ЦЕЛІАКІЯ ГЛЮТЕНОВА ЕНТЕРОПАТІЯ - Широкий вибір природних препаратів
Натуральні природні препарати, поряд зі спеціалізованим харчуванням, є найбільш ефективним способом збагачення вітамінами та мікроелементами
Косметичні засоби для догляду за тілом на основі натуральних рослинних компонентів
Прилади та масажери для нормалізації та підтримки біоенергетичного балансу в організмі людини, створені на базі системи принципів Східної медицини
ЦЕЛІАКІЯ ГЛЮТЕНОВА ЕНТЕРОПАТІЯ
Глютен - це білок, що міститься в пшениці, ячмені, вівсі, житі та продуктах, у складі яких є ці злаки.
Поширена симптоматика при цьому захворюванні – біль у животі, діарея, але в переважну більшість проявляються позакишкові симптоми. В осіб, схильних до целіакії, внаслідок впливу глютену організм розвиває аутоімунну реакцію, що стосується в першу чергу слизової оболонки тонкої кишки. Слизова оболонка тонкої кишки утворює величезну кількість ворсинок, чия головна функція полягає у збільшенні площі поверхні кишечника та підвищенні здатності кишечника вбирати поживні речовини та передавати їх у кров.
Запальна реакція призводить до пошкодження ворсинок тонкої кишки, іноді до сплощення епітелію, що вистилає ворсинки слизової оболонки. В результаті цього поверхня, що всмоктує, тонкою кишкою скорочується і стає неможливим адекватне всмоктування поживних речовин. Картина сплощеної слизової оболонки виявляється при ендоскопії, яку проводять для взяття біопсії тауточнення діагнозу целіакії
Целіакія лютенова ентеропатія - поширеність захворювання.
Раніше вважалося, що целіакії в основному схильні до дітей, але в останні роки, з появою більш специфічних і чутливих способів діагностики, стало зрозуміло, що глютенова ентеропатія також поширена серед дорослих. Передбачається, що існує генетична схильність до розвитку цього захворювання, оскільки воно часто зустрічається у членів однієї й тієї сім'ї. Ризик захворювання на целіакію глютеновою ентеропатією особливо високий у родичів першої лінії спорідненості і становить 10%, у однояйцевих близнюків збіг захворювання становить 75%.
За даними епідеміологічного дослідження, проведеного під егідою ESPGAN у 1992 році, поширеність целіакії становить 1:1000 населення. Найвищий показник був виявлений у Швеції (1:250) та найнижчий у Данії (1:4000). Ці результати суперечать більш раннім уявленням про поширеність захворювання, за якими вона становила 1:2500 населення.
Раніше хвороба діагностувалася переважно у дітей із шлунково-кишковими симптомами. У вісімдесяті та дев'яності роки минулого століття в ході дослідження з'ясувалося, що при целіакії є додаткові клінічні симптоми (наприклад, малорослість і анемія). Зі збільшенням віку пацієнтів, яким ставиться цей діагноз, також стало ясно, що багато випадків раніше не потрапляли в поле зору дослідників і не діагностувалися.
Згідно з цими даними, поширеність захворювання оцінюється сьогодні 1:300, причому у більшості пацієнтів захворювання протікає безсимптомно. Ці безсимптомні пацієнти виявляються в результаті скринінгових досліджень родичів хворих на целіакію та осіб з «асоційованою»патологією (наприклад, хворих на цукровий діабет, аутоімунними захворюваннями, синдромом Дауна).
Целіакія глютенова ентеропатія - клінічні прояви.
Основні клінічні шлунково-кишкові симптоми в дитинстві – діарея, біль у животі та здуття живота, блювання, втрата ваги, втрата апетиту, атрофія м'язів, дратівливість, відставання у розвитку. У дітей старшого віку та підлітків – діарея, порушене всмоктування поживних речовин, втрата ваги, біль у животі.
У переважної більшості целіакія проявляється позакишковими симптомами:
- анемією, особливо і натомість дефіциту заліза;
- Порушення менструального циклу або відсутністю менструації;
- низькорослість, випадання волосся;
- остеопенією, вторинною по відношенню до всмоктування кальцію та вітаміну D;
- атрофією м'язів через недостатність надходження в організм поживних речовин та порушеного всмоктування;
- периферичної нейропатії; ендокринними розладами;
- Шкірними захворюваннями, такими як герпетиформний дерматит;
Іноді проявляється лише один клінічний симптом, наприклад, низькорослість або рецидивна анемія, що ускладнює діагностику захворювання.
При целіакії у крові з'являються характерні антитіла. Антитіла до гліадину виникають і при інших захворюваннях, тому коли тести на ці антитіла показують позитивний результат, необхідно перевірити хворого на наявність антитіл, більш специфічних для целіакії. Це антитіла до ретикуліну та антитіла до ендомізії. Нещодавно виявлено ще один вид специфічних для цього захворювання антитіл – антитіла до трансглутаміназ.
Незважаючи на достовірність та високу специфічність цих досліджень крові, для уточнення діагнозу проводять біопсіюслизової оболонки кишківника. Біопсія проводиться на тлі звичного для пацієнта режиму харчування.
Дотримання безглютенової дієти до проведення біопсії слизової дванадцятипалої кишки - це неправильний крок, який може ввести в оману і утруднити діагноз пацієнта та призначення правильного лікування.
