2.2. Проблеми класифікації метафоричних моделей
Основні метафоричні моделі українського політичного мовлення представлені в підготовлених А. Н. Барановим та Ю. Н. Карауловим словниках [1991; 1994].
Інші варіанти класифікації провідних метафоричних моделей, характерних для сучасного вітчизняного політичного мовлення, відображені в публікаціях Ю. Б. Феденєвої [1998] та А. П. Чудінова [2001]. Окремі фрагменти системи українських метафоричних моделей охарактеризовані в публікаціях Т. С. Вершиніна [2002], О. Б. Ряпосової [2002].
Звісно ж, що з систематизації метафоричних моделей процес значно важливіший, ніж результат. Справа в тому, що можливі шляхи класифікації дуже різноманітні і навряд чи якась із можливих класифікацій виявиться прийнятою всіма. Фахівці добре пам'ятають, скільки було оптимізму після перших публікацій з лексико-семантичних груп слів, і водночас добре розуміють, що досі відсутня єдина та загальновизнана лексико-семантична класифікація української та англійської лексики. Це ж можна сказати про класифікацію та інвентаризацію моделей регулярної багатозначності.
Слід погодитися з тим, що перспективи єдиної та загальновизнаної класифікації (і інвентаризації) метафоричних моделей ще менш очевидні, але така робота потрібна, оскільки вона дозволить виділити хоча б найбільш частотні та продуктивні моделі, а також дасть багатий матеріал для розуміння загальних закономірностей метафоричного моделювання дійсності. .
p align="justify"> Важлива проблема, що виникає при систематизації метафоричних моделей, - це вибір підстави для класифікації.
По-перше, за основу для систематизації можна взяти вихідну понятійну сферу (сферу-джерело метафоричної експансії) і виділити, наприклад, наступний ряд однотипних моделей:
1) ПОЛІТИКА - це БУДИНОК (будинок);
2) ПОЛІТИКА – це МЕХАНІЗМ;
3) ПОЛІТИКА - це ЖИВИЙ ОРГАНІЗМ;
4) ПОЛІТИКА - це РОСЛИНА.
Детальний опис подібної системи моделей представлений у нашій монографії „Україна в метафоричному дзеркалі: когнітивне дослідження політичної метафори (1991-2000)” [Чудінов, 2001].
За потреби за основу для класифікації можна взяти не понятійну сферу-джерело, а лише її окремі фрейми. Наприклад, у понятійному полі "Політика" виділяються такі фрейми: суб'єкти політичної діяльності (політичні лідери, політичні активісти, виборці та ін.), політичні організації, політичні інститути (парламент, уряд, муніципальні органи влади), політична діяльність, відносини між суб'єктами політичною діяльності і т. п. Взявши за основу перший із названих фреймів, можна виділити наступний ряд однотипних моделей:
СУБ'ЄКТИ ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - це ПРЕДСТАВНИКИ ТВАРИННОГО СВІТУ (ведмеді, вовки, леви, крокодили, барани тощо);
СУБ'ЄКТИ ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - це СПОРТСМЕНИ (боксери, шахісти, лідери, аутсайдери, команда, що має капітана та тренера, тощо);
СУБ'ЄКТИ ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - ЧАСТИНИ ЖИВОГО ОРГАНІЗМУ (голова, серце, рука, очі та ін.);
СУБ'ЄКТИ ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ - ВІЙСЬКОВОСЛУЖБІ ТА ЇХ ОБ'ЄДНАННЯ (рядові та генерали, розвідники; армія, що має головнокомандувача, штаб та інші структури).
Відповідно відносини між суб'єктами політичної діяльності (людьми та організаціями) - це війна, гра, відносини у тваринному світі, спортивне змагання, театр, відносини у феодальній ієрархії, відносини у сім'ї тощо.
За основу класифікації можна взяти і сферу метафоричного тяжіння(сферу-мішень) і на цій основі виділити, наприклад, наступний ряд однотипних моделей:
1) ПОЛІТИКА - це БУДИНОК (будинок);
2) ЕКОНОМІКА - це БУДИНОК (будинок);
3) ЮРИСПРУДЕНЦІЯ - це БУДИНОК (будинок);
4) РЕЛІГІЯ - це БУДИНОК (будинок).
