб бульби не мали прямого контакту з добривами. Поверх гумусу зазвичай кладуть лушпиння цибулі та часнику, а потім на неї — бульбу.

На будь-якому листочку, що лежить на поверхні ґрунту, в ранковий час на нижнійстороні конденсується волога. Те саме відбувається і на лушпинні, що сприяє поліпшенню зволоження бульби і, відповідно, зростанню кореневої системи та стебла. Бульби додатково посипають золою і закривають шаром ґрунту завтовшки 6-8 см (до 10 см, залежно від складу ґрунту).

Удобрень при підживленні вносять наполовину менше, ніж при весняній посадці, в період появи сходів та висоті рослин 3-5 см (коли чітко позначаться ряди). Вносять їх у рідкому вигляді шляхом обприскування або поливу в жолобки. При цьому до розчину можна додати 2 г мідного купоросу на 10 л води. Норма витрати розчину під час обприскування – 5-6 л на одну сотку. Вдруге підгодовують при висоті стебла 12-15 см, під час першого розпушування і підгортання, а втретє - при висоті стебла 20-25 см, під час другого підгортання. "Туки" (325 г) або нітроамофоску (225 г) розсипають між рядами в грядці, тобто. у жолобок, а потім підгортають рослини, формуючи новий жолобок.

Міжряддя шириною 105 см ділять ще на дві частини по 45 см і між цими частинами удобрюють грунт, прокопують смугу на ширину лопати (15-20 см), вирівнюють і висаджують у неї ряд капусти або висівають ряд гороху, квасолі, буряків або інших, сумісних. з картоплі рослин.

На ділянці шириною 14-15 м (середня ширина ділянки площею 4 сотки) міститься 10 вузьких грядок картоплі по два ряди в кожній, всього 20 рядів, та 9 рядів інших рослин. При звичайному класичному способі посадки на цій ділянці розмістилося б 23 ряди картоплі (за схемою 30 х 60 см). Отже, ми нічого не втрачаємо в кількості рядів рослин, що вирощуються.

Технологія вирощування картоплі та інших овочевих культур на вузьких грядках забезпечує повний вільний доступ до рослин з одного та іншого боку для обробки ґрунту тавидалення бур'янів. Рослини отримують багато сонця, світла, повітря, завжди добре провітрюються і менше хворіють. Максимальна освітленість всіх кущів благотворно впливає на формування не дуже високого, але сильного, добре розвиненого, міцного і товстого бадилля. Наявність жолобка («корита») між двома рядами в грядці спрощує внесення добрив. Вони потрапляють у міжряддя з відривом 10-12 див від стебел і обпалюють рослини. При підживленні водними розчинами добрив чи поливі вода не розтікається, а вбирається у ґрунт, зволожуючи зону розміщення бульб. Час на підготовку ґрунту до посадки картоплі та кількість добрив зменшуються втричі. Картопля проростає швидко і її стебла повністю пригнічують зростання бур'янів на грядці.

А головне — така технологія вирощування картоплі та інших овочевих культур, за умови ретельного виконання всіх технологічних заходів (підгортання, прополювання, весняне та осіннє перекопування тощо), сприяє значному очищенню ґрунту від шкідників та хвороб, дозволяє отримувати щорічно високі врожаї, запобігаючи виродженню картоплі.

(За матеріалами журналу «Будинок, сад, город»).