Амонійні добрива
Доамонійних добрив відносяться сульфат амонію, хлористий амоній, а також вуглекислий амоній. Найширше з цих форм добрив застосовується сульфат амонію, що у асортименті азотних добрив нині займає близько 13%.
Сульфат амонію, або сірчанокислий амоній, (NH4)2SО4 отримують уловлюванням сірчаною кислотою аміаку з газів, що утворюються при коксуванні кам'яного вугілля, або нейтралізацією синтетичним аміаком відпрацьованої сірчаної кислоти на різних хімічних виробництвах. Велика кількість сульфату амонію виробляють як побічний продукт при виробництві капролактаму. Синтетичний сульфат амонію білого кольору, а коксохімічний через органічні домішки має сіре, синювате або червоне забарвлення. Добриво містить 20,5 – 21 % азоту та 24 % сірки. Малогігроскопічний, тому за нормальних умов зберігання майже не злежується і зберігає хорошу розсіювання.
Після внесення в ґрунт сульфат амонію швидко розчиняється у ґрунтовій волозі та вступає в обмінні реакції з ППК:
ППК) + (NH4)2SO4 ППК) + СаNО4.
Поглинений амоній доступний для рослин і добре закріплюється у ґрунті. Тому сульфат амонію, як правило, вносять як основне добрива.
Сульфат амонію фізіологічно кисле добриво, так як рослини швидше і більше споживають катіони NH4 + ніж аніони S04 2- . Останній, з'єднуючись із воднем, утворює сірчану кислоту, викликаючи підкислення ґрунтового розчину. Для нейтралізації підкислювальної дії сульфату амонію потрібно 1,3 ц СаСО3. При систематичному застосуванні цього добрива, особливо на малобуферних дерново-підзолистих ґрунтах, підвищується кислотність, зменшується ступінь насиченості ґрунтів основами. В результаті погіршуються умовиросту рослин та знижується ефективність добрив. Особливо сильно підкислювальна дія сульфату амонію позначається на культурах, чутливих до ґрунтової кислотності: конюшина, пшениця, ячмінь, буряк та капуста, для них це добриво менш ефективне, ніж нітратні. Негативний вплив сульфату амонію усувається вапнуванням кислих ґрунтів та гарною заправкою органічними добривами. Для культур, що позитивно реагують на сірку (картопля, капустяні), сульфат амонію завдяки присутності в ньому сірки є одним із найкращих азотних добрив.
5.2.4.3. Амонійно-нітратні добрива.
Амонійна селітра NH4NО3 містить 34,5 - 35% азоту. Виходить нейтралізацією азотної кислоти аміаком. Біла кристалічна речовина, добре розчинна у воді. Випускається в гранульованому вигляді, тому зберігає хорошу сипкість і розсіювання. Вибухонебезпечна. Зберігати її необхідно у сухому приміщенні, обладнаному протипожежними засобами.
У амонійній селітрі вдало поєднуються швидкодіючий нітратний азот із менш рухомим амонійним. З розчину NH4NО3 рослини швидше поглинають катіон NH4 + , ніж аніон NО3 - , тому амонійна селітра фізіологічно кисле добриво, проте підкислювальну дію її на ґрунт виражено слабше, ніж сульфату амонію.
У грунті амонійна селітра взаємодіє з ґрунтовим поглинаючим комплексом, катіон NH4 + добре поглинається ґрунтом, а аніон, NО3 - залишається у ґрунтовому розчині, зберігаючи високу рухливість:
ППК) + 2NH4NO3 ППК) + Са(NО3)2,
ППК) + NH4NO3 ППК) + НNО3.
На ґрунтах, насичених основами, у розчині утворюються азотнокислі солі кальцію (або магнію) і ґрунтовий розчин не підкислюється навіть при систематичному внесенні добрива. Для цих ґрунтівамонійна селітра – одне з найкращих азотних добрив.