Для пізнання закономірностей метафоричного моделювання реальності може бути значні результати аналізу кожного з розглянутих вище типів моделей. Кожен відкриває нові можливості для структурування політичної реальності в мовній картині політичного світу і особливо в конкретному тексті.
Друга важлива проблема, що постає при виборі параметрів класифікації метафоричних моделей, - визначення складу понятійних сфер, здатних служити джерелом або мішенню для метафоричної експансії. При визначенні таких сфер слід враховувати, що створювана людиною картина світу спочатку антропоцентрична: цей світ будується розумом людини, яка концептуалізує політичні реалії, спираючись на свої уявлення про співвідношення індивіда та світу. Метафора реалізує уявлення про людину як центр світу.
Тому нами було виділено та охарактеризовано чотири розряди моделей політичної метафори [Чудінов, 2001]. У кожному з цих розрядів можна знайти кілька найбільш типових моделей. Ці моделі, зрозуміло, не охоплюють всього реального спектра джерел метафоричної експансії та метафоричного тяжіння, але дають відносно повне уявлення про специфіку цього розряду.
Зміст основних розрядів української політичної метафори останнього десятиліття ХХ століття може бути узагальнено в такий спосіб.
Як відомо, Бог створив людину за своїм образом і подобою. Можливо, саме цим можна пояснити той факт, що людина також моделюєполітичну реальність виключно за своєю подобою, що дозволяє метафорично представляти складні та далекі від повсякденності політичні поняття як прості та добре відомі реалії. При дослідженні цього розряду аналізуються концепти, що належать до вихідних понятійних сфер "Анатомія", "Фізіологія", "Хвороба", "Секс", "Сім'я" тощо.
Бог створив світ і людину, але людина вважала цей світ недостатньо комфортним і продовжила творчу діяльність. Людина реалізує себе у створюваних нею речах - артефактах. Саме за аналогією з артефактами люди метафорично моделюють і політичну сферу, представляючи її компоненти як "Механізм", "Будинок (будівля)", "Світ комп'ютерів", "Інструмент", "Домашнє начиння" та ін.
Названі вище розряди метафор можна схематично представити таким чином: "Людина як центр світобудови", "Людина і природа", "Людина і суспільство", "Людина та результати її праці".
Диференціація наукової та "наївної" картини світу спирається на запропоноване А. А. Потебнею ще в другій половині ХIХ століття розмежування "найближчого" (власне мовного) та "подальшого" (відповідного даним науки) значень слова. Ця концепція визначає диференціацію наукових і звичайних ( " наївних " ) класифікацій. Наприклад, наукова (зоологічна) класифікація царства тварин (це біологічний термін, а чи не " жива " метафора) дуже складна і багатоступінчаста: першому етапі назване царство розмежовується на підцарства одноклітинних і багатоклітинних. У складі багатоклітинних диференціюється безліч підкласів і типів, у тому числі губки, кишково-порожнинні, плоскі, первинно-порожнинні, кільчасті черв'яки, молюски, голкошкірі, хордові. В останньому типі виділяється підтип хребетних, в якому далі відокремлюються класи риб,земноводних, плазунів, птахів, ссавців; на наступних щаблях цієї ієрархії представлено ще детальніше розмежування живих істот. Навряд чи має сенс наводити тут хоча б основну структуру зоологічної класифікації: очевидно, що вона потрібна лише фахівцям. Більшість "небіологів" цілком обходиться "наївною", або "повсякденною", елементарною класифікацією, і саме ця "наївна" класифікація є основою концептуальної структурованості царства тварин, яка становить вихідну понятійну сферу для зооморфної політичної метафори.
Спеціальні спостереження показують, що в основі абсолютної більшості політичних метафор лежить саме звичайна картина світу, наївні уявлення, які, як зазначає Ю. Д. Апресян, "не примітивні", а в багатьох випадках "не менш складні і цікаві, ніж наукові". [1995, с. 39]. Ці наївні уявлення "відбивають досвід інтроспекції десятків поколінь протягом багатьох тисячоліть і здатні служити надійним провідником" [Там само] у пізнанні національного менталітету.
У концепції Дж. Лакоффа та М. Джонсона розрізняються орієнтаційні метафори (вони спираються на просторові опозиції типу "верх - низ", "центр - периферія", "більше - менше" тощо), онтологічні метафори (наприклад, уявлення людської душі як якогось вмістилища почуттів, уявлення неживих предметів як живих істот) і структурні метафори, які дозволяють використовувати концепти з однієї понятійної сфери для характеристики зовсім іншої сфери.
