Чи добре жити з помповою зброєю на Русі
Суперечки серед власників зброї – річ звичайна. Кожному хочеться вважати свій стовбур найточнішим, найнадійнішим і видобутливим. Але в Україні мало якась зброя викликає стільки суперечливих думок щодо його застосування на полюванні, як рушниці з помповою перезарядкою.
Помпова рушниця проста і зручна в розбиранні та обслуговуванні. Для неповного розбирання не потрібні інструменти. ФОТО SHUTTERSTOCK.COM
Власники брендових рушниць зазвичай не займаються перерахуванням їх переваг, вважаючи, що назва популярної фірми зброї говорить сама за себе.
Власники ж «скромних» марок якраз люблять відзначати плюси, властиві їх рушницям, доводячи, що прогрес не стоїть на місці і навіть не найвідоміша фірма може випускати набагато якісніший продукт, ніж розкручений концерн.
Але найзапекліші суперечки виникають, звичайно, між аматорами основних систем гладкоствольної зброї — двостволок-переломок, самозарядних та помпових рушниць. Тут бренди відходять на другий план.
І якщо українські мисливці здебільшого не мають претензій до двостволок і давно звикли до самозарядних рушниць, внаслідок чого велика армія «зенітників» з року в рік поповнюється перебіжчиками зі стану «двоствольників», то помпа викликає часом люте відторгнення.
Аргументи тут зазвичай такі:
- це нетрадиційна зброя для України;
- воно не дуже зручне на полюванні.
Почнемо з того, що розмова про традиції не завжди доречна і правильна, особливо коли немає чітких критеріїв і конкретно прописаних правил. Тут можна легко знайти десятки, але, що перекреслюють, здавалося б, залізобетонні доводи.
Відмотайте час тому і згадайте, що наші батьки, діди, прадіди зазвичай полювали у фуфайках, ватяних штанях та валянках,тобто. в тому, що було під рукою, що було доступно. Але навряд чи сьогодні можна зустріти на полюванні людину, яка б одягалася так з міркувань дотримання традицій.
Сучасний мисливець любить комфорт, віддає перевагу зручному, відносно легкому, непромокаємому костюму і не забуває при цьому про забарвлення. Навіть найбільший традиціоналіст, який розписує історичне право двостволки на першість, навряд чи виїжджає на природу в «колгоспному» одязі.
Що ж, помпа справді не дуже характерна для мисливської культури нашої країни. Але відбувається це з цілком прозової причини: в СРСР просто не випускали помпових рушниць, за винятком, мабуть, якихось досвідчених зразків.
Навіть перший радянський напівавтомат МЦ 21-12 з'явився у продажу лише в середині 60-х, одразу ставши дефіцитом. Але все-таки народ знав про самозарядки, усіма правдами та неправдами купував їх, починав до них звикати.
А ось помпових рушниць на руках зустрічалося вкрай мало. Вони були або трофейними, вивезеними з Німеччини та інших країн Європи, або з дореволюційних часів. Проте більшості мисливців вибирати було особливо ні з чого: або одностволка-переломка, або переломна двостволка. Вітчизняний збройпром не поспішав урізноманітнити асортимент товарів. Так що якщо це і традиція, то дуже сумна, що виникла, як кажуть, не від хорошого життя.
До революції ніякого дефіциту зброї в країні не спостерігалося. Можна було купити або замовити з доставкою з-за кордону будь-яку рушницю, найпопулярнішу новинку. Зверніть увагу на звичайну дореволюційну фотографію українських мисливців: у ліворуч помповий Winchester, і судячи з усього це Winchester Model 1897.
Так, відомий ведмежатник Микола Мельницький захопленовідгукувався про Browning Auto 5 у своїй книзі, присвяченій полюванню на клишоногих.
Помпова зброя добре виглядає і на полюванні із собакою. ФОТО ABBYROOSTERS/ITHACAGUN
А що ж нова історія? У 90-ті роки ХХ століття в Україні відбувся бум продажів помпових рушниць. У той період, ґрунтовно надивившись голлівудських бойовиків, наш народ кинувся скуповувати різні моделі помп, що грізно брязкають під час руху цівки, але часто призначених зовсім не для полювання.
Це були переважно армійсько-поліцейські модифікації з довгими підствольними магазинами на 7–8 патронів, які погіршували і без того неідеальний баланс, з тактичними і відкидними прикладами, з непотрібним обважуванням, з антабками, що гримлять.
Звичайно, такі рушниці підходили для самооборонних цілей і розважальної стрілянини, але були незручні на полюванні, та й виглядали там дивно. Тим часом люди, які вибрали водночас мисливські варіанти помп з короткими підствольними магазинами на 4–5 патронів, у дереві, найчастіше з гвинтівковими прицільними пристроями, змогли повною мірою переконатися, наскільки ця зброя зручна і невибаглива.
На українських мисливських форумах можна зустріти людей, які вже 15, 20 і більше років використовують помпові рушниці та нізащо не проміняють їх ні на двостволки, ні на напівавтомати. Не можна сказати, що ця група численна, але й зовсім нечисленною я її не назвав би.
У чому ж зручність полювання з помповою рушницею? Так, з помпи не вистрілиш дуплетом, як із двостволки. Так, вона дещо поступається у скорострільності самозаряджання. Але у помпи є і незаперечні переваги, які можна з повною підставою віднести до переваг.
Помпова рушниця навіть з найкоротшим магазином на чотири патрони буде кращою за двостволки на небезпечних.полюваннях, коли пара пострілів може виявитися недостатньо за відсутності часу на перезарядку.
