Активні методи навчання, що використовуються у традиційному уроці теоретичного навчання

На своїх уроках (найчастіше це традиційні уроки комбінованого типу) я використовую методи навчання із класифікації за рівнем пізнавальної діяльності Скаткіна – Лернера. Вивчивши порівняльну таблицю методів навчання у монографії Татарченкової С.С. «Урок як педагогічний феномен», я дійшла висновку, що це найпродуктивніші та найбільш наближені до реальної навчальної діяльності методи. Хоча класифікація за джерелом набуття знань Лордкіпанідзе – Перовської та класифікація Данилова - Єсипова з дидактичних цілей, теж, на мій погляд, заслуговує на увагу.

У складі способу навчання слід виділяти прийоми. Прийом це елемент методу. Діяльність Татарченкової С.С. виділено чотири групи прийомів:

Прийоми повідомлення інформації
Прийоми організації роботи з джерелом
Прийоми демонстрації чогось
Прийоми організації самостійної пізнавальної діяльності
Мнемонічні прийоми

У своїй роботі з цих основних прийомів я виділяю конкретні види, що найбільш підходять до теми, типу та різновиду уроку.

Якщо тема складна, така як «Типи складнопідрядних речень», «Види відособлень у простій реченні», «Типи односкладових речень», «Н – ПН У віддієслівних утвореннях», то ці методи навчання в різних їх прийомах, які при бажанні можна вигадати безліч, особливо якщо дозволяють ТСО), я використовую і на наступних уроках закріплення знань та відпрацювання навичок та умінь.

Отже, на уроках пояснення нового матеріалу та первинного його закріплення основними методами навчання є традиційні: пояснювально-ілюстративний та репродуктивний у різних їх прийомах.

Все має своє продовження, і теми уроків теж мають звичай продовжуватися протягомкількох занять. Відгриміли фанфари першого уроку, де нерідко основний прийом «театр одного актора» або «бенефіс вчителя», і тепер необхідно змусити працювати учнів, але так, щоб вони не помітили, не відчули примусу. Ось тут і знадобляться сучасні методи навчання – проблемні та евристичні. Три вищезгадані методи я використовую здебільшого на уроках української мови та культури мови та у бібліотечних уроках, а на уроках літератури, особливо на уроках, що продовжують тему, поряд із традиційними, правомірне використання проблемного, дослідницького та творчого методів. Отже, вибір методів навчання, пише С.С. Татарченкова залежить, від загальної мети та завдань навчання, особливостей предмета, теми, запланованих цілей та завдань конкретного уроку.

Насерединних урокахлітератури (уроки закріплення, застосування та узагальнення знань) я використовую насампередчастково-пошуковий методяк основний. Аналіз епізоду, творче читання, зіставлення тематики твору з етапами життя та творчості письменника, чию творчість ми вивчаємо, а так само з історичними подіями, що відповідають часу написання твору – ось ті небагато прийомів, які можна тут позначити (їх безліч, але це тема окремої розмови). Звичайно, і на подібних уроках на етапах фронтальної та індивідуальної перевірки знань не можна використовуватирепродуктивного методу.

На уроках літератури, спрямованих вивчення поезії можливийдослідний метод. Прийом інтерпретації віршованого тексту з допомогою апарату літературних термінів і плану аналізу вірша цілком можна віднести до цього методу. На уроках української мови та культури мови можлива реалізаціядослідницького методу через прийом лінгво-стилістичного аналізу тексту На мою думку, прийом аналізу будь-якого тексту має право бути віднесеним до дослідницького методу.

На уроках літератури, які закінчують тему, я активно використовую творчий метод, і не тільки його. На завершальних уроках можуть показати себе учні з різним рівнем навчання. Одні напишуть самостійну творчу роботу, складуть план, інші за планом розкажуть, повторюючи, що почули під час уроків. Ось вам і знову репродуктивний спосіб. Але якщо підійти до відбору перевірочного матеріалу індивідуально, дати кожному учневі текст чи завдання відповідно до його рівня, то від кожного можна отримати і творчу, і дослідницьку роботу.

