БЕЗ «СОПЛІВ НА ГЛЮКОЗІ»
Син худрука симбірської драми Максим Копилов знайшов у Москві свою «Чайку»
Перший раз на професійну сцену Максим Копилов вийшов у шість років. Його батькові — мистецькому керівнику Ульянівського облдрамтеатру Юрію Копилову — для вистави «Медея» знадобилися діти — дівчинка та хлопчик. Тоді Максим навряд чи думав про продовження театральної династії своєї сім'ї. Але 2000-го так само, не замислюючись, вступив до української академії театрального мистецтва. Ще через п'ять років родина Копилових-Гаврилових (мама Максима — головний режисер Ульянівського обласного театру ляльок, старший брат — директор того ж театру) отримала ще й дипломованого актора. Оцінити роботу Максима Копилова у Московському обласному державному камерному театрі ульянівська публіка змогла нещодавно під час театрального фестивалю «Ліцедей»
— Після дембелю я відмовився від пропозиції залишитись у Театрі української армії, — розповів Максим «НГ». — Режисер Ювеналій Калантаров, який поставив в Ульяновську «Обломова», виявився знайомим із художнім керівником Московського обласного камерного театру Валерієм Якуніним і запропонував мені здатися туди. Я готувався до серйозного іспиту-прослуховування. Але все обмежилося 40-хвилинною розмовою із Валерієм Івановичем. І ось уже три роки я у цьому театрі. Здебільшого граю негативних персонажів, усім усе псую на сцені. І мені це подобається. Не люблю, як казав один із моїх педагогів Михайло Скандаров, «розводити соплі на глюкозі». Допомагаю моїм педагогам у РАТІ зі студентськими спектаклями. Якось вони мені запропонували зіграти старшину Васкова у виставі за повістю «А зорі тут тихі». Я був у шоці. Який із мене Васков із моєю неслов'янською зовнішністю?! Але вийшло. І зараз прийняв пропозицію з тієї ж РАТІ зіграти Треплева вчехівській «Чайці».
У камерному театрі Максим грає і в дитячому вестерні «Вождь червоношкірих» по О'Генрі, і у дорослих виставах: «Сорочинський ярмарок», «Нічний переполох», «Піфагор, або Дівчина ціною чотири воли». До речі, останній йшов в Ульяновську, коли Копилов-старший ще не був художнім керівником театру, а Копилов-молодший тільки-но з'явився в «проекті». Репетирує у новій постановці театру «Гуляти українською…». З кіно у Макса складніше, хоча у кількох серіях телепроекту «Зрозуміти. Вибачити» на Першому каналі він таки засвітився. Здавалося б, повернись він до Ульяновська, до театру до батька, і все було б у нього в шоколаді. Але...
— Повернутись, звісно, можна, але не артистом, — вважає Максим. — Батько запропонував мені спробувати повчитися на режисера. Але витрачати на це ще п'ять років я не згоден. Наразі шукаю дворічні заочні режисерські курси. Тільки після цього готовий скласти гідну зміну Юрію Семеновичу Копилову в симбірській драмі. Є ще одна причина, через яку я остерігаюсь повернення до Ульяновська. Батько завжди вів мене життям, вважав своїм обов'язком виховувати мене. І сьогодні у 26 років я для нього все ще дитина, яку треба повчати та контролювати. Поки я в Москві, йому це робити важче (посміхається. — Прим. авт.). А ось у плані творчості Юрій Семенович ніколи не чинив на мене тиску. Бачив багато моїх спектаклів, але максимум, що собі дозволяв, — дати мені пару професійних порад, поблажливо посміхаючись. І жодної серйозної критики.
— Наш театр — на дотації уряду Московської області, — продовжує він, — і тому, як усі бюджетники, кризу ми зазнали сповна. Кілька місяців посиділи без зарплати, коли минулого року помічник губернатора Підмосков'я Бориса Громова, прихопивши бюджетні гроші, втік уневідомому напрямку. Наразі зарплату нам урізали практично вдвічі, тож доводиться підробляти і на монтуванні декорацій. До того ж, обласний уряд дає гроші тільки на зарплату. Для постановки нових вистав театру доводиться викручуватися самотужки чи залучати спонсорів. Це, в тому числі, причина, через яку в Москві я поки не візьмуся за режисуру... Якщо ж говорити про Ульяновськ, то ностальгію до непроханої скупої чоловічої сльози тут я відчуваю лише за лаштунками театру, де пройшла значна частина мого дитинства.
— А як же зустрічі з однокласниками у якомусь «заповідному» місці?