Чому в Петербурзі так мало операцій з трансплантації?

Для лікарів пересадка органів — це найвищий пілотаж, практично політ у космос, для пацієнтів шанс на друге життя.

Але отримати його в Петербурзі не так просто. А все тому, що катастрофічно не вистачає донорських органів. Директор Федерального наукового центру трансплантології та штучних органів імені академіка В.І. Шумакова, головний трансплантолог МОЗ України Сергій Готьє стояв біля витоків цього виду медицини в Україні. Він розповів «МК» у Пітері», чому лікарі зараз можуть пересаджувати практично всі органи, окрім голови.

Пересадка у майбутнє

— З тих пір минуло 25 років. Як у нас зараз справи з трансплантологією: скільки проводиться операцій на рік?

— У 2014 році в Україні виконано 1500 трансплантацій різних органів. Більшість із них – трохи більше 1000 – це пересадка нирки. Все інше — серце, печінка, підшлункова залоза та легені. І це у 8–10 разів менше, ніж потрібно для України. Для порівняння: у США виробляється близько 25–28 тисяч трансплантацій на рік. З них приблизно 17 тисяч – це пересадка нирки.

— Чому ми не можемо вийти на такий рівень, адже досвідчені лікарі у нас є, обладнання теж?

— Гадаю, можемо. Головна проблема у нестачі донорських органів. Тільки протягом останніх чотирьох років у нашій країні почали займатися розробкою законодавчої бази, умов створення реально працюючої системи використання посмертних органів для трансплантації. Фактично, всі наші перші досягнення — пересадка серця, печінки, кишечника — відбувалися лише завдяки ентузіазму самих лікарів, які хотіли рятувати людей.

Звісно, у будь-якій країні світу існують проблеми з донорськими.органами і все вирішують їх по-своєму. Я навів би в приклад Іспанію. Наприкінці 1980-х років там оголосили національною ідеєю розвиток медицини, зокрема трансплантацію органів. Цей напрямок підтримували і уряд, і ЗМІ, і католицька церква. Років зо три знадобилося, щоб повністю перевернути уявлення іспанців про можливості посмертного органного донорства. Через війну кількість трансплантацій там різко зросла. Нині в Іспанії час очікування донорських органів – кілька місяців. А в Україні, якщо ми говоримо про трансплантацію нирки, — 2–3 роки! Можу навести ще цифри. У тій же Іспанії близько 35 випадків посмертних вилучень органів на мільйон населення на рік. І цього цілком достатньо, якщо врахувати, що у кожного померлого можна отримати кілька органів, наприклад, дві нирки, серце. У Франції — близько 25 випадків вилучення на мільйон, у Німеччині — 10. А в Україні — 3,3! Ви тільки уявіть, яка велика різниця.

- Операції з трансплантації органів в Україні проводять тільки в Москві та Петербурзі?

— Подібні операції проводять у 24 суб'єктах України. Звісно, лідирує Москва, де частота донорських вилучень на мільйон населення на рік — 12,5. А ось у Петербурзі протягом останніх шести років кількість таких операцій різко зменшилася. Наприклад, на все місто та Північно-Західний федеральний округ на рік виробляють лише близько 60 трансплантацій нирки. Це просто нічого! І пов'язана така ситуація із тривалою відсутністю адміністративної роботи з органного донорства. Щоправда, останнім часом таки намітився прогрес: наприклад, трансплантацію серця проводять у Північно-Західному федеральному медичному дослідному центрі ім. В. А. Алмазова. Печінку вже давно пересаджують у науковому центрі радіології та хірургічних технологій у Пісочному.

Серце чекати не може

— Як зараз в Україні відбувається пошук та трансплантація органів?

