Бажання отримати досвід роботи за кордоном у мене залишалося ще з часу навчання в Англії.
— Чому ти вирішив вступити до магістратури МІЕФ? Як ти дізнався про програму?
— Про продовження навчання я почав замислюватись на четвертому курсі бакалаврату. Я навчався на економічному факультеті Новосибірського державного університету та розглядав різні варіанти з продовженням навчання в магістратурі як в Україні, так і за кордоном у Європі. Європейські програми, які відповідали моїм бажанням, коштували досить дорого і на них майже не поширювалися програми грантів, а кредит на навчання я брати не хотів. У свою чергу, магістра МІЕФ задовольняла всім моїм вимогам. У результаті я отримав знижку, яка частково покриває вартість навчання. Ми порадилися з батьками і вирішили, що за таку програму рівень оплати більш ніж прийнятний.
Первинне уявлення про магістратуру я здобув, вивчаючи сайт ВШЕ. Мені все сподобалося, але спочатку здалося, що вступити на програму буде дуже складно. Однак перед Новим роком до Новосибірська, в рамках дня відкритих дверей магістратури МІЕФ, приїхала випускниця НГУ Саша Лемза, яка на той час навчалася вже на другому курсі магістратури. Вона розповіла про саму програму та про можливості надходження. Після спілкування з нею надходження стало здаватися хоч і складним, але вже реальним завданням. Власне, саме зустріч із Сашком і стала вирішальним фактором, який вплинув на моє рішення надходити на МІЕФ, за що їй окреме спасибі.
— Що в процесі підготовки до вступу здалося тобі найскладнішим?
— Найскладнішою, мабуть, була співбесіда. Інформація про те, що на тебе може чекати на співбесіді, була досить загальною, тому доводилося бути готовим до всього, як наслідок виник.питання правильної розміщення пріоритетів. Я у своїй підготовці наголосив на математиці, освіживши знання відповідних дисциплін.
В принципі, підготовка до TOEFL (я здавав саме його, а не IELTS) теж досить трудомістка, але тут завдання, за великим рахунком, вже механічне і просто вимагає належного часу, зусиль та знайомства зі структурою та форматом іспиту.
— Які запитання тобі ставили на співбесіді?
— На співбесіді ставили базові питання з математики: основні визначення та розуміння того, як це використовується у вирішенні завдань (самих завдань при цьому не було). Також мені ставили питання з усіх дисциплін, з яких я мав четвірки в дипломі, а їх було досить багато. Було кілька питань щодо економічної інтерпретації поточних подій. Зокрема, запитували про причини кризи в Греції, яка на той момент активно розвивалася, а також про деякі особливості економіки України.
— Що ти ввімкнув у портфоліо?
— Чи було важко вчитися після НГУ?
- Було непросто. Але взагалі, якщо говорити про складність, то тут багато залежить не стільки від здібностей людини та її базової підготовки, скільки від того, якого результату вона в результаті хоче досягти. Я дуже хотів поїхати на Літню школу до Лондонської школи економіки, тому для мене було важливо показувати стабільно високі результати навчання. Це було нелегко, але вкрай корисно з погляду самодисципліни. Основні труднощі були на першому семестрі з математикою, коли ми проходили варіаційне літочислення та оптимальне управління. Тут були потрібні досить глибокі знання математичного аналізу та диференціальних рівнянь, чим особисто я похвалитися не міг. Модуль за стохастичним аналізом, навпаки, дався досить легко, такяк він ґрунтується на знаннях теорії ймовірностей, яку на економічному факультеті НГУ викладають дуже добре.
— Багато студентів магістратури МІЕФ як навчальні асистенти ведуть семінари в бакалавріаті. Чи був у тебе такий досвід?
— Я не викладав, але перевіряв домашні роботи студентів першого курсу бакалаврату зі статистики. Досвід був вкрай цікавий, бо починаєш розуміти, як викладач бачить та оцінює студентські роботи. Відразу видно, хто в когось списав, до глибини душі вражають деякі помилки та інші моменти. Після цієї роботи я став з більшим співчуттям ставитися до роботи викладачів (посміхається).
— На другому курсі ти отримав змогу навчатися у магістратурі Essex Business School. У чому основна відмінність навчання у Великій Британії та в Україні?