Таким чином, основними методами навчання та організації пізнавальної діяльності учнів на сучасному уроці є пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, частково-пошуковий у різноманітних їх прийомах. Методипроблемний,дослідницький, творчийя б назвала швидше допоміжними, ніж основними. Понад те, найчастіше є прийомами традиційних методів, а чи не самостійними методами.

Як ілюстрацію до всього вищесказаного пропоную розробку уроку української мови та культури мови для студентів НУО та СПО, які вивчають українську мову на базі загальної повної освіти.

Розробка уроку української мови та культури мови

«З любов'ю до української мови».

Виховати інтерес до слова.
Сформувати лінгвістичну та комунікативну компетенцію.
Розвинути образне та логічне мислення.
Сприяння формуванню емоційно-ціннісного ставлення до рідної мови

Активізувати знанняпро розділи науки про мову.
Активізувати шкільні знання про мистецькі засоби мови.
Виявити і попередити недоліки, які у розмовної промови учнів.
Розширення знань з культури мови.
Відпрацювати навички монологічного мовлення

Устаткування уроку: виставка книг про українську мову, словники української мови – орфоепічний, тлумачний, словник іноземних слів, словник труднощів, орфографічний, фразеологічний; мультимедійна техніка; листи із завданнями, презентація (додаток 1).

2. Актуалізація теми уроку. Запитання до учнів:

3. Слово викладача про необхідність точно висловлювати свої думки за допомогою правильної, образної мови. Цитата вірша В. Брюсова «Рідна мова». (2 слайд).

Запитання до учнів:

Як ставиться до рідної мови поет?
Які слова вживає, щоб визначити своє ставлення до рідної мови?
Який літературний прийом використовує поет?

Поняття про антитезу як літературний прийом. (Відповідь підготовленого учня з використанням словника літературних термінів)

Цитата про українську мову Н. В. Гоголя (3 слайд).

Запитання до учнів:

Як ви розумієте слова Гоголя?
Які образні слова та вирази ви можете відзначити у цьому висловленні? Із чим порівнюються слова української мови?

Висновок: мова могутня гнучка, знаряддя для вираження думок, настрою, почуттів, але їм потрібно вчитися користуватися вміло.

Давайте перевіримо, чи всі ви добре знаєте рідну мову?

4. Орфоепічна розминка.

Групи одержують листи зі словами, в яких потрібно розставити наголоси.

Баржа, бармен, дзвонить, інакше, красивіше, мислення, намір, оптовийзабезпечення, сливовий, столяр, кулінарія, сир, циган, феномен, петля, торти.

Яким словником ви скористаєтеся? (Орфоепічним та орфографічним).

5. Слово викладача про зв'язок мови та мислення.

Саме зі слова людина починає мислити. Мова робить людину людиною. Мова, мова, слово – предмет ретельного дослідження та спостереження вчених – лінгвістів. Згадаймо розділи науки про мову. (Слайд 4).

Навіть якщо ви впевнені в грамотності своєї мови та володієте літературною мовою, завжди корисно задуматися про те, як зробити свою мову багатшою та виразнішою. Адже слово – це полководець людської думки. Хто правильно каже, той ясно мислить.

Цитата вірша У. Шефнера (Слайд 5).

Як ви розумієте вислови «Словом можна вбити», «Словом можна врятувати»?
У якому сенсі ці висловлювання?
Як ви думаєте, говорити добре і говорити правильно – це те саме?

6. Спробуймо розібратися, у яких випадках, яке слово буде правильним і доречним.

Слайд 6. Мовні штампи.

Про мовні штампи образно сказала поет Лідія Сейфулліна – слова, зашльопані багатьма губами. У цих словах втрачено відчуття життя, образу, руху. Це нерухомі, закостенілі форми.

Знайдіть у тлумачному словнику значення словаштамп.
Співвіднесіть це значення з поняттяммовний штамп.
Виконайте завдання. (Слайди 7, 8)

Пояснення до завдань.

На 7 слайді дано слова, до яких підбирається інше слово, внаслідок чого утворюється мовний штамп.

На 8 слайді дано текст, у якому треба знайти мовні штампи.

Як ви думаєте, внаслідок чого з'явилися мовніштампи?
Чи мають вони якусь позитивну функцію?

Слово викладача про поетичні штампи.

Цитати з роману у віршах А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін».