— Почнемо із того, що таке донор. Це не жива людина, яка вмирає, як прийнято вважати деякими дилетантами, а вже померла, з констатованою смертю мозку. У цьому функції його різних органів підтримуються штучно. Далі лікарня, де померла ця людина, може повідомити про це трансплантаційний центр, який знаходиться в регіоні. Щоправда, ніщо не зобов'язує заклад охорони здоров'я робити це. Але зараз розробляється новий закон про трансплантологію, який і регламентуватиме таку роботу. А потрібний він для того, щоб цей національний ресурс — донорські органи — не даремно пропадав. Потім фахівці, які мають необхідну кваліфікацію, повинні перевірити роботу донорського серця, легень, функцію нирок та оцінити, чи можна їх використовувати. Якщо так, то ці органи вилучають і передають туди, де є пацієнти, які очікують на трансплантацію. Операцію треба проводити якнайшвидше, щоб орган потім краще працював. Наприклад, серце бажано пересадити протягом максимум 4-6 годин після вилучення. Звичайно, весь цей час він законсервований у спеціальному контейнері, де підтримується температура плюс 4 градуси. Нирка може чекати близько доби.

— А згода родичів померлої людини на вилучення органів потрібна?

- Ні. Існує закон про трансплантацію органів та тканин людини, який був підписаний у 1992 році. Згідно з ним, якщо пацієнт, який помер у лікарні, за життя не виявляв негативних думок щодо донорства органів, то після смерті він автоматично може стати донором органів. Це називається презумпцією згоди. На території Європи вона діє практично скрізь, крім хіба що Німеччини таВеликобританії і частота донорських вилучень там значно нижча, ніж в інших європейських країнах.

Звичайно, ми маємо і практику розмови з родичами померлого. І якщо вони не згодні, то жодних донорських вилучень не буде. Але практика показує, що в нас дуже осудні люди, і їх можна переконати, що донорство — це допомога ближньому у виживанні. Насправді ставлення до цього залежить від виховання, освіти, усвідомлення власної участі у життя суспільства. Якщо людина вважає, що вона поза суспільством і їй все до лампи, то пояснити важливість донорства буде дуже складно.

«Полювання на людей» не буде

— У суспільстві є страх, що з розвитком донорства органів може початися полювання на людей.

— Боязнь, що на людей почнуть полювати, якщо дізнаються про їхнє бажання стати донорами, — це цілковита нісенітниця. Для того, щоб знайти таку людину з потрібною групою крові і так далі, потрібно мати змову з лікарнею, куди ці органи потім надійдуть.

— Але ж теоретично це можливо.

- Це маячня! Будь-який акт вилучення органів відразу стає відомим величезній кількості людей. І уникнути тут витоку інформації неможливо.

— Нині вчені починають «вирощувати» штучні органи. Як ви вважаєте, у майбутньому це дозволить суттєво продовжити наше життя, а заразом вирішити проблему нестачі донорів?

— Певно. Але це буде не скоро. Ви, може, доживете, а я вже, мабуть, ні.

- Зараз лікарі здатні пересаджувати всі органи?

— Роблять трансплантацію серця, печінки, нирки, легень, кишківника, підшлункової залози. Були випадки трансплантації кінцівок рук, обличчя, матки. Навіть статевий член китайці пересадили.

— Італійський нейрохірург Серхіо Канаверо заявляє,що у 2017 році він буде готовий зробити першу у світі операцію з пересадки голови людини. Добровольцем став український програміст Валерій Спиридонов. Чи можлива зараз така операція?

— Технічно можна пересадити і тіло до голови, але важко сказати, що потім буде з людиною, чи зможе вона щось відчувати, відчувати. Головна проблема такої операції полягає у відновленні функцій спинного мозку, що несе інформацію від голови до всього тіла та назад. На мою думку, питання, як це зробити, ще не вирішене. Як тільки відповідь з'явиться, це буде абсолютно геніальна перемога людства та медицини.

Куди йти?

На 2014 рік в Україні працювали 44 центри трансплантації органів (у Санкт-Петербурзі та області — 5 центрів):

трансплантація нирки - у 36 центрах
печінки - 14
серця - 9
підшлункової залози - 5
легень - 3.