Читайте матеріал "Фінська помпа"
Адже не просто так знамениті українські ведмежатники радили мисливцям брати на барліг дві рушниці. Другу рушницю слід було тримати поблизу, притуленим до дерева або кущів, щоб при нагоді можна було пустити в хід і його.
Як ми розуміємо, такі поради мали серйозні підстави. Але помпа на небезпечному полюванні якраз замінить дві двостволки, і, як знати, чи не збереже вам ця обставина здоров'я чи навіть життя.
Патрони для гладкоствольної зброї універсальні та різноманітні.
А ось самозарядку (хоч інерційну, хоч газовідвідну) помпа легко обійде у плані «всеїдності». Практично всі помпові рушниці невибагливі до патронів, стріляють і заводськими, і самокрутами. У разі осічки мисливець стандартним рухом цівки викидає неякісний патрон і продовжує стрілянину.
Неперезарядження і застрявання стріляної гільзи у вікні викиду у напівавтомата - річ не те що часто, але, скажімо так, має місце. А це — час, можливо — дорогоцінний… З помпою мені доводилося полювати в густому лісі, продиратися крізь кущі, пробиратися через буреломи — словом, експлуатувати її в найсерйозніших умовах, після чого вона чудово стріляла.
Навіть із гілочками, які невідомо як потрапили в ствольну коробку і забилися між її стінками і затвором. В аналогічній ситуації із самозарядною рушницею стрілянина навряд чи була б можлива, а помпа все пережувала і не поперхнулася. І якщо мова знову ж таки про небезпечні полювання, то я завжди вважаю за краще тримати в руках помпу, а не самозарядку.
Можна довго говорити про плюси і мінуси основних систем гладкоствольних рушниць, ібагато хто, хто прочитав цю статтю і не погодився зі мною, не проминуть навести свої контраргументи. Воно й зрозуміло, ця суперечка нескінченна.
Але наведу приклад. Широке поле, кілька стрільців, йде колективне полювання на фазану. Мисливець, що знаходиться метрів за 30 праворуч від мене, тримаючи самозарядну рушницю наперевагу, несподівано робить постріл у мій бік, а потім починає виправдовуватися, що випадково зачепив спусковий гачок, та й взагалі нещодавно перейшов з двостволки на напівавтомат і ще не встиг звикнути до того, що після пострілу перезаряджання відбувається сама собою.
Потрапи він у мене, ці пояснення були б зовсім недоречні, а ось те, що я не міг опинитися на його місці, т.к. перезаряджав свою помпу рухом цівки не після пострілу, а перед ним, я відзначив із задоволенням. Саме тому, що думав не лише про видобуток, а й про безпеку інших мисливців.
Те, що помпа дисциплінує стрілка і менш небезпечна для оточуючих на колективному полюванні, оскільки дозволяє до пострілу тримати патрон не в патроннику, а в підствольному магазині, — незаперечний факт. Не знаю, чи існує статистика нещасних випадків щодо систем гладкоствольної зброї, але впевнений, що помпа по цій частині серйозно відстає від двостволок і самозарядок у відсотковому співвідношенні.
На дореволюційному фото група українських мисливців, один із яких із помповим вінчестером. ФОТО З АРХІВУ ОЛЕКСАНДРА КУДРЯШОВА
Характерно, що найактивнішими хулітелями помпової зброї виступають ті, хто зроду ним не користувався і навіть не тримав її в руках. Всі їхні претензії до помпи взяті в основному з інтернету і розмов з такими ж «знавцями».
Їх, бачите, бентежить брязкіт цівки при перезарядці, але при цьому вони не мають претензій до брязкання затвора напівавтомата. І меніподобається, що при перезарядці цівкою стовбур відхиляється від мети, ніби з двостволкою після пострілу такого не відбувається.
Власне, вибір на користь помпи я зробив не тільки на основі власних висновків та певного досвіду полювання, а й простого тесту на точність. Двостволка-вертикалка CZ Mallard та самозарядна Beretta Urika серйозно програли в точності та купчастості помпі Remington 870, оснащеної гвинтівковими прицільними пристроями, яку я врешті-решт і залишив, продавши все непотрібне.
Маючи помпу у варіанті combo (з коротким кульовим та довгим дробовим стовбурами), я практично «охопив» для себе всі можливі полювання. Звичайно, помпа, як і будь-яка гладкоствольна зброя, не може того, на що здатна нарізна, але це вже зовсім інша тема.
Регулярно доводиться чути ту саму плоску гостроту про те, що помпова рушниця годиться лише для армії, поліції чи мафії. Я завжди жартую: мовляв, військові, поліцейські та злочинці не такі вже дурні, аби що застосовувати не будуть.
А якщо серйозно, то, наприклад, у Північноамериканському регіоні, мисливця частіше можна зустріти з помпою, ніж із двостволкою. І не тому, що вони там «тупі», як висловлюється один український письменник-сатирик, а просто американські мисливці, на відміну від радянських, мали вибір, і вони свій вибір зробили давним-давно.
Помпова рушниця, створена для полювання, стала застосовуватися повсюдно саме завдяки своїй надійності, що тільки говорить на його користь. І від широкого спектра застосування воно не втратило свого первісного призначення.
Гадаю, за океаном дуже здивувалися б, якби довідалися від українських колег, що багато хто блукає лісами з рушницями, не призначеними для полювання. Ну а нам треба радіти, що зараз навіть в умовах кризи та санкційнемає серйозного дефіциту зброї, як за часів СРСР, і кожен може придбати, нехай і на вторинному ринку, саме ту рушницю, яка її повністю влаштує. Було б через що сваритися!