Чому «Беркут» не розправив крила Військовий огляд
Як казав один із найбільш, мабуть, відомих у світі американців, Ернест Хемінгуей, «братство фронтовиків — це єдине, що набувають ті, хто воював».
Точні слова письменника! Ох як точні! Як часто сувора і підла правда життя їх підтверджує. Ось приклад тому…
На початку 70-х років минулого століття до штатів внутрішніх військ було введено авіаційні підрозділи, оснащені транспортними вертольотами Мі-8Т, здатними нести на бічних фермах по чотири 16-зарядні блоки з 57-мм НУРСами «С-5» або чотири бомби вагою до 250 кг. На той час не було передбачено бойове застосування такої потужної зброї всередині країни. Бічні ферми з гелікоптерів знімалися, їх екіпажі до застосування бортової зброї не готувалися.
Через десятиліття, із запровадженням у Радянському Союзі планів щодо територіальної оборони, ці обмеження було скасовано. У цей же час у внутрішніх військах були сформовані штатні підрозділи спеціального призначення, у програмах бойової підготовки яких серед багатьох складних тем планувалося навчання спецназу спільним з вертолітними підрозділами діям з пошуку та знешкодження збройних злочинних груп.
До речі, використання беззбройних транспортних вертольотів давало групам спецназу перевагу перед озброєними бандитами виключно в маневрі силами. При цьому гелікоптери з десантом на борту наражалися на постійну небезпеку поразки зі зброї супротивника, що дорівнює за балістичними можливостями зброї спецназу. Потрібна вогнева перевага над ворогом. Рішення знайшла група раціоналізаторів дивізії ім. Ф. Дзержинського, яка розробила та виготовила господарським способом до 1984 року знімну підфюзеляжну телескопічну вогневуустановку кругового обстрілу як зброю спецназу, що возиться, під назвою «Беркут». Ця вогнева установка здатна була застосовувати вогонь будь-яких зразків навісної вертолітної зброї у всій нижній півсфері щодо фюзеляжу вертольота її носія незалежно від висоти, швидкості та напряму його польоту, у тому числі захищати його від ракет ПЗРК.
ЧЕРЕЗ ТЕРНІЇ – В НЕБО…
Влітку 1986 року на практичних стрільбах у 344-му центрі бойового застосування армійської авіації Сухопутних військ (м. Торжок), проведених на прохання Головного штабу ВПС, «Беркут» за порівнянними обсягами зон ураження цілей у 34 рази (!) перевершив вогневі показники. 7-мм кулеметної кормової установки конструкції ОКХ ім. М.Л. Міля для вертольота Мі-24.
Весь цей час група раціоналізаторів вела пошук найбільш оптимальних варіантів оснащення установки. З'являються ракетно-гарматні, гранатометно-кулеметні модифікації "Беркуту".
«Беркут-2», однокулеметний зразок 1987 року з гарматним інфрачервоним прожектором А-4А та штатним стрілецьким нічним прицілом, здатний забезпечити стрілянину з вертольота в безмісячну ніч малорозмірною метою на відстані до 2200 метрів. У цьому варіанті застосовувалася потужна вітчизняна стрілецька зброя — 14,5-мм великокаліберний кулемет Володимирова танковий (КПВТ), з денним 12-кратним прицілом, здатний з великою точністю знищувати малорозмірні цілі на дистанціях до 4000 метрів стрільбою з вертольота. за межами досяжності прицільного вогню стрілецької зброї злочинців.
100.000 «Зелених» за «літаючу смерть»
Після цього практично зникла реальна можливість визначити під час державних випробувань на промисловому варіанті «Беркуту» бойові характеристикинавісної вертолітної зброї під час її розміщення на підфюзеляжній кабіні «Беркута».
Надалі Микола Хорунжий в афганських ремонтних майстернях зібрав найпростіший варіант «Беркута» зразка 1982 року (зенітна установка вежі танка, перевернута вгору ногами з брезентовим мішком для розміщення бортстрілка при кулеметі) і успішно використав його на гелікоптері Мі-8МТ з афганським екіп.
За встановленням, прозваним афганцями «Шайтаном», моджахеди влаштували справжнє полювання, пообіцявши за голови її творця та членів екіпажу вертольота астрономічну суму…
ДОЛЯ ОДНОГО ВИНАХОДУ, АБО СКІЛЬКИ КОШТУЄ ЖИТТЯ СОЛДАТУ
Протягом довгих годин, допоки на допомогу до місця бою пробивалася маневрена група Московського прикордонного загону, над заставою вели вогневу роботу українські вертольоти, намагаючись не допустити підходу резервів противника. На жаль, надати безпосередню вогневу підтримку прикордонникам, які перебували в вогневому контакті на гранично коротких дистанціях з бандитами, що їх оточили, гелікоптерам не вдалося через реальну небезпеку поразки особового складу застави, що залишився живим.
Таку снайперську роботу з висоти за межами досяжності вогню супротивника може виконувати тільки «Беркут» — вертикальною стрільбою зверху донизу без утворення куль.
