Боюся будувати нові серйозні стосунки
Вітаю! Мені 27 років. Дітей немає. Півтора роки тому дружина мені сказала, що не любить мене та хоче подати на розлучення. З нею ми зустрічалися два роки, а потім прожили у шлюбі два роки. Як я не намагався примиритися з нею, нічого не виходило. Я дуже розлютився на неї через її байдужість і холоднокровність. Почав спілкуватися (переписуватись) зі старою знайомою. Десь через місяць ми почали зустрічатися. Але в цей момент я не був розлучений, чекав на призначену дату розлучення. У день розлучення дружина запропонувала не розлучатися і, швидше за все, хотіла помиритися. Але я твердо вирішив, та ще був злий на неї. Як пізніше з'ясувалося, вона хотіла просто налякати мене цим розлученням. Загалом ми розійшлися офіційно. Я також продовжував зустрічатися зі своєю старою знайомою. Але не довго вона пішла від мене, і причина була в ній, нібито вона не була готова до відносин. Весь цей час я дуже багато пив. Минуло чотири місяці, і ця стара знайома повернулася до мене, і ми знову почали зустрічатися. Зустрічалися 3 місяці, і вона знову мене покинула. Зі словами, що «вона не зможе мене полюбити, і те, що вона заплуталася, чи потрібні їй стосунки чи кар'єра». Після цього я був просто розбитий, також продовжував багато пити, спати з різними дівчатами. Загалом вести такий спосіб життя. Це тривало доти, доки я не почав зустрічатися з дівчиною. На сьогоднішній день я перебуваю у стосунках із нею. Але після того, що зі мною сталося, я боюся будувати серйозні стосунки. Є якийсь страх, страх. Не впускаю повністю людину у своє серце та життя. Став егоїстичним, проводжу частіше з друзями, ніж з нею. Не приділяю належної уваги. Хоча моя дівчина мені подобається, закоханий у неї. Через мою таку поведінку ми часто лаємося. Іноді доходить до того, що ось-осьрозлучимося. Але цього не хочу, я тримаюся за неї. Від батьків приховую ці стосунки, бо так само боюся за їхнє переживання (моє розлучення мама дуже болісно перенесла). Можете підказати, що зі мною? Як із цим поборотися? Я заплутався. Може мені не потрібно будувати поки що жодних серйозних стосунків? Чи може це наслідки розлучення з дружиною чи частих розлучень?
Автор питання: Ілля Вік: 27
На запитання відповідає психолог.
Давайте проаналізуємо все, чим Ви поділились у листі. Це буде погляд на ситуацію в іншій площині. Висновки зробите самі, коли поміркуєте над питаннями по тексту.
Ви пишіть: «Півтора року тому дружина мені сказала, що не любить мене та хоче подати на розлучення. З нею ми зустрічалися два роки, а потім прожили у шлюбі два роки.
Запитання: Напевно вона сказала, що ВЖЕ не любить Вас? Вона за Вас хіба за розрахунком виходила заміж? Для дівчини витратити 4 роки життя на «нелюбов» надто велика розкіш.
Ви пишете: «Як я не намагався помиритися з нею, нічого не виходило. Я дуже розлютився на неї через її байдужість і холоднокровність. Почав спілкуватися (переписуватись) зі старою знайомою. Десь через місяць ми почали зустрічатися. Але в цей момент я не був розлучений, чекав на призначену дату розлучення. »
Питання: Ви не домовляєте про причину її холодності та байдужості. Для чого Ви хотіли помиритись з жінкою, яка нібито Вас не любила, тільки тому, що вона дружина? Навіщо люди вступають у подружні відносини? А Ви навіщо одружилися? Ви шукаєте причину своєї зради не в собі, а в інших. Хіба самодостатня, доросла людина, перекладатиме відповідальність за свої вчинки на того, хто висловлює свої почуття не так, як їй хочеться?
Ви пишіть: «У день розлучення дружина запропонувала не розлучатися і швидшевсього, хотіла помиритись. Але я твердо вирішив, та ще був злий на неї. Як пізніше з'ясувалося, вона хотіла просто налякати мене цим розлученням. Загалом, ми розійшлися офіційно.