Розглядаючи типові властивості метафоричних моделей, А. Н. Баранов та Ю. Н. Караулов відзначають, що такі моделі здатні взаємодіяти один з одним [1994, с. 6].
Існуюча в дискурсі метафорична картина світу – цесвого роду система метафоричних полів, властивості якої багато в чому аналогічні до властивостей системи лексико-семантичних полів. Необхідно виділити такі найважливіші для нашого опису властивості метафоричних моделей.
1. ІЄРАРХІЧНИЙ ПРИСТРІЙ
У лексико-семантичній системі традиційно виділяються ієрархічні організовані об'єднання: поля поділяються на підполя, усередині цих підполів виділяються лексико-семантичні групи, які у свою чергу поділяються на підгрупи, у складі яких можуть виділятися окремі парадигми тощо [Шмельов, 1973; Новіков 1982; Кузнєцова, 1989 та ін]. Подібні стосунки можна знайти і між моделями. Наприклад, метафорична модель з вихідною понятійною сферою "Будинок (будівля)" може розглядатися як частина ширшої моделі з вихідною семантичною сферою "Населений пункт (місто, село тощо)", у складі якої виділяються різноманітні назви інфраструктури (будинок, міст, вулиця, провулок тощо). З іншого боку, у складі моделі з вихідною понятійною сферою "Будинок (будівля)" може бути виділена свого роду "підмодель" з вихідною понятійною сферою "Кухня".
2. ПЕРЕСІЧНІСТЬ (дифузність, взаємоперетин) МЕТАФОРІЧНИХ МОДЕЛЕЙ
Дослідники лексико-семантичних полів неодноразово відзначали таку властивість, як перетинання зазначених полів, а також підполів та груп у їхньому складі. Практика показала, що між суміжними лексико-семантичними об'єднаннями вкрай складно виділити чіткий кордон, дуже часто виявляються компоненти, які з тих чи інших підстав можна віднести відразу до двох суміжних полів [Кузнєцова, 1989; Новіков, 1982; Шмельов, 1973 та ін].
Аналогічні факти спостерігаються і щодо метафоричних моделей. Нерідко один і той жеметафоричний образ може розглядатися як той, що одночасно належить різним метафоричним моделям. Наприклад, метафоричні позначення, пов'язані з вихідною понятійною сферою "Приготування їжі", можна віднести до понятійної сфери "Кухня" (а "кухню" розглядати як частину "вдома"), але цілком можливо і включення метафоричних позначень приготування їжі до великої семантичної сфери " Створення, виготовлення. При дещо іншому підході метафори, пов'язані зі сферою "Будинок", можуть бути віднесені і до метафоричної моделі. "парк", "тунель" тощо.
3. ПОЛЬОВА ОРГАНІЗАЦІЯ МЕТАФОРІЧНОЇ МОДЕЛІ
У лексико-семантичних об'єднаннях зазвичай виділяються центр, ядро, приядерна зона, ближня периферія, далека периферія [Кузнєцова 1989; Стернін, 2001; Шмельов, 1973 та ін]. Очевидно, подібні феномени можна знайти й у складі метафоричної моделі. Наприклад, при аналізі метафоричної моделі "Будинок (будівля)" можна виділити метафоричні слововживання, які найбільш яскраво виражають типові властивості моделі, відносяться до її центру, а також слововживання, що належать до периферії досліджуваного матеріалу. Зокрема, метафори, пов'язані з переосмисленням функцій стін, вікон, дверей, даху, безсумнівно, відносяться до типових проявів моделі, до центральної зони відноситься і метафоричне переосмислення образів спальні, кабінету, коридору або кухні. З іншого боку, слововживання, що метафорично переосмислюють процес приготування їжі, якщо і відносяться до моделі "Будинок (будівля)", то тільки до найдальшої її периферії.
Загалом розглянутий матеріал показує, щоможливі різні методики систематизації та описи метафоричних моделей, які у свою чергу можуть виділятися з різних підстав. При конкретному описі окремих метафоричних моделей необхідно враховувати такі властивості, як ієрархічність структури, перетинання і польова організація.