Після цього Головне командування ВПС було змушене вдатися до створення дослідного зразка установки «Беркут».
…Цитата зі службової записки виконуючого на той час обов'язки командувача авіацією Сухопутних військ генерал-полковника Віталія Павлова, спрямованої до Комітету Державної Думи України з оборони, ще раз пояснює, що «модифікований варіант установки простий у виготовленні, має високу бойову силу. Вдала конструкція та вибірзброї уможливлюють її застосування, що особливо важливо, у населених пунктах, без заподіяння шкоди цивільному населенню. Все це дозволяє застосовувати її в першу чергу для пошуку та знищення терористичних, диверсійних та злочинних груп. При висадці спецпідрозділів та груп захоплення з режиму висіння дана установка зможе забезпечити вогневе прикриття та потужну вогневу підтримку…»
НА ОДНІ ГРАБЛІ... ДВІ РАЗИ НАСТУПАЮТЬ
Друга чеченська кампанія, в якій бандити остаточно перейшли до методів ведення партизанської війни і почали діяти невеликими мобільними групами, знову нагадала про необхідність постачання військам установки, подібної до «Беркута».
Виникла надія, що необхідна в бойових порядках установка з'явиться у військах.
На жаль, керівники МВС, ФСБ, ФПС проігнорували пропозицію Генштабу бути присутнім на показових польотах гелікоптера з «Беркутом» та обговорити питання про подальшу долю встановлення, так само, як вони не відповіли у 1997 році на запит Комітету Держдуми з оборони про можливість використання « Беркута» у підпорядкованих їм військах (службах).
ЧОМУ НАМ ПОТРІБЕН «БЕРКУТ»?
Дозволю собі навести цитату заступника Генерального конструктора ОКБ ім. М.Л. Міля Валерія Привалова: «На відміну від інших розробок, Беркут простий. Система цікава вже тим, що мобільна, її можна в короткий час перевезти в будь-який район, швидко змонтувати на будь-якому справному гелікоптері Мі-8, перетворивши звичайний цивільний борт на бойову машину». У розмові Валерій Валентинович визнав, що «ідея «Беркуту» життєздатна і сьогодні має право на втілення в життя, більш того, вона виправдана віянням часу».
«Беркут» потрібний спецназу! У сучасних умовах установка необхіднаспецпідрозділам, зокрема внутрішніх військ, для пошуку та знищення терористичних, диверсійних та злочинних груп», — поділився міркуваннями керівник проекту «Беркут-Антитерор», колишній командир легендарного «Витязя», а нині віце-президент асоціації ветеранів спецназу Герой України полковник запасу Олександр Нікішин.
«Установка унікальна і, безумовно, необхідна не лише спецназу внутрішніх військ, а й прикордонникам. Гелікоптер з «Беркутом» може ефективно барражувати, виконувати функції забезпечення спецоперацій з повітря, супроводжувати колони, може застосовуватися для патрульних функцій, захисту прибережних економічних зон країни та державного кордону. Незамінний при перельоті керівного складу… Точкове, вибіркове застосування вогневих засобів «Беркута» дозволяє вести ефективний вогонь по живій силі та по техніці супротивника з мінімальним ризиком для наших військових, які перебувають у бойовому зіткненні з ним наших військовослужбовців» — це думка колишнього першого заступника начальника управління штабу ВПС генерал-лейтенанта Германа Лаптєва, який з 1986 року за велінням душі допомагав удосконалювати чергові зразки «Беркуту».
Результати діяльності сил спеціального призначення за чисельності лише у 15 відсотків від загального складу угруповання внутрішніх військ у Північно-Кавказькому регіоні 2003 р. становили понад 80 відсотків від загальних показників.
Як зазначив головнокомандувач внутрішніми військами генерал армії В'ячеслав Тихомиров, «насамперед сьогодні нам необхідні спеціальні види озброєння та військової техніки, які відповідають тим завданням, які стоять перед військами, наразі проводяться заходи щодо модернізації існуючих зразків техніки, щодо покращення їх пристосованості до вирішенняспеціальних завдань внутрішніх військ…».
ДОБРІ СЛОВА, СЛОВА, СЛОВА…
Героїчні внутрішні війська були не в змозі виконати бюджетні обов'язки навіть перед своїм особовим складом, не те щоб витрачати гроші на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки.
Тут не до слів Хемінгуея про фронтове братство.
Чи потрібно розправляти крила «Беркуту», аналогів якому досі немає у світовій практиці озброєння гелікоптерів?!
Навіть хвалені американські вертушки гинули разом із особовим складом під ударами іракських та афганських зенітних ракетних комплексів. «Беркут» ще в 1985 році за допомогою двох кулеметних ГУВів міг ефективно захищати наші вертольоти від ПЗРК. Досвідченим шляхом це довів у Афганістані полковник Микола Хорунжий.
...Втім, уже не дивно, що сьогодні держава не тільки забуває славні перемоги своїх синів, але й не бере їх внесок у скарбничку своєї могутності. Мені за неї прикро...