Запитання: На що Ви були злі? Може він? Тобто змінюєте Ви і ставите у провину жінці те, що вона не виражає радості, коли вона не бажає ділити подружню постіль з іншими? Ви змогли б з легкістю поставитися до інших чоловіків у житті Вашої дружини? Вам зараз байдуже з ким вона і як склалося її життя без Вас, що Ви відчуваєте при думках про неї? Якщо Вам байдуже, це Ви ніколи її не любили, а не вона Вас. Визнайте собі, що Ваш шлюб був помилкою і добре, що Ваша дружина подала на розлучення, давши тим самим Вам обом побудувати стосунки в коханні. Для цього треба зрозуміти для себе, що таке кохання, згадати, коли Ви СЕРЦЕМ торкалися цього почуття? Чим кохання відрізняється від закоханості? Чи можливо любити людину і не поважати, як особистість?
Ви пишіть: «Весь цей час я дуже багато пив. Минуло чотири місяці, і ця стара знайома повернулася до мене, і ми знову почали зустрічатися. Зустрічалися 3 місяці, і вона знову мене покинула. Зі словами, що «вона не зможе мене полюбити, і те, що вона заплуталася, чи потрібні їй стосунки чи кар'єра». Після цього я був просто розбитий, також продовжував багато пити, спати з різними дівчатами. Загалом вести такий спосіб життя. Це тривало доти, доки я не почав зустрічатися з дівчиною.»
Питання: Згадайте Ілля, яким Ви були до того, як одружилися? Про що мріяли, як бачили своє майбутнє? ВИ в жінках шукайте опору собі чи самі є опорою? Чи можливі гармонійні стосунки, якщо вони будуються на такій основі, як потреба? Що Ви за людина, коли поряд немає дівчини, навіщо живете? Ви хочете кохання, а самі її датине готові через незрілість своєї особистості? Одна з головних якостей зрілого чоловіка з неспотвореним уявленням про обов'язок — це тримати слово. Чи часто Ви саме так робили? Або взагалі волієте не давати слово?
Ви пишіть: «На сьогоднішній день я перебуваю у стосунках із нею. Але після того, що зі мною сталося, я боюся будувати серйозні стосунки. Є якийсь страх, страх. Не впускаю повністю людину у своє серце та життя. Став егоїстичним, проводжу частіше з друзями, ніж з нею. Не приділяю належної уваги. Хоча моя дівчина мені подобається, закоханий у неї. Через мою таку поведінку ми часто лаємося. Іноді доходить до того, що ось-ось розлучимося. Але я цього не хочу, я тримаюся за неї.
Запитання: Ви боїтеся відповідальності. Часто говоріть про страх, страх. Уявіть Ілля, що завтра Вам 50 років? Що до цього часу має бути у Вашому житті (напишіть цілі)? Що для цього треба зробити? Якщо дії та відповідальність за них здаються Вам непосильною працею, то Ви не стали егоїстом, а є ним. Ваша поведінка сприймається як образи розпещеної дитини. Безумовною любов'ю люблять тільки мами своїх діток, а у відносинах дорослих людей кохання – це важлива складова, яка не існує без взаємної турботи, взаємної віддачі, взаємного розуміння та самовдосконалення, тобто люди підтримують один одного в духовному, професійному, творчому зростанні.
Ви пишете: «Можете підказати, що зі мною? Як із цим поборотися? Я заплутався. Може мені не потрібно будувати поки що жодних серйозних стосунків? Може це наслідки розлучення з дружиною чи частими розставаннями?»
Особисто моя думка, що потік стосунків без осмислення попередніх невдач не призведе до зміни у сценарії стосунків із жінками. Тобто треба якимось чиномвискочити з повторюваних дій. Як це зробити? Змінити ставлення до життя, робити усвідомлені вчинки, дорослішати. Можна переїхати, змінити оточення. Провести «інвентаризацію» своєї особистості: які у Вас сильні якості-це те, на що треба спиратися у вирішенні завдань, які Ви поставите перед собою, уявляючи своє майбутнє, про яке я запропонувала Вам подумати вище за текстом. Які недоліки є, і Ви розумієте, що це завадить Вам стати таким, яким Ви бачите себе у 50 років? Боротися з ними не треба, чи треба зрозуміти, що вони замінюють? Можливо, вони сповнюють сенс життя, яке Ви поки що не встигли оцінити, як дар, який дає Вам можливість для самореалізації? Почитайте на нашому сайті мою статтю «Хто Я….», починайте шлях до себе, і тоді Ви зможете бути успішним на шляху до інших.