§ 53. РОДОВИДОВІ ВІДНОСИНИ МІЖ СЛОВАМИ
Слова можуть відрізнятися характером висловлюваних ними лексичних значень. Одні слова позначають види предметів, дій, властивостей, інші служать узагальнюючими найменуваннями цих видів, називають сукупності однорідних у тому чи іншому відношенні предметів, дій чи властивостей.
ються узагальнюючою найменуванням, є по відношенню до нього гіпонімами (від грец. hypo 'під', 'внизу* і опута - ім'я).
У ряду наблизитися, підійти, підбігти, підповзти дієслово наблизитися має найбільш загальне значення - 'переміщаючись, стати ближче до чого-небудь'; він є гіперонімом стосовно всіх інших слів ряду, які конкретизують це загальне значення: вони вказують на спосіб наближення - кроком (підійти), бігом (підбігти), повзком (підповзти).
Відносини між словами, одні з яких позначають певний клас об'єктів, дій, властивостей, інші — різновиди об'єктів, дій, властивостей усередині цього класу, називаються родовидовими. Знання родовідових відносин між словами та поєднаннями слів необхідно для побудови логічно правильних висловлювань цією мовою.
§ 54. МОТИВОВАНІСТЬ (ВНУТРІШНЯ ФОРМА) СЛОВА. СЛОВА МОТИВОВАНІ І НЕМОТИВОВАНІ
Розглянемо слова дорога та придорожній. До першого з них ми не можемо підібрати в українській мові якогось іншого слова, від якого іменник відбувся; не можна пояснити (виходячи з фактів сучасної мови), чому дорога називається дорогою.
У слові ж придорожній таке мотивування є; воно означає «що знаходиться біля дороги» (придорожній стовп, придорожня канава), і це значення випливає з будови слова: придорожній, з його смислової співвіднесеності зі словом дорога.
Розглянемо інший приклад - слово осел у двох його значеннях:
1) 'в'ючнетварина', 2) 'тупий упертюх' (про людину). Чому тварина називається ослом, пояснити не можна: ця назва невмотивована. Причина того, чому тупого і впертої людини називають ослом, зрозуміла: людина порівнюється з ослом за такими ознаками, як тупість і впертість. Друге значення слова осел мотивоване першим.
Мотивованість — така співвіднесеність цього слова з іншим словом, коли сенс першого може бути пояснений шляхом звернення до форми і (або) сенсу другого.
Слова вмотивовані мають внутрішню форму. Внутрішня форма – це передача значення цього слова за допомогою значення іншого слова.
Внутрішню форму (і, отже, мотивованість) мають також звуконаслідувальні слова: бахнути, клацати, шарудити, шелест, скрегіт. Мотивуючими у разі виступають не інші слова, а явища фізичного світу, звукові властивості яких передаються цими словами.