Читати Вступ до лінгвофольклористики навчальний посібник - Хроленко Олександр Тимофійович - Сторінка 7
У традиційній культурі етносів волосся виступає необхідним елементом різних обрядів – від весільних до похоронних, а також становлять частину етнічного портрета.
Волосся – один із обов'язкових компонентів уявлення про жіночу красу.
Кудрі діви – чарівниці, Кудрі – блиск і аромат, Кудрі – кільця, цівки, змійки, Кудрі – шовковий каскад (В. Г. Бенедиктов).
Що поєднує природничі та гуманітарні науки?
Зазначається, що у XX ст. в природознавстві спостерігалися такі докорінні зміни світоглядного характеру, які співзвучні методологічним проблемам гуманітарних наук, і це зближує обидві галузі знання [Троянд 2005: 23]. Криза предметоцентризму, хвильова революція, а також принцип додатковості сприяли зближенню природничих та гуманітарних наук. Гуманітарні науки, включаючи семіотику, філософію науки та епістемологію, стали помітно ближчими до сучасної фізики [Там же: 23].
На тлі сказаного не видається екстравагантним назва статті в Працях історико-філологічних наук РАН «Філологія XXI століття як природничо дисципліна». Автор М. Н. Віролайнен пише про те, що «європейська цивілізація» переходить у принципово нову якість, яка визначається двома факторами – революцією в інформатиці та революцією в біології. Перша веде до стрімкої віртуалізації світу, а друга – зміну фундаментальних біологічних характеристик homo sapiens. Ці зміни перерозподіляють відносини між природним та штучним середовищем. Суспільство від індустріального переходить до інформаційного (когнітивного). Інформаційне середовище не має матеріального характеру. Віртуальна реальність стає середовищем проживання, в яку фізично занурюється людина. Сучасне розуміння віртуальної дійсності близьке допоняттю ноосфери Вернадського чи «думозйому» Хлєбнікова, які трактували породження інтелектуальної, духовної та творчої діяльності як реальність, не протиставлену фізичному світу, а навпаки, що змикається з ним [Віролайнен 2009: 114]. Віртуальна реальність змінює погляд на співвідношення природничо і гуманітарного знання. Штучне середовище, яке створюється інформаційним суспільством, має яскраво виражену природу текстової реальності. Це визначає місце та роль філології у процесах пізнання та практиці. Все більш актуальним стає розуміння безглуздості антагоністичного протиставлення природничих та гуманітарних наук: гуманітарно все знання, оскільки воно є знанням людини.
Отже, особливістю гуманітарного знання є:
• текстуальна природа предмета;
• складність взаємовідносин між суб'єктом та об'єктом, включеність суб'єкта у суспільне життя, культуру, науку та мистецтво;
• наявність ціннісної складової;
• оповідальний характер викладу матеріалу.
Природнонаукове і гуманітарне єдині у цьому, що це знаннянаукове.
Текст у філології
Отже, об'єктом гуманітарних та серед них філологічних наук є текст.
Видатний український філолог М. М. Бахтін у спеціальній роботі «Проблема тексту в лінгвістиці, філології та інших гуманітарних науках» писав про те, що письмовий та усний текст як первинна даність гуманітарних дисциплін і всього гуманітарно-філологічного мислення є тією безпосередньою. , З якої тільки і можуть виходити ці дисципліни і це мислення. "Де немає тексту, там немає і об'єкта для дослідження і мислення" [Бахтін 1986: 297]. Цей висновок стосується і усногонародної творчості Відомий вітчизняний фольклорист Б. М. Путілов вважав, що текст є "абсолютною реальністю вербального фольклору". Усі нитки творчого процесу зводяться до тексту [Путилов 2003: 166].
Забігаючи наперед, зауважимо, що двосуб'єктність тексту передбачає безумовну наявність діалогу та розуміння. Це дві підстави методологічної концепції Бахтіна.
Що таке текст
Питання, що таке текст, поки що не отримав однозначної відповіді. Звернемося до словників та довідкових видань. Тлумачний словник повідомляє: «Текст - слова, речення у певному зв'язку та послідовності, що утворюють будь-яке висловлювання, твір, документ і т. д., надруковані, написані або відбиті в пам'яті» [МАС: 4: 346].
Енциклопедія пропонує своє розуміння: «Текст – послідовність речень, слів (у семіотиці – знаків), побудована згідно з правилами даної мови, даної знакової системи та утворює повідомлення» [НДЕ 2001: 18: 37].
У лінгвістичного енциклопедичного словника своє визначення: «Текст – об'єднана смисловим зв'язком послідовність знакових одиниць, основними властивостями якої є зв'язність та цілісність» [ЛЕС 1990: 507].