Уточнені критерії діагнозу целіакії глютенової ентеропатії:
- при проведенні біопсії тонкої кишки, на тлі дієти, що містить глютен, виявляється слизова оболонка.
- при дотриманні безглютенової дієти спостерігається значний клінічний ефект у бік покращення.
- підвищені показники антитіл на момент встановлення діагнозу та нормальні значення після початку дотримання безглютенової дієти.
Сьогодні класифікують целіакію за трьома підгрупами:
- клінічне захворювання, що проявляється у значному ураженні ворсинок слизової оболонки кишечника.
- слабка форма захворювання, яка не проявляється у симптомах, але при біопсії спостерігається ураження слизової оболонки кишечника.
- прихована, або потенційна форма целіакії, при якій немає клінічних ознак і пошкодження слизової оболонки кишечника, але є високий рівень антитіл.
Якщо початковий діагноз виявився невизначеним, або якщо він був поставлений дитині до двох років, необхідно знову пройти дослідження на чутливість до глютену. Мета повторного дослідження дітей – виключити чутливість до молока, тривалу діарею внаслідок гастроентериту, наявність лямблій, або інші причини ушкодження слизової оболонки та клінічні симптоми, гематурію у дітей різного віку. Дослідження на антитіла недостатньо чутливі до цієї вікової групи.
Дослідженняпроводиться у віці після шести років і до статевої зрілості. Дитині дають щонайменше 10 грамів глютену на день. Біопсію необхідно провести знову при повторній появі клінічних ознак або через 3-6 місяців після дослідження на чутливість до глютену, а також якщо є збільшення кількості антитіл.
Якщо пацієнт асимптоматичний та збільшення кількості антитіл не спостерігається протягом кількох років, потрібно продовжувати нормальну дієту та довгострокове подальше спостереження. Зростання кількості антитіл при нормальній біопсії кишечника може вказувати на приховану форму захворювання.
Целіакія глютенева ентеропатія - лікування.
Основний метод лікування при целіакії – безглютенова дієта. Чутливість організму до глютену носить постійний характер, тому дотримання суворої дієти як терапія і профілактика має тривати все життя. На початку терапії може знадобитися додавання в раціон харчування заліза, цинку та вітамінів. Трапляються випадки тимчасової непереносимості молочного цукру. При строгому дотриманні безглютенової дієти слизова оболонка кишечника швидко відновлюється. У пацієнтів, які не дотримуються дієти, ризик розвитку лімфоми підвищується у 25 разів.
У пацієнтів, які дотримуються безглютенової дієти принаймні протягом п'яти років, ризик злоякісного захворювання (будь-якого роду) такий самий, як у населення.
Рекомендації.
Заборонено вживати продукти, що містять:
- пшеницю (хліб, кондитерські вироби, макаронні вироби, кускус, маца…);
- ячмінь (пиво, крупи..);
БЕЗГЛЮТЕНОВА ДІЄТА.
Безглютенова дієта полягає у повній відмові від пшениці, ячменю та жита протягом усього життя. Також у підвищеній увазі до придбанихпродуктам харчування — щоб вони не містили компоненти у складі яких є вищезгадані злакові або була відсутня будь-яка можливість перехресного змішування при виробництві або транспортуванні продуктів харчування.
Початкові рекомендації.
- Призначення «натуральної» безглютенової дієти
- Вибір дієтолога та/або групи підтримки
- Проведення скринінгу недостатності заліза та фолатів
- Проведення дослідження щільності кісток (у деяких випадках)
- Якщо виявлено остеопороз, то призначення додатково вітаміну D та кальцію
- Проведення серологічного скринінгу для родичів першого та другого ступеня.
Дозволена їжа.
Найефективнішим лікуванням є строга безглютенова дієта протягом усього життя. Така дієта означає відмову від пшениці, жита та ячменю. Овес забезпечує безглютенову дієту, якщо він очищений і не змішаний з іншим зерном (навіть мінімальною кількістю пшениці, жита та ячменю), він може безпечно вживати більш ніж 95 % пацієнтів. Звичайне м'ясо, риба, рис, фрукти та овочі не містять глютен.
Список дозволених продуктів.
У безглютеновій дієті міститься мало волокон. Необхідно вживати їжу з великою кількістю волокон, що містяться в цільному рисі, маїсі, картоплі та достатньо овочів. Необхідно коригувати певний дефіцит дієти в залозі, фолієвій кислоті, кальцію та вітаміну В12.
Причини персистенції симптомів.
- Проковтування глютену за недбалістю або безтурботністю (є найбільш частою причиною)
- Вміст глютену в безпечних на перший погляд продуктах. Наприклад, деякі виробники звичайного шліфованого гороху вказують, що їх продукт може міститисліди глютену. Швидше за все глютен потрапляє в деякі крупи та насіння безпечних продуктів при шліфуванні та видаленні оболонок насіння, так як для обробки різних насіння (що містять і не містять глютен) використовується одне обладнання, в результаті чого борошняний пил, наприклад від пшениці, може потрапити на горох, рис та інші продукти.
- Неправильна діагностика
- Непереносимість лактози чи фруктози
- Недостатність підшлункової залози
- Мікроскопічний коліт
- Надмірне зростання бактерій
- Колагенові коліти або колагенова спру
- Синдром роздратованої кишки
- Виразкова поразка худої кишки
- Асоційована з ентеропатією Т-клітинна лімфома
- Рефрактерна ціліакія
Три останні стани можуть вважатися ускладненнями довготривалої Целіакії.
Прогнози та ефекти дієти.