На кислих дерново-підзолистих ґрунтах, що містять у поглиненому стані мало кальцію, у ґрунтовому розчині утворюється азотна кислота, внаслідок чого він підкислюється. Для нейтралізації подкисляющего Дії 1 ц амонійної селітри потрібно 0,75 ц СаСО3. Однак підкислення це недовго, оскільки воно зникає в міру споживання нітратного азоту рослинами. Для підвищення ефективності амонійної селітри на кислих ґрунтах велике значення має їхнє вапнування. Після вапнування амонійна селітра придатна для різних типів ґрунтів та під усі культури сівозміни, але найбільш ефективно використовувати її для весняних поверхневих підживлень зернових культур, сінокосів та пасовищ. Можна застосовувати її і для підживлення просапних, овочевих, плодових та ягідних культур з обов'язковим закладенням у ґрунт. Під ярі амонійну селітру у вигляді основного добрива вносять навесні під передпосівну культивацію, щоб уникнути втрат азоту від вимивання.
Універсальні властивості амонійної селітри дозволяють широко диференціювати норми, терміни та способи її застосування залежно від властивостей ґрунту, погодно-кліматичних умов та особливостей культур, що обробляються.
Амідні добрива
Сочевина (карбамід) CO(NH2)2 містить 46% азоту і є найбільш концентрованим із твердих азотних добрив. Отримують синтезом з аміаку та діоксиду вуглецю при високих тиску та температурі:
Вуглекислий амоній – неміцна сполука, на повітрі розкладається з утворенням бікарбонату амонію та газоподібного аміаку:
Тому при внесенні сечовини без загортання у ґрунт та відсутності опадів частина азоту у вигляді аміаку може губитися. Ці втрати більше на ґрунтах з нейтральною та лужною реакціями. У ґрунтівуглекислий амоній піддається гідролізу з утворенням бікарбонату амонію та гідроксиду амонію NH4OH:
Амоній, що утворюється при внесенні сечовини в грунт, поглинається її колоїдною фракцією і поступово засвоюється рослинами. Встановлено, що сечовина може поглинатися корінням, а також листям рослин без попереднього перетворення на вуглекислий амоній. Однак поки сечовина не зазнала амоніфікації, вона може вимиватися із ґрунту. У міру амоніфікації сечовини можливе тимчасове локальне підлужування ґрунту через гідроліз вуглекислого амонію. З часом амоній піддається нітрифікації, утворюючи азотну кислоту і зрушуючи реакцію у бік підкислення:
Таким чином, сечовина є біологічно кислим добривом. Для нейтралізації підкислювальної дії 1 ц карбаміду потрібно 0,83 ц СаСО3. Однак після засвоєння азоту сечовини рослинами у ґрунті не залишається ні лужних, ні кислих залишків. Тому вона є фізіологічно нейтральним добривом.
Сечовина має приблизно таку саму дію на врожай сільськогосподарських культур, як і амонійна селітра, але найкращий ефект дає при безпосередньому закладанні в ґрунт. Поверхневі підживлення озимих культур, лук і пасовищ сечовиною менш ефективні порівняно з амонійною селітрою через втрати аміаку, а також повільнішу дію сечовини, ніж амонійну селітру. Однак при внесенні сечовини у підживлення по вологому ґрунту втрати азоту значно знижуються. Ефективні також некореневі підживлення зернових культур у період вегетації, особливо при обробітку їх за енергозберігаючими технологіями, 5 – 10% розчинами сечовини з додаванням ретардантів, гербіцидів та пестицидів. Для цукрових та столових буряків концентрація сечовини при некореневих підживленнях рекомендується1,5 – 2,0 %, картоплі, капусти – 0,8 – 1,6 %, кукурудзи, томату – 0,4 – 0,6 %, огірок – 0,3 – 034 %, цибуля – 1,6 – 2,5, селера – 0,8 – 1,0 %, яблуня, вишня, слива – 0,6 – 1,8 %.