Бітянова Марина, Гасло на транспаранті, Журнал «Шкільний психолог» № 15
Почну з резюме: конференція у Санкт-Петербурзі, безсумнівно, відбулася. Принаймні особисто для мене. Почуттів та нових думок — безліч. Але почуття, скажу чесно, суперечливі та складні. Спробую поділитися найважливішими з них.
ДІАЛОГА НЕ ВИЙШЛО
Насамперед мене не залишає дивне відчуття незручності. Наче я з кимось вчинила не дуже добре. Походження цього почуття пов'язане ось із чим: я на конференції ґрунтовно «підживилася» новими ідеями, «осяялася» парочкою-іншою інсайтою, чим, природно, дуже задоволена. А ось шановні пітерські колеги нічого не дізналися ні про ці мої нові думки, ні взагалі про те, що я знаю, думаю і роблю з приводу психологічного супроводу. І сталося це не тому, що я жадібна. Просто мені не надали такої можливості. Конференція була побудована у стилі презентації. Нам показували, щедро ділилися тим, що є. Але нас не чули. Ми були гостями на парадному обіді, а не співрозмовниками та колегами. Питання часто сприймалися як каверза і провокація; роздуми та незгода - як критика; здивування – як іронія чи глузування. Діалогу не вийшло, втратили через це все, але найбільші втрати зазнали, на мою думку, саме господарі конференції.
Перебудова, прискорення, супровід.
ЦИБУЛЬНА ПІДМІНА
Супровід - термін, що досить широко поширився країною. Можна скільки завгодно сперечатися про його походження і про те, хто ввів його першим (я давно відмовилася від участі в цих безглуздих дебатах), але факт безперечний: сьогодні ідея супроводу має не одне і не два, а кілька конкретних втілень. Ідеологічно, ціннісно вони близькі, але в рівні змісту і більше технологій вони відрізняються другвід друга. На конференції ж мала місце бути лукава підміна (можливо, з боку організаторів, що проводиться несвідомо): супровід як такий, як підхід до психолого-педагогічної роботи в освіті, було прирівняно до моделі, що впроваджується в Санкт-Петербурзі. А оскільки в цьому місті нині впроваджується бельгійська модель ПМС-центрів, що адаптується (на ходу), то всеукраїнська конференція з супроводу і була присвячена обговоренню процесу впровадження цієї моделі. На жаль, цей факт якщо і мав на увазі, то замовчувався, в цьому і полягає лукавство. Говоримо про супровід — маємо на увазі конкретну (та ще й запозичену) модель. Але говоримо про супровід! У мене, якщо чесно, періодично виникало тяжке почуття внутрішньої роздвоєності. Доводилося час від часу нагадувати собі: «Марино, це говорять не про твій супровід, а про їхнє, санкт-петербурзьке, у твоєму супроводі все по-іншому». Звичайно, я уявляла все по-іншому. Я розуміла, що більшість конференції, природно, буде присвячена вивченню досвіду роботи Санкт-Петербурга. Це нормально. Але я очікувала, що буде можливість співвіднести підходи, побачити їхню подібність, проаналізувати існуючі розбіжності, щоб дійти якоїсь згоди. Цього не сталося, і в результаті я особисто стоять перед певним вибором. У підсумковому документі сказано, що «супровід дітей стає невід'ємним елементом гуманізації системи освіти України», що «турбота про розвиток системи супроводу має стати одним із пріоритетних завдань» тощо. А я так і не знаю, про який супровід йдеться, що під цим мається на увазі. Якщо це модель, побачена мною у місті на Неві та у фільмах про ПМС-центри у Фландрії, то вона мені не близька, я не хочу піклуватися проїї повсюдне впровадження. Якщо не вона, то що саме? Який супровід ми впроваджуватимемо в освітній простір України?
ВІД ІДЕОЛОГІЇ ДО ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ
- цінностей супроводу; — цілей та завдань супроводу; - змісту супроводжуючої роботи; - технологій супроводу; - організаційної та управлінської моделі.
У цьому випадку є шанс створити систему роботи, в якій не буде розриву між тим, що заявляється на рівні ідеї, і тим, якими діагностичними програмами, що розвиваються, користуються співробітники центру на практиці.
ДАВАЙТЕ, НАРЕШТІ, ПОГОВОРИМО!
Схоже, що ще рано влаштовувати презентації. Саме час розмовляти, обговорювати та знаходити спільну мову. Якщо ми не хочемо, щоб чудова ідея, яка дорога багатьом з нас у своїх ціннісно-смислових підставах, була вихолощена та похована. Потрібні робочі семінари, ділові конференції для обговорення наших проблем та знахідок, зіставлення наших поглядів. Перш ніж крупно і розмашисто писати на наших професійних прапорах слово «супровід», давайте розберемося, що це таке, навіщо воно нам і дітям і як воно виглядає в реальності, у нашій щоденній практиці.
Марина БІТЯНОВА, кандидат психологічних наук