Чому в Петербурзі так багато раку - Новини Петербурга - Громадський Контроль
Провідні петербурзькі онкологи, зокрема головний лікар Міського клінічного онкологічного диспансеру, головний онколог Петербурга Георгій Манихас, директор ДБУЗ «Санкт-Петербурзький клінічний науково-практичний центр спеціалізованих видів медичної допомоги (онкологічний)» Володимир Моїсеєнко, керівники ФБГУ «НДІ онкології Н. Петрова» розповіли депутатам Заксобрання Петербурга про нагальні проблеми галузі. Якщо нічого не зробити, то найближчим часом онкологія буде першою причиною смертності, обійшовши серцево-судинні захворювання.
Епідемії раку немає. Бувай
Про те, що у Петербурзі одні з найвищих у країні показники захворюваності на рак, лікарі говорять останні кілька років. Щороку злоякісні пухлини діагностують у 20 тисяч петербуржців.
Підйом захворюваності відбувається з початку 1990-х, проте смертність залишається на тому ж рівні. Крім того, показники виживання у нас вищі, ніж у середньому по країні.
«Онкологія стоїть на другому місці у картині смертності і є перспектива, що вона буде на першому, – розпочав свій виступ перед депутатами Заксобрання Георгій Маніхас. - Не треба лякатися, це поки що не епідемія, і пояснюється це не лише загальним зростанням захворюваності, а й тим, що рак навчилися краще діагностувати, а також збільшенням тривалості життя. Як кажуть, є шанс дожити до раку».
За словами головного петербурзького онколога, зростання захворюваності йде з початку 1990-х, проте смертність залишається на тому ж рівні. Крім того, показники виживання у нас вищі, ніж у середньому по країні.
У Петербурзі першому місці стоїть колоректальний рак - і в жінок, і в чоловіків. На другому – рак молочної залози, на третьому –шкіри, потім йдуть легеня та шлунок. У чоловіків лідирують пухлини передміхурової залози (раніше був рак легені), у жінок – знову ж таки злоякісні новоутворення грудей, колоректальний рак, рак матки.
Районних онкологів перетворили на статистів
Із ранньою діагностикою раку у нас теж проблеми – місто серйозно відстає від загальноукраїнських показників. І також це пояснюється слабкою профілактичною роботою, поганою поінформованістю населення, нелогічною маршрутизацією (відсутністю чіткого алгоритму дій медиків після звернення пацієнта), невчасним зверненням до лікаря та роботою амбулаторної ланки.
Найбільше медиків засмучує, що за такої організації фактично знищено найголовнішу ланку в онкології - районні онкологи. При нормативі «добу на людину» вони просто не встигають вникнути в діагноз, визначитися з проблемами пацієнта, а весь час йде на заповнення нормативної документації. Це призвело до того, що на стадії районної онкології не вистачає лікарів – фахівцям просто нецікаво та невигідно працювати, як сказав професор Моїсеєнко, статистом, а не лікувати людей.
За такої організації фактично знищено найголовнішу ланку в онкології – районні онкологи. При нормативі «добу на людину» вони просто не встигають вникнути в діагноз, визначитися з проблемами пацієнта, а весь час йде на заповнення нормативної документації.
«Наша первинна онкослужба – це наша ахіллесова п'ята. Доступність допомоги першому етапі недостатня. Раніше були районні онкоцентри, зараз їх позбавили права лікувати людей, і вони мають хворих одразу направляти до лікувальних закладів. Районні онкологи не мають змоги творчо та професійно розвиватися. Вони пацієнта навіть до ладу побачити не встигають, а вже повинні направити його налікування. Обстеження за один день паралізує службу районних онкологів, - обурюються Георгій Маніхас та Володимир Моїсеєнко. – Але лікарі повинні мати змогу працювати професійно, а не заповнювати папірці».
У Петербурзі працює трирівнева система надання онкологічної допомоги. Перший етап – дільничний лікар-терапевт, який зобов'язаний протягом двох діб у разі підозри на онкологію направити до районного онколога. Той також протягом максимально короткого часу повинен дати направлення в онкологічну лікарню. І при такому графіку та рівні, як заведено говорити, залучення до процесу часто вони направляють пацієнтів не туди, куди треба. І звідси виникає друга проблема петербурзької онкології - направлення онкохворих над профільні медичні установи.