— Я сказав би, що основних відмінностей дві. По-перше, на мій погляд, у британській традиції набагато більший акцент робиться на змістовну інтерпретацію того, що вивчається, тоді як в українській традиції на перший план виходять технічні навички (висновки формул, проведення розрахунків). По-друге, у Британії не прийнято сильно навантажувати студентів (мова про аудиторне навантаження — лекції та семінари). Навчання там вважається набагато індивідуальнішим процесом, ніж у нас, при цьому суб'єктивну складову під час контролю знань намагаються звести до мінімуму.
— Хто та які курси вам читав?
— Хто разом із тобою навчався?
— Більшість моїх однокурсників була з Китаю, але це зараз досить стандартна ситуація як в Англії, так і в США. Але загалом були люди з усього світу (Бразилія, Нігерія, Мексика, Греція), причому власне громадян Великобританії було досить мало. З погляду бекграунду також були зовсім різністуденти: хтось йшов одразу після бакалаврату, хтось уже після того, як здобув певний досвід роботи, для когось це була перша економічна освіта, хтось продовжував після бакалаврату на економічному факультеті. Середовище було дуже різнорідним, що робило навчання ще цікавішим.
— Чому було присвячено твою магістерську дисертацію?
— Багато в чому тема продиктована вибором викладача в Essex Business School. Я дуже хотів писати у нашого викладача методами емпіричних досліджень професора Ніла Келларда (Neil Kellard). А він, своєю чергою, займався вивченням ринків біржових товарів (commodities). В результаті тему я вибрав із цієї сфери. Якщо конкретніше, я вивчав особливості ринку металів (як дорогоцінних, так і промислових) до і після Фінансової кризи 2007-2008 року. Попередні результати були досить цікаві, але для їх підтвердження необхідно було продовжити дослідження та використовувати складніші методи аналізу даних.
— Ти хотів залишитись за кордоном вже після закінчення магістратури чи планував повернутися в Україну?
— Після повернення в Україну ти працював у компанії «Мегафон». Чим ти там займався?
— У «Мегафоні» я займався проектами у сфері стратегії. Завдання зазвичай зводилися до координації діяльності інших підрозділів та аналітичної підтримки прийняття рішень. Зокрема, я мав великий проект з аналізу бізнес-процесів одного з напрямків роботи компанії, який згодом переріс у трансформацію її організаційної структури.
Звичайно, це далеко не єдине, чим доводилося робити. Досить багато завдань було пов'язано з аналізом ринків та оцінкою перспектив нових продуктів, а також з підготовкою різних аналітичних матеріалів для порадидиректорів та топ-менеджменту. Перші півроку я взагалі займався стратегічним плануванням — брав участь у розробці цілей філій з різних напрямків. Тоді я постійно будував фінансові моделі у Excel. Пізніше моїми основними робочими інструментами стали Power Point та Outlook.
З одного боку, це не надто перетинало те, що я вивчав у магістратурі. За великим рахунком, всі рішення приймалися на підставі здорового глузду і підкріплювалися розрахунками, які зазвичай не вимагали навіть найпростіших знань у галузі математичного аналізу (хоча іноді їх все одно доводилося застосовувати). З іншого боку, я в принципі бачу основний зміст будь-якого навчання не в конкретних знаннях, а в тому, який спосіб мислення формується в процесі навчання, і те вміння аналізувати інформацію, яке формується в МІЕФ, мені дуже допомагає зараз. Коли на будь-яке рішення дивишся не лише з точки зору cost-benefit, а й action-response, це сприяє значному покращенню результатів.
— Як вийшло, що ти таки вирішив продовжити кар'єру за кордоном?
— За час роботи у стратегії у мене виникло відчуття, що мені не вистачає, якщо можна так сказати, досвіду роботи «на передовій». Під «передовою» я маю на увазі ті напрямки діяльності, які створюють фінансовий результат компанії, тобто підрозділи, що відповідають за продажі, створення продуктів і забезпечення інфраструктури для функціонування бізнесу. Тому я почав шукати позиції такого плану, і першорядним тут було саме бажання змінити рід діяльності. Шукав я цілеспрямовано в секторі IT та телекомунікацій, бо вважаю його найцікавішим та найперспективнішим для себе.
Я не обмежував свій пошук українськими вакансіями, але за кордоном свідомо шукав позиції,вимагають знання української мови, оскільки на такі посади в Європі простіше влаштуватися (очевидно, що здобувачі з України мають серйозну конкурентну перевагу перед громадянами ЄС). Бажання здобути досвід роботи за кордоном у мене залишалося ще з часу навчання в Англії, але в даному випадку це не було ключовим фактором при ухваленні рішення.
Микита Крильников, спеціально для МІЕФ НДУ ВШЕ