Черапунджі - найдощливіше місце на планеті
В індійському штаті Мегхалая, який розташований на плато Шиллонг, на північ від кордону з Бангладеш, є найдощливіше місце на планеті:Черапунджі. Мегхалая на санскриті означає «притулок хмар». Місто Черапунджі розташоване на висоті 1300 м над рівнем моря, в мальовничих горах Кхасі. Він лежить на шляху мусонів, що приходять в Індію з південного заходу, прямо в середині лабіринту гір, який формує тут своєрідну воронку з хмар.
Середня кількість опадів у цій місцевості – 11,43 метри на рік, тобто щодня близько трьох сантиметрів. Але рекордна кількість випала у 1861 році – 22,98 метрів. Незважаючи на цей факт, племінна назва цього місця – Сохра, що в перекладі з кашмірської мови означає «неродючу, безплідну». І коли ви звернете на дорогу, що веде до містечка, то зрозумієте, що Кашміри не жартували - краєвиди навколо Черапунджі точно нагадують краєвиди з вестернів. Дорога тягнеться вздовж пустельної рівнини, і переривається лише групами каменів-монолітів, споруджених племінним народом як дар Богам за кожного новонародженого.
Жителі міста Черапунджі згадують 1994 рік, коли на черепичні дахи їхніх будинків випала рекордна за весь час спостережень кількість опадів — 24 555 мм. Однак не варто думати, що важкі хмари нависають над цим містом цілий рік. Коли природа трохи пом'якшується, і над околицями піднімається яскраве сонце, то над Черапунджі та навколишньою долиною повисає дивовижна по красі веселка.
Іноді гірська територія змінюється глибокими каньйонами. Розріз у землі настільки приголомшливий, що протягом сухого сезону складно уявити собі, як виглядає це місце у дощовий сезон, коли потоки дощу стікаються в море,стрибаючи по високих ущелин. Після дощів, дно каньйону виявляється усіяне густою рослинністю заввишки кілька метрів.
Життя тут можна визначити так: п'ять місяців майже безперервних злив змінюються сімома місяцями спекотного сухого сезону. Пакистанці та індійці знайшли спосіб вижити та керувати такими суворими природними умовами. Можливо один із найцікавіших варіантів пристосування – це вирощування «живих мостів з коренів дерев». Ці мости робляться з коренів спеціального дерева, спрямованих по певному дротяному каркасу, поки вони не набудуть форми мосту. Такий процес може тривати до 25 років, до того ж він потребує постійного догляду та уваги. Через гірську пустельну місцевість такі мости можна знайти в основному на дні каньйонів або в лісі.