«Зростання показників летальності в онкохворих, які лікувалися в неспеціалізованих медустановах, почало зростати. Як можна направляти пацієнтів до Маріїнської лікарні чи Міської лікарні № 2, де всього один онколог? Незрозуміло взагалі, як вони надають допомогу! Вони роблять ніби життєрятуючі операції, а потім ці пацієнти з уже запущеними стадіями раку приходять до нас. І зробити вже нічого не можна! - обурюються онкологи.
Лікарі наводять безліч прикладів, коли пацієнт прямує до непрофільної міської лікарні на 1-й стадії захворювання, його там, як можуть, оперують, заспокоєний пацієнт не встає на облік до районного онколога, не спостерігається і через кілька місяців потрапляє до Піщаного чи проспекту Ветеранів (виходячи з територіального принципу умовно жителі південних і центральних районів Петербурга потрапляють до Міського онкологічного диспансеру на Ветеранів, північних районів - до одного з кількох інститутів у селищі Пісочний), коли часто зробити вже нічого не можна.
«Коли пацієнтка почула вартість препарату, зомліла»
Директор ДБУЗ «СПб КНПЦ СВМП» професор Володимир Моїсеєнко наводить статистику видатків держави на онкохворих – Україна десь у третьому десятку. І це при тому, що 80% хворих потребують лікарської терапії. Фінансування трохи збільшується, але якщо розглядати його в залежності від зростання долара, то коштів стає менше, тому що абсолютна більшість препаратів - імпортні.
Зараз, наприклад, дивовижні результати показують деякі препарати таргетної (або так званої «молекулярно-прицільної», на відміну від гормональної та хіміотерапії) терапії. Але ціна препаратів космічна. Наприклад, препарат T-DM1 коштує 1 млн 647 тисяч на місяць. А потрібний не один місячний курс. Інший препарат - вемурафеніб: місячний курс коштуватиме 560 тисяч рублів.
Фінансування трохи збільшується, але якщо розглядати його в залежності від зростання долара, то коштів стає менше, тому що абсолютна більшість препаратів - імпортні.
«Одна наша хвора, коли почула вартість препарату, зомліла», - розповідають лікарі.
Володимир Моїсеєнко наводить приклад своєї пацієнтки: у зовсім юної дівчини діагностували рак у пізній стадії, могла допомогти лише таргетна терапія з тими самими «космічними» ліками.
«Дівчинка плаче, мама плаче, тато плаче, а мені що робити? Я знаю, що цей препарат їй допоможе, але або мені закупити його для неї - або позбавити інших пацієнтів необхідних ліків». Професор пояснює, що на закупівлю ліків їм виділяють 2,2 млрд. рублів. А необхідно – за найменшими європейськими протоколами – 5,7 млрд. За найскромнішими мінімальними, наголошую.
Володимир Моісеєнко якГоловний хіміотерапевт міста перераховує основні проблеми із забезпеченням дорогими онкопрепаратами. Це їхня висока вартість за нестачі фінансування, необхідність оптимізації конкурсних процедур, а також невизначеність з лікарським забезпеченням жителів інших регіонів з тимчасовою реєстрацією в Санкт-Петербурзі.
«Ми зверталися з цього питання до Конституційного суду. Відповідь однозначна: ми маємо забезпечувати ліками, у тому числі вкрай дорогими, не постійних жителів Петербурга. Але ось у Москві, наприклад, це питання навіть не обговорюється: вони мають якийсь локальний документ, який десь під сукном, і вони не лікують не москвичів», - розповідає лікар.
Депутати слухали, кивали
Представники постійної комісії Заксобрання з охорони здоров'я уважно вислухали онкологів, запитували. Лікарі відповідали. Однак на щорічній зустрічі не були присутні ні представники комітету з охорони здоров'я, ні віце-губернатор Ганна Мітяніна. А без них багато ключових питань вирішити неможливо. Тож домовилися зустрітися ще раз – за 10 днів.
"Ну добре хоча б, що вислухали", - хитали головами онкологи.
До речі, а ту дівчину з раком в останній стадії таки врятували. Лікарі на свій страх та ризик купили препарат вартістю півтора мільйона рублів на місяць.