Абетка споживача від чого залежать тарифи ЖКГ

Керівна компанія, товариство власників, житлово-будівельний кооператив – хоч би якою була форма управління майном багатоквартирного будинку, на плечі власників покладається щомісячний обов'язок щодо оплати комунальних послуг. Іноді цифри, виявлені в черговій квитанції, стають неприємним сюрпризом. З чого складаються комунальні тарифи?

За якими параметрами визначають вартість послуг ЖКГ?

Щоб розібратися в непростій тарифній арифметиці, для початку не зайвим буде згадати, які саме види комунальних послуг надаються населенню:

Холодне водопостачання
Гаряче водопостачання
Каналізація або водовідведення
Опалення
Електроенергія
Газопостачання

Цей перелік може змінюватись в залежності від наявності тих чи інших внутрішньобудинкових комунікацій. Наприклад, у багатьох будинках сучасної забудови магістрального газу не передбачено. А у старому фонді гаряче водопостачання нерідко забезпечується за рахунок встановленої у квартирі газової колонки. Крім того, крім індивідуальних послуг, мешканці будинку оплачують і загальнобудинкові потреби (опалення та освітлення сходових майданчиків, воду на вологе прибирання та ін.)

Як нараховується оплата за перерахованікомунальні послуги ? Цифри, які споживач бачить у квитанції, визначаються двома складовими:

Тариф на сам комунальний ресурс (вода, газ, тариф на електроенергію та ін.)
Обсяг споживання ресурсу.

Прерогативою затверджуватиціни на тарифи ЖКГ мають лише регіональні органи влади. При цьому на федеральному рівні встановлюється "планка"гранично допустимих значень. Ані керуючі компанії, ані організації, що постачають ресурси, не мають повноважень підвищувати тарифи самостійно. Проте, з урахуванням зміни економічної обстановки, постачальники ресурсів мають право звернутися до відповідних інстанцій з обґрунтованим проханням про збільшення тарифів.

За наявності приладів обліку кінцева сума визначається виходячи з наданих мешканцями даних про реально спожиті ресурси. За відсутності приладів, розрахунок здійснюється відповідно до встановлених усереднених норм з урахуванням кількості осіб, що проживають у квартирі. Встановлення лічильників на воду та газ здійснюється за рахунок власників житла, проте ці витрати досить швидко окупаються, оскільки платити за реальну витрату доводиться суттєво менше, ніж за прийнятими нормативами.

Від Москви до околиць: зони з особливими тарифами на послуги ЖКГ

Якщокомунальні тарифи віддані у відання регіональної влади, то говорити про «рівноправність» у цьому в питанні очікувано не доводиться. Від регіону до регіону суми можуть значно змінюватись. Розрив залежить не тільки від доброї волі місцевих можновладців, а й від ступеня забезпеченості регіону тими чи іншими ресурсами, складністю постачання, вартістю обслуговування інженерних мереж. За даними досліджень Росстату, різниця між квартплатою в окремих регіонах України досягає триразового розміру.

Найбільш «дорогими» з поглядуцін на тарифи ЖКГ є Московська та Ленінградська області. За даними за минулий рік частка «комуналки» становить тут відповідно 16% та 13,4% від споживчих витрат мешканців. Недешевокомунальні послуги обходяться і жителям Магаданської області, Камчатського краю та Комі – тут на ці цілі йдеблизько 12% від споживчих витрат населення.

Найменше грошей напослуги ЖКГ витрачають жителі Чеченської республіки, Дагестану та Башкортостану. Тут частка щомісячних видатків на квартплату становить менше 5%. Такі низькі показники можливі завдяки солідному субсидіруванню з боку держави.

Найбільші українські мегаполіси Москва і Санкт-Петербург займають місця ближче до кінця анти рейтингу. Мешканці столиці витрачають на комуналку 6,7% своїх доходів, тоді як петербуржцям доводиться витрачати трохи більше – близько 7%.

Причини підвищення та зниження тарифів ЖКГ

Щорічна індексаціятарифів ЖКГ давно стала дляУкраїн звичною та очікуваною. У середньому сукупне підвищення "вартості" квитанції становить 7-10%. Для захисту інтересів споживачів у 2014 на федеральному рівні було затверджено механізм, завдяки якому комунальні платежі зростають гарантовано повільніше за інфляцію. Зміни мають нерівномірний характер: у деяких регіонах збільшення тарифів спостерігається в межах 3%, в інших – сягає 9%.

Які ж основні причини щорічного перегляду розміру оплати?

інфляція. Її зростання неминуче спричиняє подорожчання товарів та послуг найширшого спектру, у тому числі і послуг ЖКГ.
Зростання оптових цін на «блакитне паливо» – газ, а також подорожчання електроенергії.
Зростання вартості обслуговування багатоквартирних будинків, що ініційується керуючими компаніями.

Зниження тарифів ЖКГ можливе у разі перегляду нормативів споживання чи виявлення зловживань із боку комунальних служб. На сайті Федеральної служби з тарифів будь-хто охочий може ознайомитися з діючими в його регіоні розцінками та нормами. Зіставивши їх зцифрами у квитанції та виявивши розбіжності, споживач має право звернутися до інтернет-приймальної організації для з'ясування причин невідповідностей.

Від чого залежать тарифи ЖКГ

Тарифи ЖКГ - це вартість (вартість) однієї одиниці послуги з надання ресурсу, наприклад 1 кіловат електроенергії або 1 кубометр води. Ресурс (природний! ) - електроенергію, воду, газ нам постачають ресурсопостачальні організації, які є суб'єктами природних монополій. А ціну (тариф) за одиницю ресурсу встановлює держава від імені Регіональної Служби за тарифами (РСТ), що у віданні Федеральної Антимонопольної Служби (ФАС РФ).

У тариф закладаються всі витрати, які організації-монополісти несуть у тому, щоб поставити ресурс. У витрати входять виробничі витрати: вартість сировини, устаткування, амортизаційні відрахування, транспортні витрати, витрати на планові ремонти, вести персоналу. Крім того, до тарифу включені витрати на виконання інвестиційної програми, тобто на розвиток: будівництво та модернізація нових ліній електропередач, нових трубопроводів для води та газопроводів.

Тарифи мають бути економічно обґрунтованими. Це означає, що при їх затвердженні Служба тарифів ретельно перевіряє обґрунтованість включення до тарифу тих чи інших витрат.

Зростання тарифів обумовлено загальною економічною ситуацією країни, тобто інфляцією. Підвищення ціни на газ спричиняє підвищення собівартості виробництва електроенергії, оскільки для багатьох електростанцій газ є сировиною.

У свою чергу підвищення вартості електроенергії тягне за собою підвищення виробничих витрат практично у всіх видах бізнесу, в тому числі і підприємств-монополістів.

Роль держави у стримуванні зростання тарифіву тому, щоб законодавчому рівні встановлювати граничні ставки підвищення тарифів. Таких заходів було вжито у 2009 та 2013 роках, коли розмір тарифів було встановлено на рівні минулого року, проте таке рішення було вжито лише щодо виробництва. Зростання тарифів для населення не зупинялося.

Нині на законодавчому рівні приймаються рішення про затвердження довгострокових тарифів на 3-5 років, що має позитивно позначитися на спільній економічній ситуації у країні.