Анатомо-гістологічне будова та функції періодонту у різні вікові періоди - Презентація
Презентація:«Анатомо-гістологічне будова та функції періодонту в різні вікові періоди». Автор: . Файл: «Анатомо-гістологічне будова та функції періодонту у різні вікові періоди.ppt». Розмір zip-архіву: 3089 КБ.
Анатомо-гістологічне будова та функції періодонту в різні вікові періоди
Анатомо-гістологічне будова та функції періодонту в різні
вікові періоди. Етіологія та патогенез періодонтиту. Класифікація. Клініка, діагностика та диференціальна діагностика періодонтиту у дітей.
Кафедра дитячої стоматології К.мед.наук, доцент Гевкалюк Н.О.
Як відомо, у людини зуби з'єднані з кістками щелепи за допомогою
своєрідного синдесмозу - періодонта, що є своєрідним сполучнотканинним утворенням, яке заповнює простір між коренем і внутрішньою стінкою альвеоли. Ширина цього простору – періодонтальної щілини – коливається від 0,15 до 0,4 мм.
Тканини періодонту - складові тканин пародонту - мають
мезенхімальне походження. Тканини пародонту починають розвиватися в період внутрішньоутробного періоду розвитку, і надалі відбувається постійна структурна та функціональна перебудова
Розвиток тканин пародонту відбувається у міру прорізування зубів. Поруч із розвитком кореня зуба відбувається формування периодонта, альвеолярного відростка. Завершується їхня морфологічна освіта через 6 міс. - 1 рік після остаточного формування кореня зуба. У період змінного прикусу тканини, що оточують тимчасові зуби, змінюються у зв'язку із зростанням щелепи та прорізуванням постійних зубів. Після прорізування зубів топографо-анатомічні співвідношеннятканин пародонту мають більш постійний характер.
Між організованими волокнами періодонту розміщено основну речовину
пухкої сполучної тканини, клітини, кровоносні судини та нерви періодонту. Основна речовина періодонту містить до 70% води, що, на думку А. Я. Катца, дозволяє періодонтові рівномірно розподіляти жувальний тиск по стінках альвеоли. Крім того, у ній міститься ряд клітин, характерних для сполучної тканини.
Найчисельнішими клітинами є фібробласти, функція яких пов'язана з утворенням волокон періодонту, тому вони зазвичай розташовані вздовж основного напрямку пучків волокон. Фібробласти також продукують еластин, глікопротеїни, глікозамінглікани та інші компоненти основної речовини сполучної тканини. Ці клітини, можливо, є найактивнішими клітинами, які, особливо при запаленні, набувають також функції фагоцитозу.
Важливим клітинним компонентом періодонту є
малодиференційовані мезенхімні клітини. Вони розміщуються переважно навколо кровоносних судин і в разі потреби можуть диференціюватися у фібробласти, остеобласти та цементобласти. Ці перетворення відбуваються постійно, оскільки під час функціонування зубів частина клітин гине та замінюється новими. Уздовж поверхні альвеолярної кістки в періодонті розміщуються в незначній кількості остеобласти, а вздовж поверхні цементу – цементобласти. Їх кількість збільшується при резорбції або відкладення нової альвеолярної кістки та цементу, наприклад, під час ортодонтичного переміщення зубів.
Спостерігаються також і клітини крові, які мігрують у періодонт із кровоносних судин, - це еритроцити, поліморфноядерні лейкоцити, лімфоцити, рідше зустрічаються плазматичні клітини татканинні базофіли, моноцити та макрофаги.
Розсмоктування кореня тимчасового зуба в області резорбції (зазначено
стрілкою). Помітні лагуни та багатоядерні остеокласти (по W. Bargmann, 1967): 1 - осередок, 2 - періодонт, 3 - цемент, 4 - дентин, 5 - пульпа.
Основним компонентом періодонту є впорядковані пучки щільної
фіброзної сполучної тканини, що складається з тісно переплетених між собою колагенових волокон. Вони у великій кількості натягнуті між альвеолярним відростком і цементом кореня і мають звивистий (S-подібний) напрямок. У різних відділах періодонтальної щілини пучки волокон мають різне розміщення. У країв зубної альвеоли вони натягнуті майже в горизонтальному напрямку, утворюючи циркулярну зв'язку зуба (ligamentum circulare dentis).
Основні волокна циркулярної зв'язки різні за розмірами та орієнтацією,
вони займають простір сполучної тканини, що прилягає до ясенного епітелію та коронкового краю гребеня альвеолярного відростка щелеп. Циркулярну зв'язку зуба утворюють різні пучки волокон: зубо-ясенні (цементодесневые), альвеолодесневые, циркулярні, зубоперіостальні (цементоперіостальні) і транссептальні.
Зубодесневые волокна виходять із пришийкового цементу, косо проходять
через власну платівку слизової оболонки ясен і закінчуються у вільній частині ясен. Альвеолодесневые пучки волокон прикріплені до гребеня альвеолярної кістки, в косому напрямку проходять через власну платівку ясен і закінчуються у вільній частині. Циркулярні волокна концентрично розміщені у вільній частині ясен навколо шийки зуба.
Функції періодонту:
Найважливішою функцією періодонта є фіксація зубів у кістках щелеп, що забезпечується добре вираженими пучками.колагенових волокон періодонту. звивистий хід яких дозволяє зубу виконувати мікроекскурсії у лунці. Періодонт є надійним бар'єром, що захищає організм від проникнення різних шкідливих агентів (мікроорганізмів, токсинів та ін.). Важливу роль цьому грає циркулярна зв'язка зуба. Наявність великої кількості рідини в періодонті (до 60%), колоїдів міжтканинних щілин і клітин, значний обсяг судинних і волокнистих структур дозволяє періодонту виконувати функцію, що амортизує, і витримувати значний жувальний тиск. Велика кількість і густа мережа кровоносних судин надають періодонту трофічну функцію по відношенню до твердих тканин зуба. Наскільки важливою є ця функція періодонту, свідчить той факт, що навіть депульповані зуби можуть тривалий час успішно функціонувати. Сенсорна функція періодонту обумовлена його багатою іннервацією, завдяки чому він є ніби органом чуття зуба, що забезпечує повноцінну функцію жування.
Дитячому стоматологу часто доводиться зустрічатися з тяжкими
ускладненнями карієсу зубів – гострим та хронічним періодонтитом. І що гірше організована санація, то частіше діагностуються запальні захворювання періодонту. Дитячий стоматолог повинен знати особливості періодонта несформованого зуба, в якому періодонт тягнеться від шийки зуба до частини кореня, що сформувалася, де зливається із зоною росту і знаходиться в контакті з пульпою кореневого каналу.
У міру формування кореня зменшуються розмір паросткової зони
апікального отвору та контакт з пульпою, але збільшується довжина періодонтальної щілини. Після закінчення розвитку верхівки кореня ще рік продовжується формування періодонту. У міру розсмоктування кореня молочного зуба довжина періодонтальної щілини зменшується і зновузбільшується контакт періодонту з пульпою та губчастою речовиною кістки.
Етіологія періодонтиту
– Інфекційний фактор Одна з головних причин виникнення періодонтиту – мікрофлора, коли мікроби, їх токсини, біогенні аміни, що надходять із запаленої некротизованої пульпи, поширюються на періодонт. Періодонт у дитини представлений більш пухкою сполучною тканиною, містить велику кількість клітинних елементів та кровоносних судин, що робить його реактивнішим при впливі несприятливих факторів. Запалення періодонту розвивається, насамперед, внаслідок порушення кровообігу пульпи.