«…Він співав розлуку та смуток,

і щось, і туманну далечінь,

та романтичні троянди…»

“. І ось уже тріщать морози

і срібляться серед полів.

(Читач чекає вже римитроянди;

На ось, візьми її швидше!

7. Канцеляризм. Слайд 9. Слово викладача.

Канцелярське мовлення принесло деяку користь мові. Саме канцеляризмам зобов'язані своєю появою віддієслівні іменники. Але і їх потрібно вміти правильно використовувати в усному та письмовому мовленні.

Не можна вживати більше двох віддієслівних іменників на одному відрізку мови. Це стилістична помилка!

Наприклад: визначення напряму руху, розгляд виконання завдання.

Недоречне вживання канцеляризмів створює комічний ефект у мовленні. Цим часто користувалися у своїх творах письменники – сатирики. (Зощенко, Ільф та Петров, Гоголь, Салтиков-Щедрін). Бажаючи зобразити недалеку, закоснілу людину, вони пересипали промову такого героя канцеляризмами та мовними штампами.

8. Мовне кліше. Слайд 10.

Ці мовні явища, навпаки, прикрашають нашу мову, роблять її більш образною, яскравою та виразною. (Слайд 11).

Завдання першій групі.

Навести приклади фразеологізмів на задані теми:

- З мови моряків.

- З промови столярів.

- З мови рибалок.

Завдання другій групі.

Назвіть синоніми наступних фразеологізмів:

- бити байдики (крім рукава)

- залишитися з носом (сісти в калош)

- наче у воду канув (як крізь землю провалився).

Завдання третій групі

Назвіть антоніми до наступних фразеологізмів.

- залишитися з носом (бути на коні)

- Вийти з себе (взяти себе в руки)

- з Гулькін ніс (темрява темрява)

Згадайте українські прислів'я та приказки, синонімічні даним прислів'ям інших народів. (Слайд 12).
Який словник використовується для виконання цих завдань? (Фразеологічним)

9. Жаргона. Слайд 13.

Жаргон може бути мізерним і примітивним засобом спілкування нерозвиненої людини, яка не володіє літературною мовою. Арго – віртуозна мовна гра людей, яким тісно у межах нормативної літературної мови. До арго можна віднести професійну лексику комп'ютерників, журналістів та ін. Студентський сленг.

Виконайте завдання «Спробуй переклади!» (Слайд 14)

Висновок: жаргонні слова, арготичні вирази, сленгові слова слід використовувати лише у відповідній ситуації.

10. Слова з емоційним забарвленням. Слайд 15.

Порівняйте два слова: злодій і злодюга.

Говорячи про правильність мови, не можна промовчати про інтонацію, адже саме від неї залежить емоційне забарвлення слова.

Вимовте словокрасуняз інтонацією, що виражає захоплення, зневагу, байдужість.

Важливі у розумінні сенсу сказаного інтонаційні паузи (часто вони посилюються і розділовими знаками). Згадайте хрестоматійне «Скарати не можна помилувати»!

Запишіть усі можливі фрази, які можна утворити з цього слова: тепер піднімітьтеж(Див. слайд 16).

Багатство української мови відкриває простір для виразної та гарної мови. Не варто лише обмежувати себе вузьким колом звичних слівта виразів. Потрібно не зловживати штампами та канцеляризмами, намагатися використовувати всі ресурси мови, а це прислів'я та приказки, фразеологізми, незвичайні епітети, емоційно забарвлені слова.

Красномовство чи риторика завжди займали почесне місце в українській філології та й у всій українській культурі. (Слайд 17)

Сучасна наука чітко формулює вимоги до правильної мови (слайд 18).

Які засоби мови потрібно використовувати, щоб ваша мова стала більш образною?
Які засоби використовувати обмежено?
Дайте визначення сьогоднішній нашій зустрічі, уникаючи мовних штампів.

Кульневич С.В., Лакотеніна Т.П. Аналіз сучасного уроку. Практичний посібник для вчителів, класних керівників та ін. Изд-е 2. - Ростов НД: Изд-во «Учитель», 2006.-224 с.
Татарченкова С.С. Урок як педагогічний феномен: Навчально-методичний посібник. - СПб.: КАРО, 2005. - 448 с.